Ухвала суду № 48964829, 19.08.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/5583/14-ц 19.08.2015 19.08.2015 19.08.2015

Провадження № 22-ц/784/1950/15 Суддя першої інстанції: Подзігун Г.В.

Категорія 48 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Крамаренко Т.В.,

суддів - Буренкової К.О., Кутової Т.З.,

із секретарем судового засідання - Біляєвою В.М.,

за участю: позивачки - ОСОБА_2 її представника - ОСОБА_3, відповідача - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, визнання права власності, витребування майна та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та витребування майна, -

в с т а н о в и л а :

В вересні 2010 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_4, який в подальшому уточнила про поділ майна подружжя, визнання права власності та витребування майна.

Позивачка зазначала, що з 25 липня 2008 року до 4 липня 2011 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За період шлюбу за спільні кошти 25 лютого 2009 року була придбана квартира НОМЕР_2, яка розташована по АДРЕСА_1, вартістю 200000 грн., також кухонну та побутову техніку - кухонну витяжку Kaiser, вартістю - 546 грн., газову плиту BEKO - 800 грн., кухонний гарнітур «Оля» - 100 грн., СВЧ піч Zanussi ZM 21 MG - 549 грн., ноутбук Dell 500 GEL-M560 - 3118,80 грн., кондиціонер Delfa CSU 09 HR - 3000 грн. Крім того, у період спільного проживання було придбано автомобіль Opel Rekord 2.3 3D, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1983 року випуску, вартістю 16 494,40 грн. Квартира та автомобіль були зареєстровані на ім'я відповідача.

Посилаючись на викладене, на те, що вказане майно є спільною сумісною власністю, а дійти згоди щодо його поділу добровільно не має можливості, позивачка просила суд визнати вказане майно спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та з урахуванням інтересів дитини, яка проживає разом з нею, визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, на ? частину автомобілю Opel Rekord 2.3 3D, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1983 року випуску, на кухонну витяжку Kaiser, газову плиту BEKO, кухонний гарнітур «Оля», СВЧ піч Zanussi ZM 21 MG, за відповідачем визнати право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, ? частину автомобілю Opel Rekord 2.3 3D, реєстраційний номер НОМЕР_1, ноутбук Dell 500 GEL-M560, кондиціонер Delfa CSU 09 HR. Зобов'язати відповідача передати позивачці кухонну витяжку Kaiser, газову плиту BEKO, кухонний гарнітур «Оля», СВЧ піч Zanussi ZM 21 MG у разі відсутності вказаного майна стягнути з останнього його вартість.

В лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_2. з зустрічним позовом про поділ майна подружжя та витребування майна.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_4 зазначав, що у період перебування з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, крім іншого майна також за спільні кошти було придбано шафу, вартістю 3500 грн. та ліжко - 3500 грн., яке ОСОБА_2 вивезла з квартири АДРЕСА_1.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_4 просив суд виділити йому шафу, вартістю 3500 грн., а ОСОБА_2 ліжко вартістю 3500 грн. та зобов'язати відповідачку передати йому шафу у разі її відсутності стягнути з останньої на його користь вартість цього майна.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 липня 2015 року первісний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалено провести поділ спільного майна подружжя - квартири НОМЕР_2 по АДРЕСА_1. Визнано право власності за ОСОБА_2 на 2/3 частини квартири НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, а за ОСОБА_4 на 1/3 частину вказаної квартири. В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 про поділ іншого майна та витребування майна відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ відмовити, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 25 липня 2008 року сторони зареєстрували шлюб, який за рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 4 липня 2011 року було розірвано (а.с. 71, 73).

За час подружнього життя у сторін народився син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.72).

За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 25 лютого 2009 року у період шлюбу сторони придбали двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.11-12).

Право власності на вказану квартиру зареєстровано 27 лютого 2009 року за ОСОБА_4 (а.с. 139-140).

Також з листопада 2008 року по березень 2009 року було придбано ноутбук Dell 500 GEL-M560, кухонну витяжку Kaiser, газову плиту BEKO, кухонний гарнітур «Оля», СВЧ піч Zanussi ZM 21 MG, кондиціонер Delfa CSU 09 HR(а.с.25-31).

Крім того, 14 листопада 2009 року було придбано автомобіль Opel Rekord 2.3 3D, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1983 року випуску, який зареєстрований на ім'я ОСОБА_4, що підтверджується довідкою УДАЇ УМВС України в Миколаївській області (а.с.13).

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_2 про поділ квартири та визнання на неї право власності, суд першої інстанції відступив від засади рівності часток, оскільки з позивачкою проживає неповнолітній син, який потребує лікування, а відповідач ухиляється від матеріального забезпечення сина та має заборгованість по сплаті аліментів.

Однак із таким висновком суду повністю погодитися не можна, оскільки він не відповідає вимогам закону.

Згідно із ч. 3 ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

У п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 70 СК України в окремих випадках може відступити від засад рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК України).

Як на підставу визнання права власності на 2/3 частини спірної квартири ОСОБА_2 посилалася на те, що неповнолітній син ОСОБА_5, який проживає разом з нею у зв'язку з хворобами потребує лікування, а відповідач ніякої матеріальної допомоги не надає, аліменти, які стягнуті за рішенням суду не сплачує та має заборгованість.

Так, на підставі рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2010 року, яке рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 25 листопада 2010 року змінено, з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 300 грн. щомісячно з 31 березня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 75-76).

26 грудня 2014 року Центральним відділом ДВС ММУЮ на виконання рішення суду про стягнення аліментів було проведено електронні торги відносно майна ОСОБА_4 - автомобіля Opel Rekord 2.3 3D, реєстраційний номер НОМЕР_1, який реалізовано за 6 435 грн. та з яких в рахунок погашення заборгованості по аліментам ОСОБА_2 нараховано 1200 грн. (а.с. 144-146).

Збільшення частки одного з подружжя може мати місце за умови, що розмір аліментів, які вони одержують на дитину, недостатній для забезпечення її духовного розвитку та лікування.

Натомість, наявність заборгованості по сплаті аліментів може бути підставою для звернення до суду з позовом про стягнення такої заборгованості у відповідності до положень ст. 196 СК України.

У зв'язку із заборгованістю по аліментам станом на 1 лютого 2015 року у розмірі 17 409,67 грн., рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26 лютого 2015 року яке набрало законної сили з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 стягнуто 15 000 грн. пені за прострочення сплати аліментів (а.с.151).

Таким чином, судом першої інстанції помилково прийнято до уваги наявну у відповідача заборгованість по сплаті аліментів, а не малий розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

За таких обставин, рішення суду в частині поділу квартири та визнання права власності на неї на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні, шляхом визнання за сторонами права власності на квартиру АДРЕСА_1 по 1/2 частини за кожним.

Висновок суду щодо відмови у задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_4 про поділ ліжка, вартістю 3500 грн. та шафи, вартістю 3500 грн. є вірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як на підставу задоволення свого позову, ОСОБА_4 посилається на те, що вказане майно було придбано у період шлюбу.

Однак, доказів на підтвердження у якій період було придбане майно та його вартість суду не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що вказане майно, яке знаходилось в квартирі АДРЕСА_1 було вивезено позивачкою на увагу не заслуговують, оскільки не можуть бути підставою для визнання вказаного майна як спільного майна подружжя.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 про поділ іншого майна та його витребування не оскаржувалося, а тому не було предметом апеляційного розгляду.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 780 грн. з урахуванням сплаченого судового збору при подачі позову та судового збору, сплаченого відповідачем за подачу апеляційної скарги, крім того, з позивачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 487,20 грн.

За таких обставин, рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 липня 2015 року в частині задоволення вимог ОСОБА_2 про поділ квартири та визнання права власності на неї, а також розподілу судових витрат змінити.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 по 1/2 частини за кожним.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 780 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 487,20 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: