Ухвала суду № 48960928, 05.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13050/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

05 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Ключковича В.Ю.,

за участю секретаря: Присяжної Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Міжрегіонального Головного управління Міністерства доходів і зборів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експостар" до Міжрегіонального Головного управління Міністерства доходів і зборів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування повідомлення-рішення з податку на прибуток підприємств,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Закритого акціонерного товариства «Київський Палац спорту» (проведено заміну позивача на Товариство з обмеженою відповідальністю "Експостар" у зв'язку з реорганізацією, далі по тексту - ТОВ "Експостар") звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (правонаступником є Міжрегіональне Головне управління Міністерства доходів і зборів - Центральний офіс з обслуговування великих платників), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 15 жовтня 2009 року №0000574250/0 та №0000584250/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2010 року у справі №2а-13050/09/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2011 року, відмовлено в задоволенні вимог даного позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 вересня 2014 року у справі №К/9991/16526/11 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експостар» задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2011 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Експостар" задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 15.10.2009 №0000574250/0 та від 15.10.2009 №0000584250/0.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені заявлених позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.10.2009р. за результатами планової виїзної перевірки Закритого акціонерного товариства "Київський Палац спорту" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Експостар") з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 30.06.2009 СДПІ у місті Києві по роботі з великим платниками податків (правонаступником є Міжрегіональне Головне управління Міністерства доходів і зборів - Центрального офісу з обслуговування великих платників) було складено Акт № 434/42-50/03362459, яким встановлено заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 42773 грн. внаслідок порушення останнім пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1 п. 5.3, пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5, пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а також заниження податку на додану вартість на загальну суму 25998 грн. внаслідок порушення позивачем п. 4.7 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі Акту перевірки відповідачем у відповідності до пп. "б"пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" було винесено податкове повідомлення-рішення від 15.10.2009 р. №0000584250/0, яким позивачу у зв'язку з порушенням пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1 п. 5.3, пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5, пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 64159,50 грн., у тому числі штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21386,50 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 15.10.2009 р. №0000574250/0, яким позивачу у зв'язку з порушенням п. 4.7 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 40356,00 грн., у тому числі штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14358,00 грн.

Позивач заперечує правомірність вищевказаних податкових повідомлень-рішень відповідача, у зв'язку з чим просить визнати їх протиправними та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (чинного на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як слідує із акту перевірки від 02.10.2009 р. № 434/42-50/03362459, позивачем до складу податкового кредиту у відповідні періоди було включено витрати на транспортні послуги у загальному розмірі 113535 грн., що надавались Державним автотранспортним підприємством "Автомехбаза".

Так, на момент формування позивачем податкового кредиту в періоді, що перевірявся, діяли норми Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР), передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Заперечуючи проти вимог даного позову відповідач в своїх доводах вказує на те, що розрахунки по автотранспортним послугам позивачем здійснювалися на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких, на думку податкового органу, не вказано маршрут перевезень, вид наданого транспорту (грузовий чи пасажирський), вид перевезень. При цьому, відповідач зазначає, що у довідках-розрахунках вартості послуг, наданих автотранспортом Державного автотранспортного підприємства "Автомехбаза", зазначено лише загальний пробіг автомобіля та період його роботи.

Задовольняючи позов ТОВ "Експостар" після надходження справи на новий розгляд в порядку ч.2 ст. 227 КАС України, суд першої інстанції прийняв до уваги висновки, викладені в увалі Вищого адміністративного суду України від 02 вересня 2014 року по справі №К/9991/16526/11, в якій суд касаційної інстанції зауважив, що судами першої та апеляційної інстанції при розгляді адміністративної справи № 2а-13050/09/2670 не було надано належної правової оцінки долученим до матеріалів справи подорожнім листам службових легкових автомобілів Державного автотранспортного підприємства «Автомехбаза», які дають можливість встановити тип, вид, номер автомобіля, мету та години перевезення; трудовим договорам, які обумовлюють забезпечення позивачем працівників транспортом для повернення додому в нічні години; наказу від 27.04.2005 про забезпечення транспортом працівників, які задіяні у нічні години.

Інструкцією про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 17.02.1998 № 74, зареєстрована в Мін'юсті України 05.03.1998 за № 149/2589 (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин), встановлено єдиний порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля типової форми № 3 при виконанні службових поїздок, а також для обліку транспортної роботи службових легкових автомобілів.

До категорії службових легкових автомобілів відносяться легкові автомобілі, які знаходяться на балансі юридичних осіб всіх форм власності і використовуються для задоволення власних потреб, а також можуть надаватися замовнику на договірних умовах (з водієм).

Подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми N 3 є для перевізника підставою для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових легкових автомобілів, а також для взаєморозрахунків між перевізником і замовником за надання транспортних послуг.

Відповідно до п.2.1 Інструкціі про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, від 17.02.1998 №74, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 1998 р. за N 149/2589, перевізники, які експлуатують службові легкові автомобілі - власні або орендовані (без водія), зобов'язані при випуску автомобіля з гаража видати водієві оформлений відповідно до вимог даної Інструкції подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми N3. Застосування будь-яких інших форм подорожніх листів для обліку роботи службових легкових автомобілів не допускається.

Подорожній лист службового автомобіля оформлюється тільки на один робочий день (зміну) і видається за умови здачі водієм подорожнього листа за попередній день роботи. Видача подорожнього листа реєструється у диспетчерському журналі за такими реквізитами: дата видачі, номер подорожнього листа, прізвище та ініціали водія, його підпис при одержанні подорожнього листа, дата повернення подорожнього листа, підпис відповідальної особи.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи, специфіка роботи Товариства з обмеженою відповідальністю «Експостар», яка полягає у проведенні спортивних змагань, олімпіад, концертів, виставок, передбачає в окремих випадках закінчення роботи співробітниками позивача в нічний час, що обумовлено відповідними трудовими договорами.

У зв'язку з цим, надання працівникам транспорту для повернення додому в нічний час спрямовано насамперед на забезпечення сталого функціонування підприємства шляхом створення належного рівня умов праці його співробітникам, а тому витрати на придбання у державного автотранспортного підприємства «Автомехбаза» транспортних послуг (за умови, що такі послуги придбавались саме для забезпечення транспортом працівників товариства з обмеженою відповідальністю «Експостар», які закінчували роботу в нічний час) є витратами, пов'язаними з господарською діяльністю товариства, та не можуть бути кваліфіковані як фінансування особистих потреб фізичних осіб (працівників підприємства).

В цілому ж, набуття платником права на віднесення до складу валових витрат зумовлене насамперед наявністю у нього підтверджуючого первинного документа, який відображає факт здійснення певної господарської операції та має містити всі необхідні реквізити.

Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися та у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Отже, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як зазначалося вище, в період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р. Державним автотранспортним підприємством "Автомехбаза" були надані транспортні послуги Закритому акціонерному товариству "Київський Палац спорту" (правонаступником є Товариство з обмеженою відповідальністю "Експостар") на загальну суму 113535,00 грн. на підставі відповідних договорів перевезення.

На підтвердження виконання сторонами договірних зобов'язань позивачем до суду були надані копії:

- договорів, укладених позивачем з контрагентами на проведення виконання обумовлених сторонами заходів з безпосереднім залученням працівників ТОВ "Експостар", у зв'язку з чим для повернення їх додому в нічний час позивачем використовувався автотранспорт Державного автотранспортного підприємства «Автомехбаза»;

- трудових договорів, укладених між позивачем та фізичними особами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ін., в яких обумовлено виконання позивачем обов'язку по забезпеченню доставки працівників додому в нічні години;

- наказу по підприємству від 27.04.2005 «Про забезпечення транспортом в нічні години», який є документом, що підтверджує факт прийняття керівництвом ТОВ "Експостар" рішення про необхідність перевезення працівників в нічні години;

- договорів, укладених між позивачем та Державним автотранспортним підприємством «Автомехбаза», а також додатків до них, в яких визначено вид перевезень, які замовлялись у перевізника;

- відповідних наказів ТОВ "Експостар", а також листів контрагентів позивача на підтвердження закінчення проведених заходів у нічні години;

- подорожніх листів службових легкових автомобілів державного автотранспортного підприємства «Автомехбаза», із зазначенням марки автомобіля та визначення цілей їх використання ТОВ "Експостар".

Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані по справі докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні в справі копії первинних документів, що були надані позивачем на підтвердження здійснення ним витрат, та які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, в повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак є належними та допустимими доказами на підтвердження заявлених ним вимог.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міністерства доходів і зборів - Центрального офісу з обслуговування великих платників - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович

Повний тексту ухвали виготовлено - 07.08.15р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.