Ухвала суду № 48960804, 18.08.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Дмитрієв В.С.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2015 року справа №805/452/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Компанієць І.Д., суддів Сухарька М.Г., Гаврищук Т.Г.,

секретар судового засідання Куленко А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року по адміністративній справі №805/452/15-а за позовом ОСОБА_3 до командира військової частини 3057 Національної гвардії України Совінського Сергія Євгеновича про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини 3057 (по стройовій частині) від 08 травня 2014 року №100, -

ВСТАНОВИВ:

Позивача просив визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини 3057 (по стройовій частині) від 08 травня 2014 року №100.

В обґрунтування позову зазначив, що в грудні 2014 року йому стало відомо про наявність цього наказу, за змістом якого позивач призначався з 09 травня 2014 на 10 травня 2014 року у добовий наряд черговим військової частини 3057.

Документ не відповідає даті його підписання, а зміст наказу свідчить про порушення вимог законодавства України.

За таких умов наказ №100 є незаконним і підлягає скасуванню.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову, прийняти нову, якою задовольнити позов.

В обґрунтування зазначив, що оригінал наказу відповідачем до суду не надано, тому факту існування оскаржуваного наказу судом не встановлено, а витяг з цього наказу не є належним доказом його існування.

Суд не звернув уваги, що наказ позивачу не доводився, що підтверджує відсутність підпису позивача про ознайомлення з наказом.

Наказ не відповідає вимогам нормам Статуту внутрішньої служби, порушує права позивача, а саме: покладає на позивача певні додаткові обов'язки, що не передбачені посадою начальника фізичної підготовки і спорту в/ч 3057, на якій перебуває позивач. Покладення таких обов'язків відбувається всупереч вимогам закону.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині 3057 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України на посаді начальника фізичної підготовки і спорту.

Витягом з наказу командира військової частині 3057 (по стройовій частині) від 08 травня 2014 року №100 Совінського Сергія Євгеновича призначено з 08 травня 2014 року на 9 травня 2014 року у добовий наряд черговим частини капітана ОСОБА_3 (а.с.63)

На підставі п.35 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України №548 від 24.03.1999 року (далі - Статут) накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.

Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.

Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

Згідно п.67 Статуту командир полка зобов'язаний щоденно видавати письмові накази по стройовій частині, а у разі потреби - з питань бойової підготовки, окремо по тилу, технічній частині та службі ракетно-артилерійського озброєння.

Відповідно до п.267 Статуту добовий наряд призначається для підтримання внутрішнього порядку, охорони особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, приміщень і майна військової частини (підрозділу), контролю за станом справ у підрозділах і своєчасного вжиття заходів для запобігання правопорушенням, а також для виконання інших обов'язків внутрішньої служби.

Пунктом 268 Статуту визначено, шо склад добового наряду оголошується наказом по військовій частині на період навчання.

Добовий наряд військової частини призначається у такому складі: черговий частини; помічник чергового частини; черговий підрозділ; варта; черговий і днювальні парку, а також механіки-водії (водії) чергових тягачів; черговий фельдшер або санітарний інструктор і днювальні медичного пункту; черговий і помічники чергового контрольно-пропускного пункту; черговий їдальні та робітники їдальні; черговий штабу частини та посильні; черговий сигналіст; пожежний наряд; водії чергових автомобілів.

Щоденно наказом по частині призначаються черговий частини, помічник чергового частини, начальник варти, черговий парку, черговий підрозділ, а також підрозділи, від яких виділяються добовий наряд частини й особовий склад для виконання нарядів на роботи.

Відповідно до п.279 Статуту підрозділи призначаються у наряд разом із своїми командирами. Військовослужбовці строкової служби і служби за контрактом призначаються для несення служби в усіх видах нарядів.

Черговість нарядів між офіцерами, прапорщиками й підрозділами частини встановлюється начальником штабу частини.

Черговість нарядів у роті між взводами встановлюється старшиною роти, а у взводі - заступником командира взводу.

Наряди розподіляються серед військовослужбовців рівномірно.

Згідно п.295 Статуту черговий частини призначається з числа офіцерів управлінь військової частини та батальйонів, а також командирів рот та з тих, хто прирівнюється до них. Він відповідає за своєчасне оповіщення підрозділів та управління військової частини про оголошення тривоги, за підтримання внутрішнього порядку у військовій частині і несення служби добовим нарядом, а також за зберігання пістолетів та боєприпасів офіцерів і прапорщиків військової частини. Черговий частини підпорядковується командирові військової частини. Йому підпорядковується весь склад добового наряду військової частини.

В окремих батальйонах і прирівняних до них військових частинах дозволяється призначати черговим військової частини командирів взводів, а також прапорщиків управління батальйонів.

Щодо внутрішніх варт військової частини черговий частини керується положеннями Статуту гарнізонної та вартової служб.

Аналіз зазначених положень Статуту свідчить, що оскаржений наказ прийнято з дотриманням норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто, в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо відповідні дії не повинні вчинюватися таким суб'єктом стосовно цієї особи, виходячи з наданої йому компетенції.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчиняються суб'єктом владних повноважень на реалізацію наданої йому компетенції.

Водночас, оспорювані правові акти (рішення, дії або бездіяльність) повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь - якого обов'язку.

Отже, в порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися спори щодо будь - яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень без обмежень, але відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови, що такі рішення, дії (бездіяльність) є юридично значимими для позивача, тобто порушують права та інтереси останнього шляхом обмежень у реалізації його прав чи покладення на нього необґрунтованих обов'язків.

З огляду на матеріали справи судами першої та апеляційної інстанції не встановлено протиправних обмежень прав та обов'язків позивача виданням спірного наказу, як і не встановлено покладення на позивача необгрунтованих обов'язків.

Щодо змісту наказу в частині, що не стосується прав та обов'язків позивача, судова колегія зазначає, що фізична та юридична особа може звернутися до адміністративного суду з позовом про визнання неправомірними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, зокрема, у тому випадку, якщо такі дії безпосередньо впливають на її права, свободи та інтереси у сфері публічно-правових відносин

Тобто, фізична та юридична особа наділена правом оскаржити до суду не будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які, на її думку, були вчинені з порушенням вимог закону, а лише ті, що мають безпосереднє відношення до особи, яка подала адміністративний позов.

Однак, яким чином оскаржуваний наказ в частині, що не стосується позивача, впливає саме на права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, останній не зазначив.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року по адміністративній справі №805/452/15-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року по адміністративній справі №805/452/15-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 18 серпня 2015 року.

Суддя-доповідач І.Д. Компанієць

Судді М.Г.Сухарьок

Т.Г.Гаврищук