Ухвала суду № 48994279, 20.08.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1767/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Галаган О. В.

Доповідач Чельник О. І.

УХВАЛА

іменем України

20.08.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого: Чельник О.І.

суддів: Белінської І.М., Франко В.А.

при секретареві: Постоєнко А.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 квітня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

в с т а н о в и л а:

24 грудня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі по тексту ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 17.12.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого став ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №ML-К00/025/2007. 24.12.2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором від 17.12.2007 року №ML-К00/025/2007, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачем, а тому до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до відповідача за кредитним договором від 17.12.2007 року №ML-К00/025/2007. Крім того, відповідно до договору комісії від 24.12.2010 року між позивачем та ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з яким клієнт (ПАТ «ОТП Банк») відступає фактору (ТОВ «ОТП Факторинг») сукупність прав, належних клієнту за договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, правом звертати стягнення на заставлене майно. За цим договором до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права іпотекодержателя за договором іпотеки від 17.12.2007 року.

Відповідно до зазначеного кредитного договору відповідач отримав кредит у сумі 295900 грн. у вигляді двох траншів: перший транш було отримано на погашення поточної заборгованості позичальника перед кредитором першої черги, другий транш - на споживчі цілі, та зобов'язався здійснити повернення кредитних коштів у строки та у сумах згідно додатку №1 до кредитного договору та сплачувати відсотки за їх використання. ПАТ «ОТП Банк» повністю виконало взяті на себе за кредитним договором зобов'язання. Відповідачем, в порушення умов кредитного договору, не погашено належні до сплати суми кредиту та не сплачено відсотки, графік платежів ним не виконувався, порушувався порядок та строки сплати відсотків.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 20.12.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та відповідачем було укладено договір іпотеки, за умовами якого відповідач надав в іпотеку позивачеві нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 400,8 кв. м, кадастровий номер НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, які належать відповідачеві на праві приватної власності. На виконання умов ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та п.6.4.2 договору іпотеки на адресу відповідача були надіслані іпотечні повідомлення з вимогою про погашення всієї суми заборгованості по кредитному договору протягом 30 днів. Однак, станом на день подання позову заборгованість погашено не було. Позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 17.12.2007 року №ML-К00/025/2007 звернути стягнення на предмет іпотеки, а кошти отримані від реалізації предмета іпотеки направити для погашення заборгованості за кредитним договором від 17.12.2007 року №ML-К00/025/2007 в розмірі 255754,09 грн. та застосувати спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів, за початковою ціною не нижче вартості предмету іпотеки, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки майна та стягнути з ОСОБА_2 судовий збір.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 квітня 2015 року позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 17.12.2007 року №ML-К00/025/2007 звернуто стягнення на предмет іпотеки, а кошти отримані від реалізації предмета іпотеки направлено для погашення заборгованості за кредитним договором від 17.12.2007 року №ML-К00/025/2007 в розмірі 255754,09 грн. та вирішено застосувати спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною не нижче вартості предмету іпотеки, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки майна. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та застосувати строк позовної давності. Зокрема, зазначив, що рішенням суду у 2011 році з нього вже кошти стягнуті за цим кредитним договором, тому звернення стягнення на предмет іпотеки буде подвійним стягненням, що законодавством недопустимо. До виниклих правовідносин просив застосувати строк позовної давності, оскільки борг виник до 29.09.2011 року та кошти стягнуто на користь банку. Також, зазначив, що при реєстрації права власності буд. АДРЕСА_1 було допущено помилку в написанні його прізвища, тому у витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно власником нерухомості зазначений ОСОБА_4 замість правильного ОСОБА_2 Також заперечував реєстрацію позивача в Державному реєстрі фінансових установ та вважав, що позов подано неналежною особою, до позову не додано довіреності на особу, яка його подала, та не погоджувався з тим, що з нього стягнуто судовий збір, оскільки від сплати судового збору його звільнено за Законом України «Про захист прав споживачів».

Рішення суду в частині розміру судового збору відповідачем не оскаржувалось.

Заслухавши доповідача, пояснення відповідача, представника позивача, дослідивши письмові докази по справі в межах, встановлених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами по справі, що 17.12.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №ML-К00/025/2007 (т.1 а.с.7-10).

24 грудня 2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким ПАТ «ОТП Банк» відповідно до ст.ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги, зокрема за кредитним договором від 17.12.2007 року №ML-К00/025/2007, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачем (т.1 а.с.19-22). Того ж дня між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого клієнт (ПАТ «ОТП Банк») відступає фактору (ТОВ «ОТП Факторинг») сукупність прав, належних клієнту за договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, правом звертати стягнення на заставлене майно. За цим договором до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права іпотекодержателя за договором іпотеки від 17.12.2007 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 (т.1 а.с.23-24).

Відповідно до п.п.2, 3 частини №1, п.п.1.5, 1.4 частини №2 вказаного кредитного договору ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 295900 грн. у вигляді двох траншів та зобов'язався здійснити повернення кредитних коштів у строки та у сумах згідно з додатком №1 до договору та сплачувати відсотки за їх використання, але не пізніше ніж 19.06.2017 року (т.1. а.с.1-10, т.2 а.с.9-18).

З метою забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору від 17.12.2007 року №ML-К00/025/2007, між ЗАТ «ОТП Банк» (іпотекодержателем) та ОСОБА_2 (іпотекодавем) 20.12.2007 року було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Латушкіною О.О. (т.1 а.с.11-14).

Відповідно до умов договору іпотеки для забезпечення повного і своєчасного виконання іпотекодавцем боргових зобов'язань за кредитним договором від 17.12.2007 року №ML-К00/025/2007 відповідач надав ЗАТ «ОТП Банк» в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 400,8 кв. м, кадастровий номер НОМЕР_1, по АДРЕСА_1, яке належить іпотекодавцю на праві приватної власності, що підтверджується дублікатом договору купівлі-продажу, виданого Кіровоградським обласним державним нотаріальним архівом 04.07.2003 року за №125 та зареєстрованим в ОКП «Кіровоградське ООБТІ» 17.09.2003 року за реєстраційним номером 2680757, номер запису 15959 в книзі 84 (т.1 а.с.11-15).

Пунктом 6.2 договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки фактичні вимоги негайно після виникнення будь-якої із таких обставин: несплати іпотекодавцем іпотекодержателю будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі; порушення іпотекодавцем будь-якого із його зобов'язань за ст. 5 цього договору; інших обставин, передбачених законодавством України, кредитним договором та цим договором

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.07.2011 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 14.02.2012 року, з ОСОБА_2 стягнуто на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість по кредитному договору від 17.12.2007 року №ML-К00/025/2007 в розмірі 560101,46 грн., з яких 238796,36 грн.заборгованість по тілу кредиту, 16957,73 грн. заборгованість по відсотках, 304347,37 грн. пені та судові витрати в сумі 1820 грн. (т.1 а.с.41-43).

Постановою Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 21.03.2012 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 16.03.2012 року №2-1835, виданого Ленінським районним судом м. Кіровограда, про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в сумі 560101,46 грн. та судових витрат в сумі 1820 грн., а всього 561921,46 грн. 12.04.2012 року постановою державного виконавця Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 (т.1 а.с.44-46).

Судом встановлено, що на час формування виписки по виконавчому провадженню судове рішення відповідачем не виконано, про що ним у судовому засіданні не заперечувалось.

Основними доводами апеляційної скарги було те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги заяви відповідача про застосування строку позовної давності та такий строк не застосував. А також те, що з нього вже стягнуто рішенням суду кредитну заборгованість, тому звернення стягнення на предмет іпотеки є недопустимим.

Колегія суддів вважає, що судом вірно застосовано положення ст.ст.256, 257, 260, ч.4 ст.267 ЦК України та норми Закону України «Про іпотеку» з огляду на те, що позивачем строк звернення до суду не пропущено, а звернення стягнення на предмет іпотеки не є подвійним стягненням, виходячи з такого.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.07.2011 року, яким з ОСОБА_2 стягнуто на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість по кредитному договору від 17.12.2007 року №ML-К00/025/2007 в розмірі 560101,46 грн., набрало чинності 14.02.2012 року. 12.04.2012 року було відкрито виконавче провадження. Зазначене рішення суду не виконано. Позивач звернувся в суд з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки 24 грудня 2014 року, тобто в межах строку позовної давності.

Судом першої інстанції також встановлено, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направило відповідачеві досудові вимоги від 23.10.2014 року за вих. №200207276 та від 24.10.2014 року за вих. №200207307 про погашення заборгованості за кредитним договором від 17.12.2007 року №ML-К00/025/2007, та роз'яснено, що внаслідок невиконання боргових зобов'язань за кредитним договором, товариство має право на підставі ст.ст.22, 611, 623 ЦК України стягнути в примусовому порядку, окрім суми заборгованості за кредитним договором, суми всіх збитків, завданих через неналежне виконання умов кредитного договору, а також звернути стягнення на майно, кошти та всі активи, що належать ОСОБА_2 на праві власності (т.1 а.с.16-17). Зазначена вимога залишилася відповідачем невиконаною.

Згідно із ч.1 ст.598, ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» (далі по тексту Закон) за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Частиною першою ст.33 Закону передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону, а саме у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (ст.12 Закону).

Статтею 39 Закону встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду, крім іншого, зазначається: спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч.1 ст.41 реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

З розрахунку заборгованості по кредитному договору від 17.12.2007 року №ML-К00/025/2007 убачається, що позивачем в основу боргу, зазначеного в позові, покладено судове рішення, за яким з відповідача стягнуто заборгованість по тілу кредиту в розмірі 238796,36 грн., заборгованість по відсоткам у розмірі 16957,73 грн., що без урахування розміру пені складає 255754,09 грн. (т.1 а.с.18, 234-239).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність звернення стягнення на предмет іпотеки.

У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 4 вересня 2013 року по справі №6-73 цс 13, вказано, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно.

Відповідно до вимог ч.1 ст.360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивача не зареєстровано в Державному реєстрі фінансових установ, оскільки ці доводи спростовуються інформацією з комплексної інформаційної системи Держфінпослуг, яка є загальнодоступною, про те, що ТОВ «ОТП Факторинг» зареєстрована як фінансова компанія з наданням усіх видів фінансових послуг з 19.10.2009 року, свідоцтво серії А01 №215694 (т.2 а.с.19), копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №215694 від 19.10.2009 року, завіреного належним чином (т.1 а.с.31).

Щодо доводів про неналежну довіреність, то в судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що довіреність видано ОСОБА_6 - особі, яка подавала позов від імені товариства, 08.08.2014 року заступником товариства ОСОБА_7, міститься в матеріалах справи на сторінці 6, нотаріально посвідчена та сумнівів у колегії суддів не викликає.

Норми Закону України «Про захист прав споживачів» у даній справі на відповідача не поширюються.

Що стосується посилання відповідача на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.12.2014 року у справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 17.12.2007 року №К00/118/07/1 про кредитування поточного рахунку (овердрафт) про стягнення заборгованості у сумі 1237,28 грн., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 10.02.2015 року (т.1 а.с.53-56, 58), то вказане рішення стосується інших правовідносин, що виникли між сторонами, та не може бути покладене в основу рішення по даній справі як преюдиційне.

Стосовно відсутності у Реєстрі прав власності на нерухоме майно інформації щодо нерухомості, зареєстрованої за ОСОБА_2, судом першої інстанції це питання досліджено. Факту реєстрації будинку АДРЕСА_1 на прізвище ОСОБА_4 (а.с.49, 51, 52), судом дано належну оцінку. Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що іпотечним договором визначено належність нерухомого майна, яке передається в забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору, громадянину України ОСОБА_2 (п.п.3.2, 3.2.1 іпотечного договору), дана обставина перевірена нотаріусом, договір підписано відповідачем, що ним не заперечувалося у судовому засіданні. Те, що в Реєстрі прав власності зазначено прізвище «ОСОБА_2» для вирішення даної справи значення не має.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: