Ухвала суду № 48996864, 17.08.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/5015/15 Головуючий 1 інстанції Болибок Є.А.

Справа № 640/4485/14-ц Доповідач: Коровін С.Г.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2015 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі :

Головуючого: - Коровіна С.Г.

Суддів : - Коваленко І.П.

Довгаль А.П.

При секретарі: - Огарьовій О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 14 травня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання недійсним кредитного договору,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2014 року ПАТ «Акцент-Банк» звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення суми заборгованості за договором № АВНOR591820388від 24.10.2013 року в сумі 12426,24 грн. В обґрунтування позову позивач вказав, що 24.10.2013 року між ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_5 було укладено договір № АВНOR591820388від 24.10.2013 року про надання кредиту у розмірі 10999,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 0,12 % на рік на суму залишку за кредитом. У зв'язку з невиконанням прийнятих на себе зобов'язань за Договором за відповідачем станом на 14.08.2014 року числиться заборгованість в сумі 12426,24 грн., яка складається з заборгованості по кредиту у сумі 10379,66 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 7,38 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у сумі 971,28 грн., а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг становлять: штраф (фіксована частина) 500,00 грн., штраф (процентна складова) 567,92 грн.

ОСОБА_6, як опікун ОСОБА_5, в його інтересах подала зустрічний позов, в якому просила визнати недійсним договір № АВНOR591820388 від 24.10.2013 року, укладений між її сином ОСОБА_5 та ПАТ «Акцент-Банк». В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_6 вказала, що вона є матір'ю ОСОБА_5. В 1995 році її син захворів, почав неадекватно себе поводити як вдома, так і на вулиці. 1997 році він був визнаний інвалідом 2-ї групи загального захворювання. З того часу він регулярно знаходився на стаціонарному лікуванні в психіатричних лікарнях з діагнозом шизофренія, параноїдальна форма, безперервний тип перебігу, період активного розвитку хвороби. 10 січня 2014 року ОСОБА_5 був затриманий співробітниками міліції у зв'язку з тим, що поводися неадекватно, кидався на прохожих з ножем, розмовляв сам з собою. 13 січня 2014 року рішенням Московського районного суду м. Харкова у відношенні нього було застосовано примусову госпіталізацію в умовах психіатричного стаціонару ХОКПЛ №3. Через свою хворобу ОСОБА_5 не може розуміти значення своїх дій та відповідно не може керувати ними. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 14 липня 2014 року її син ОСОБА_5 був визнаний недієздатним, а ОСОБА_6 призначена його опікуном. Враховуючи вищезазначені обставини, ОСОБА_6 невідомо яким чином був укладений договір кредиту з психічно хворою людиною, чи були отримані її сином будь-які гроші по цьому договору, чи розумів він значення своїх дій при підписанні договору.

Рішенням Дергачівського районного суду м. Харкова від 14 травня 2015 року у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» відмовлено повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 задоволено.

Визнано недійсними з моменту укладення кредитний договір, укладений між публічним акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_5.

Не погодившись з рішенням суду ПАТ «Акцент Банк» подав на рішення апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення та задовольнити позов ПАТ «Акцент Банку». Апелянт Обґрунтовує свою скаргу порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Заслухавши доповідача, сторони, які з'явилися, перевіривши обставини справи колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідно до кредитного договору № АВНOR591820388 від 24.10.2013 року ПАТ «Акцент-Банк» надало ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 10999,00 грн.

Згідно розрахунку за договором від 24.10.2013 року, станом на 14.08.2014 року за ОСОБА_5 числиться заборгованість в сумі 12426,24 грн., яка складається і заборгованості по кредиту у сумі 10379,66 грн., заборгованості по процентам за користувач

кредитом у сумі 7,38 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у су 971,28 грн., а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківська послуг становлять: штраф (фіксована частина) 500,00 грн., штраф (процентна складова) 567. її грн.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №329 від 07 квітня 2015 року проведеної експертами відділення судово-психіатричної експертизи Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні №3, ОСОБА_5 на теперішній час виявляє ознаки стійкого хронічного психіатричного розладу у формі шизофренії параноїдальної, зі своїм станом на даний час не може розуміти значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_5 у період часу, який відноситься до підписання кредитного договору 24 жовтня 2013 року виявляв ознаки стійкого хронічного психічного розладу у формі шизофренії параноїдальної, зі своїм психічним станом був нездатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1 та 3 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч.1 ст.225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Пленум Верховного Суду України у п.16 своєї постанови №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив судам, що правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК України зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованими висновку, що доводи зустрічного позову щодо недійсності кредитного договору з підстав, передбачених ч.1 ст.225 ЦК України, виходячи із наявних у справі доказів. При цьому, суд врахував не тільки висновок судово-психіатричної експертизи №329 від 07 квітня 2015 року, а також інші докази, а саме відомості з медичної документації відповідно до яких, ОСОБА_5 з 1997 року перебував під наглядом психіатра та неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні у Харківській обласній психіатричній лікарні №3.

Враховуючи такий висновок судово-психіатричної експертизи суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що стан здоров'я ОСОБА_5 на момент укладання оспорюваного кредитного договору №АВНOR591820388 від 24.10.2013 року суттєво впливав на здатність усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними, що є підставою для визнання договору недійсним. При таких обставинах суд першої інстанції обґрунтовано визнав зазначений кредитний договір недійсним з моменту його укладення

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 у зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором №АВНOR591820388 від 24.10.2013 року на підставі ст.ст.526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України.

Відповідно до ч. І ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ч1І ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Визнання недійсним кредитного договору № АВНOR591820388 від 24.10.2013 року повністю виключає задоволення первісного позову з підстав, які зазначені у ньому.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року від сплати судового збору звільняються інваліди І та II груп, законні представники дітей - інвалідів і недієздатних інвалідів І та II груп.

Пленум Верховного Суду України у п.31 в постанови №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив зустрічний позов і визнав кредитний договір № АВНOR591820388 від 24.10.2013 укладений між ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_5 недійсним з моменту його укладення і відповідно відмовив у стягненні з ОСОБА_5 заборгованості за цим договором.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Судова колегія погоджується з рішенням суду і відхиляє апеляційну скаргу.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія , -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» відхилити.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 14 травня 2015 року залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -