Ухвала суду № 48961211, 31.01.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 р. Справа № 74954/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання Янош М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Західпромелектро» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2009 року ТзОВ «Західпромелектро» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2009 року № 0001472320/0/16457, № 0001-182320/0Л 6456, №000151 1720/0/16529, №0001521720/0/16528.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувані рішення є незаконним та прийняті податковим органом всупереч вимог чинного законодавства, а відтак, підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2009 року адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 09 липня 2009 року за №№ 0001472320/0/16457, 0001482320/0/16456, 0001511720/0/16529; 0001521720/0/16528 Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачем помилково зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ДПІ в Личаківському районі міста Львова подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в яких просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Західпромелектро» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року.

За наслідками проведеної перевірки складено ОСОБА_1 № 262/23-2/31526630 від 30.06.2009 року, в якому встановлено, що позивачем порушено норми п.5.1. п.5.2.1, п.5.3.2, п.5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, податковим органом в акті вказано, що позивачем зайво віднесено до складу валових витрат вартість послуг отриманих від ТзОВ «Профліга» у IV-му кварталі 2007 року, І-му, ІІІ-му та ІV-му кварталах 2008 року на загальну суму 350640 грн. та позивачем не надано до перевірки звіт про проведені маркетингові послуги, а акти приймання-передачі послуг не можуть бути первинними документами з огляду на невідповідність їх вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім цього, відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат у ІІІ-му кварталі 2008 року на 94487 грн., вказуючи про встановлену в ході проведення перевірки різницю між валовими витратами по податковому та бухгалтерському обліку на вказану суму. Визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість проведено на підставі висновків про порушення позивачем п.1.7, п.1.8 ст. 1, п.7.2.3, п.7.3.1, п.7.4.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає у зайвому віднесенні до податкового кредиту ПДВ в сумі 70128 грн. за жовтень - грудень 2007 року, березень, серпень - листопад 2008 року за податковими накладними, виписаними ТзОВ «Профліга». Висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства в цій частині грунтується на тому, що ТзОВ «Профліга» з березня 2008 року не подає звітності, що, на думку органу державної податкової служби, свідчить про відсутність господарської діяльності, а також у зв»язку із тим, що кількість працюючих на даному підприємстві становить 4 чоловіки. Щодо податку з доходів фізичних осіб, то підставою для визначення податкових зобовязань стали висновки відповідача про порушення підприємством п.6.3.2. п.6.3.3. п.6.5.1 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у звязку із неправомірним застосуванням податкової соціальної пільги при виплаті заробітної плати працівникам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1, які є підприємцями, що призвело до заниження позивачем сум податкових зобовязань по податку з доходів фізичних осіб всього на суму 2524 грн. 28 коп. Щодо податку з власників транспортних засобів, то підставою для донарахування податкових зобовязань відповідачем, вказано факт неподання розрахунку з податку за 1-й квартал 2009 року та несплата податку за вказаний період в сумі 108 грн. 75 коп., що стало підставою для застосування штрафних санкцій в сумі 340 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.07.2009 року 0001472320/0/16457, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 73302 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 36412 грн. 10 коп.; № 00014823 20/0/1645, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 70128 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 35064 грн.; № 0001511720/0/16529, яким визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 2524 грн. 28 коп. та застосовано штрафні санкції в сумі 5048 грн. 56 коп.; № 0001521720/0/16528, яким визначено податкове зобовязання по податку з власників транспортних засобів в сумі 108 грн. 75 коп. та застосовано штрафні санкції в сумі 340 грн.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що податковий орган прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення з порушенням вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку з наступних підстав.

З приводу віднесення до валових витрат вартості послуг отриманих від ТОВ «Профліга», то як вбачається з матеріалів справи, позивачем з вказаним контрагентом укладено договори від 02.01.2007 року № 0101/01 та від 03.01.2008 року № 0103/02 у відповідності до яких виконавець зобовязався надавати послуги, повязані з транспортуванням товарів позивача (транспортно-експедиційні), передпродажною підготовкою товарів та послуг повязаних із забезпеченням позивача інформацією необхідною для ведення торгівлі, зокрема, щодо вивчення ринку електрообладнання.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 (із змінами і доповненнями) встановлено, що витрати на збут включають і, зокрема, витрати на дослідження ринку (маркетинг).

Як встановлено судом, послуги, передбачені договорами, які були укладені між позивачем та його контрагентом, пов'язані з продажем електропобутових приладів, побутових електротоварів та стосуються продукції (товару), торгівля якою є господарською діяльністю позивача, що дає підстави віднести їх вартість до складу валових витрат підприємства.

Відповідно до п. 1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

При цьому, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», правилами ведення податкового обліку, до яких належать Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну N 88 від 24.05.1995, не передбачено вичерпного переліку документів, що підтверджує зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю. Дані нормативні акти лише вказують на необхідність наявності первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як доказ придбання послуг у ТОВ «Профліга» позивач надав: договори про надання послуг (а.с. 104-107); акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) згідно укладених договорів (а.с. 108 - 137); податкові накладні (а.с. 138 - 147); банківські виписки по особовому рахунку позивача, якими підтверджується факт оплати послуг позивача. Призначення платежу в цих банківських виписках посилається на рахунки, які визначені в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с. 148 - 165); звіти по наданню послуг ТзОВ «Західпромелектро» ТОВ «Профліга» згідно актів здачі прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 198 - 228).

Відтак, проаналізувавши наявні у справі докази колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість віднесення даних витрат до валових, а відтак про необґрунтованість нарахованого податкового зобов'язання.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідачем зроблено висновки про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту жовтень грудень 2007 року, березень, серпень-листопад 2008 року всього на суму 70128 грн. При цьому, відповідачем вказано на неправомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виписаними ТзОВ «Профліга».

У звязку з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2. ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов»язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що податкові накладні за якими позивач суми ПДВ відносив до податкового кредиту, були видані ТОВ «Профліга», яке на момент укладення спірної угоди було платником податку на додану вартість, з дотриманням вимог вказаних вище пунктів Закону України «Про податок на додану вартість» та складена у відповідності з п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону № 168/97-ВР.

Що стосується включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, то в цій частині колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанцій про відповідність дій платника податку вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, згідно з п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить про те, що інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту сум вказаних у податкових накладних виданих, ТОВ «Профліга».

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості податкового повідомлення-рішення від 09.07.2009 року за № 000151 1720/0/16529 яким визначено податкове зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб, з огляду на наступне.

Податковим органом було встановлено, що позивачем занижено суму податку з доходів фізичних осіб внаслідок застосування податкової соціальної пільги при нарахуванні заробітної плати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 які є підприємцями.

Так, абзацом «е» п.п. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Проте, сам факт наявності у вказаних вище осіб свідоцтва не може свідчити про те, що вони займаються підприємницькою діяльністю та отримують від цього дохід. Протилежного, всупереч ст. 71 КАС України, податковий орган не довів. Також колегія вважає за необхідне зазначити, що в процесі судового розгляду було встановлено, що згідно довідки позивача від 13.07.2009 року про найманих працівників за період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року працівник ОСОБА_2 на підприємстві не працював.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність донарахування позивачу податкового зобовязання.

Стосовно податку з власників транспортного засобу, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність його донарахування податковим органом, оскільки вірно встановив, що згідно платіжного доручення № 1957 від 24.04.2009 року позивачем своєчасно сплачено 150 грн. податку з власників транспортних засобів за перший квартал 2009 року. Вказане не оспорювалось в процесі апеляційного розгляду представником відповідача

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2009 року у справі № 2-а-4578/09 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий :О.Б. Заверуха

Судді : О.М. Гінда

ОСОБА_6

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 01.02.2012 року