Постанова № 48953119, 12.08.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 серпня 2015 р. Справа № 2а/0270/3582/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян М.Б.,

за участі секретаря судового засідання: Щербацької О.С.

представників сторін:

позивача: Хоменка В.І., Гореша В.М.

відповідача: Чабан В.В., Багнінської С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: військово-медичного клінічного центру Центрального регіону

до: Державної фінансової інспекції у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування окремих положень вимог

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся військово-медичний клінічний центр Центрального регіону до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування окремих положень вимог.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, зазначив, не погоджується з висновками Державної фінансової інспекції у Вінницькій області викладеними у акті ревізії № 07-08/9 від 24 квітня 2012 року.

Постановою Вінницькою окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними та скасовано пункти 5, 7 вимоги Державної фінансової інспекції у Вінницькій області "Про усунення виявлених порушень" № 02-08-20-14/4024 від 24 травня 2012 року.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року постанову Вінницькою окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року в частині відмови у задоволенні адміністративного позову Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону скасовано та прийнято нову, якою вимоги Державної фінансової інспекції у Вінницькій області зазначені в пунктах 2, 3, 6 вимоги № 02-08-20-14/4024 від 24.05.2012 року скасовано.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2015 року постановою Вінницькою окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі проведеного автоматизованого розподілу зазначену справу передано для розгляду судді Вінницького окружного адміністративного суду Мультян Марині Бондівні та прийнято до провадження.

В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали та просили суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечували та просили відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 2.19 плану роботи контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції у Вінницькій області на І квартал 2012 року, на підставі направлення, виданого начальником Державної фінансової інспекції у Вінницькій області від 28 лютого 2012 року № 171, ревізійною групою під керівництвом провідного державного фінансового інспектора відділу інспектування органів державної влади Давикози О.М., проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону за період з 01.05.2010 р. по 01.02.2012 року. За результатами перевірки складено акт ревізії № 07-08/9 від 24.04.2012 року. В матеріалах ревізії відповідачем наводяться факти, які на їх думку засвідчують незабезпечення належного контролю та неналежного управління посадовими особами Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону фінансовими ресурсами через недотримання вимог законодавчих актів, які регламентують бюджетний процес, що призвело до фінансових порушень.

На підставі акту ревізії від 24 квітня 2012 року № 07-08/9 та керуючись ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" начальнику Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (далі - Центр) Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області пред'явлена вимога № 02-08-20-14/4024 від 24.05.2012 р. про усунення виявлених порушень, зокрема предметом цього позову є окремі пункти вимоги щодо:

- пункт 2: стягнути 19876,51 грн. зайво виплачених коштів з винних осіб з подальшим їх зарахуванням до Державного бюджету на реєстраційний рахунок № 31119090700002 (код доходів 21080500); в іншому випадку відшкодувати порушення у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130, 133, 136 КЗпП України; провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових фондів та врахувати зайво сплачені кошти в сумі 7215,17 грн. в рахунок майбутніх платежів.

- пункт 3: стягнути 7897,29 грн. зайво виплачених коштів з винних осіб з подальшим їх зарахуванням до Державного бюджету на реєстраційний рахунок № 31119090700002 (код доходів 21080500); в іншому випадку відшкодувати порушення у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130, 133, 136 КЗпП України; провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових фондів та врахувати зайво сплачені кошти в сумі 2583,91 грн. в рахунок майбутніх платежів.

пункт 5: відобразити в бухгалтерському обліку кредиторську заборгованість та забезпечити виплату грошової компенсації військовослужбовцям за недоотримане речове майно в загальній сумі 110969,39 грн.

пункт 6: забезпечити повернення інвентарного майна, яке видається лише у тимчасове користування (експлуатацію) на суму 5443,00 грн.; відобразити в бухгалтерському обліку кредиторську заборгованість за недоотримане під час проходження служби речове майно на вищевказану суму.

пункт 7: забезпечити зменшення у поточному році бюджетних асигнувань по загальному фонду кошторису по КЕКВ 1111 "Заробітна плата" та 1120 "Нарахування на заробітну плату" на загальну суму 1336574,94 грн., в іншому випадку поновити видатки загального фонду за рахунок коштів спеціального фонду на суму 1336574,94 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд враховує наступне.

В акті ревізії № 08-07/9 від 24.04.2012 р. зазначено, що в порушення вимог п. 4.5.5 Наказу Міністра оборони України від 28.02.2006 р. № 125 "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту Збройних Сил України" заступнику начальника ОСОБА_6 надбавка за складність, напруженість у роботі встановлювалась на підставі наказів начальника Центру, без погодження з органом вищого рівня - Військово-медичним департаментом Міністерства оборони України, внаслідок чого за період з 01.05.2010 р. по 01.02.2011 р. нараховано та виплачено надбавки з порушенням вимог законодавства в загальній сумі 19876,51 грн. та відповідно зайво проведено нарахувань та перераховано внесків до державних цільових фондів на суму 7215,17 грн.

Як встановлено в судовому засіданні оплата праці працівників Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року №1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери".

Згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, їх заступників, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

На виконання зазначеної вище Постанови КМУ Міністром оборони України прийнято Наказ від 28 лютого 2006 року № 125 "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту Збройних Сил України", яким затверджено Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту Збройних Сил України (далі - Умови).

Так, п.4.5.5 Умов передбачено, що працівникам закладу, установи надбавки установлюються керівником, а керівнику та його заступникам - органом вищого рівня у межах фонду оплати праці.

Пунктом 4.6.1 Умов зазначено, що преміювання керівників закладів охорони здоров'я (підрозділів) та їх заступників здійснюється за рішенням органу вищого рівня, водночас суд зауважує, що порядок такого погодження вказаними Умовами не визначений.

Разом з тим, матеріали адміністративної справи містять Розрахунки фонду оплати праці працівників Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону за 2010 - 2011 роки, якими передбачено відповідні надбавки заступнику начальника ОСОБА_7 за вказаний період.

При цьому, як свідчать вказані Розрахунки, останні затверджені рішенням органу вищого рівня та у межах наявних коштів на оплату праці, що повністю кореспондується з положеннями п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298.

Крім того, матеріали справи містять лист від 14 березня 2012 року (вих. № 249/5/1463) в якому керівник вищої організації - директор Військово-медичного департаменту Міністерства Оборони України підтвердив доцільність виплати даної надбавки працівнику ОСОБА_7 за весь період з травня 2010 року по лютий 2012 року.

Відповідно до вимог п. 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.04.1999 p. №548-XIV визначено, що принцип керівництва у Збройних Силах України полягає в наділені командира всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих, наданні командирові права одноособово приймати рішення, віддавати накази.

За таких обставин суд дійшов висновку, що пункт 2 листа-вимоги № 02-08-20-14/4024 від 24.05.2012 року підлягає скасуванню.

Щодо 3 пункту листа-вимоги, суд зазначає наступне.

Як випливає із матеріалів справи, в ході ревізії встановлено факти нарахування матеріальної допомоги у завищених розмірах, внаслідок чого за період з 01.05.2010 р. по 01.02.2011 р. здійснено зайві виплати у загальній сумі 7897,29 грн. та відповідно зайво проведено нарахування та перераховано внесків на суму 2583,91 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2010 року №337 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України" від 30.08.2002 року №1298 та від 25.10.2008 року № 939 було встановлено нові (збільшені) розміри мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2010 рік та на 01.04.2010 рік, внаслідок чого керівників закладів та установ було зобов'язано провести відповідні перерахунки заробітної плати.

На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2010 року №337 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року №1298 та від 25.10.2008 року №939" заробітна плата працівникам установ, закладів та організацій, нарахована та виплачена у січні-березні 2010 року була перерахована, виходячи з мінімальної заробітної плати 869,0 грн. та розміру посадового окладу працівника першого тарифного розряду ЄТС зазначеного у примітці 1 додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року №1298, а нарахована у квітні - виходячи з мінімальної заробітної плати 884,0 грн. та посадового окладу працівника першого тарифного розгляду ЄТС, розмір якого визначено в примітці 1 додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року №1298.

Як встановлено в судовому засіданні, перерахування заробітної плати позивачем проведено у травні 2010 року на підставі наказу начальника Центру від 18.05.2010 року №133, в тому числі і матеріальної допомоги.

При цьому, виплата матеріальної допомоги у січні-квітні 2010 року проводилась на підставі наказів начальника Центру в розмірі посадових окладів працівників на день виплати в твердих сумах (на вимогу попередньої перевірки фінансово-господарської діяльності Центру).

Таким чином, як встановлено судом, начальником Центру було погоджено (визначено) розмір матеріальної допомоги саме в розмірі посадового окладу (відповідно до поданих заяв).

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що доплати посадових окладів та матеріальної допомоги за період січень-квітень 2010 року проведені позивачем в межах фонду заробітної плати встановленого Військово-медичному клінічному центру Центрального регіону Міністерством оборони України.

Відповідно до ст. 43 Конституції Україна, Україна як соціальна, правова держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, а також право на належні умови праці, своєчасне отримання винагороди.

За таких обставин суд дійшов висновку, що пункт 3 листа-вимоги № 02-08-20-14/4024 від 24.05.2012 року підлягає скасуванню.

Щодо п. 5 листа - вимоги, суд зазначає наступне.

В акті ревізії № 08-07/9 від 24.04.2012 р. зазначено, що в порушення ст. 116 КЗпП України, ст. 24. Закону України "Про оплату праці", п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 р. № 1444, п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153/2008 , станом на 01.02.2012 р. не забезпечено виплату грошової компенсації звільненим 32-м військовослужбовцям за недоотримане під час проходження служби речове майно в загальній сумі 110969,39 грн. При цьому не відображено по бухгалтерському обліку кредиторську заборгованість з цих виплат в порушення ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність".

Відповідач виходив з того, що звільнені військовослужбовці мають право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно у відповідності до вимог Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" від 28.10.2004 року №1444.

Однак, суд не погоджується з даним твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Статтею 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17 лютого 2000 року призупинено дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Цей Закон набув чинності з 11.03.2000 року.

Таким чином, зазначеною нормою було зупинено право звільнених військовослужбовців на отримання грошової компенсації замість неотриманого речового майна, а тому позивач діяв в межах наданої компетенції відповідно до вимог законодавства і правові підстави для виплати компенсації відсутні.

Посилання відповідача в обґрунтування свої позовних вимог на постанову Кабінету Міністрів України "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" від 28.10.2004 року № 1444 є безпідставними, оскільки нею визначено порядок та розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців, а не поновлено право військовослужбовців звільнених в запас на отримання грошової компенсації замість неодержаного речового майна, що було призупинено Законом України "Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 3 листопада 2006 року № 328-V статтю 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1, якою було передбачено, зокрема, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів (абзац перший пункту 2), порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України (абзац другий пункту 2).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 № 489-V дію пункту 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було зупинено на 2007 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. зазначені положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Згідно частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, положення статті 9-1 вказаного Закону регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі і не можуть бути застосовані до військовослужбовців звільнених з військової служби, оскільки вказані положення Закону не передбачають виплату заборгованості по речовому майну до військовослужбовців, що були звільнені зі служби.

Право військовослужбовців на отримання зазначеного виду забезпечення до 11 березня 2000 року регулювалось виключно Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Після зазначеної дати отримання військовослужбовцями звільненим зі служби, грошової компенсації замість недотримане речове майно законодавством не передбачено.

Аналогічні правові позиції викладені в постановах Вищого адміністративного суду України від 14.06.2012 р. (справа № К/9991/47563/11), від 14.06.2012 р. (К/9991/50731/11) та від 15.08.2012 р. (справа № К/9991/64724/11).

За таких обставин суд дійшов висновку, що пункт 5 листа-вимоги № 02-08-20-14/4024 від 24.05.2012 року підлягає скасуванню.

Що стосується пункту 6 листа - вимоги, суд зазначає наступне.

В акті ревізії № 08-07/9 від 24.04.2012 р. зазначено, що в порушення вимог п.п. 3, 27, 28 та норм № 23, 32 Положення № 1444 протягом ревізійного періоду колишнім військовослужбовцям Центру звільненим в запас чи відставку видано майно в рахунок грошової компенсації за недоотримане речове майно, яке за цільовим призначенням відноситься до інвентарного та видається лише у тимчасове користування (експлуатацію) на загальну суму 5443,00 грн.

Відповідно до п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.04 №1444, військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.

Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Водночас, п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444 Міністерству оборони України надано право встановлювати норми забезпечення наметами, спортивним інвентарем, музичними інструментами музикантів військових оркестрів, а також табелі до штатів на матеріальні засоби речової служби, не передбачені нормами забезпечення речовим майном у мирний час.

На виконання даної Постанови, Міністром оборони України видано наказ від 31 січня 2006 року № 45 "Про заходи щодо виконання Постанови Кабінету Міністрів України №1444", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2006 року за №125/11999.

Зі змісту даного наказу досліджено, що останнім затверджено Порядок відпуску речового майна військовим частинам та застосування норм забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України речовим майном у мирний час.

Відповідно до п.2.2 Порядок відпуску речового майна військовим частинам та застосування норм забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України речовим майном у мирний час, забезпечення речовим майном здійснюється Центральним управлінням речового забезпечення через відділи територіального забезпечення військ Центрів забезпечення речовим майном.

В свою чергу, відповідно до листа вх. №886 від 13 липня 2011 року Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону на адресу Центрального управління речового забезпечення, судом встановлено, що начальником даного Управління на підставі дозволу Начальника Генерального штабу-Головнокомандувача Збройних Сил України було прийнято відповідне рішення на оформлено наряду щодо видачі даного майна в рахунок компенсації.

Матеріали адміністративної справи також свідчать, що Військова частина А-0988 є для Центру довольчим територіальним органом Міністерства оборони України по забезпеченню військ, в зв'язку із чим наряди № ТЗ-1326/1345/14 від 14.07.2011 року та № ТЗ-2059/2025/31 від 06.10.2011 року видані даною військовою частиною надійшли в Центр до виконання.

Враховуючи зазначене, суд звертає увагу на те, що майно, отримане за даними нарядами, надійшло в Центр не на планове забезпечення, а саме для видачі в порядку компенсації для розрахунку із звільненими військовослужбовцями, про це свідчать записи в нарядах у графі "Підстава операції" зазначено - "В рахунок компенсації". Крім того, вартість матеріальних засобів в нарядах зазначена з податком на додану вартість, що свідчить що дане майно поставлено не на планове забезпечення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що пункт 6 листа-вимоги № 02-08-20-14/4024 від 24.05.2012 року підлягає скасуванню.

Щодо пункту 7 листа - вимоги, суд зазначає наступне.

В акті ревізії № 08-07/9 від 24.04.2012 р. зазначено, що ревізією наявності фактів покриття видатків, пов'язаних з наданням платних послуг, за рахунок коштів загального фонду кошторису встановлено, що в порушення п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 р. № 659 "Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог ст. 13 Бюджетного кодексу України, Положення № 356 в ревізійному періоді утримання працівників Центру (нарахування та виплата заробітної плати), які здійснювали надання санаторно-курортних та медичних платних послуг, проведено за рахунок коштів загального фонду кошторису по КПКВ 2101080 в загальній сумі 1336574,94 грн., тоді як відповідно до зазначених вище нормативних документів власні надходження, що надійшли від надання платних послуг, використовуються на організацію видів діяльності, тобто на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням таких послуг, тобто оплата праці осіб, які зайняті наданням платних послуг, повинна здійснюватись за рахунок коштів спеціального фонду.

При цьому кошти, які надійшли від наданих платних послуг, використовувались протягом ревізійного періоду на придбання медикаментів та продуктів харчування.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев'ятої статті 51 цього Кодексу) на: покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи).

В листі Міністерства фінансів України від 14.09.2011 р. № 31-07320-16-9/22626 "щодо надання роз'яснення" зазначено наступне.

Видатки на заробітну плату обчислюються та плануються у складі спеціального фонду залежно від обсягу діяльності. що провадиться за рахунок цих коштів із застосуванням встановлених законодавством норм.

Тобто у разі, коли роботи виконуються госпрозрахунковими структурними підрозділами бюджетної установи або працівниками, зайнятими наданням цих послуг понад норми їх робочого часу, і відповідно підлягають оплаті за відпрацьований час, то за штатним розписом мають бути затверджені відповідні посади, які утримуються за рахунок спеціального фонду.

При виконанні робіт з надання відповідних послуг у межах норм робочого часу штатними працівниками, які утримуються за рахунок загального фонду (в разі неможливості виділити окремі структурні підрозділи для надання відповідних послуг), у спеціальному фонді можуть плануватися лише кошти на встановлення надбавок за складність та напруженість і на преміювання цих працівників відповідно до спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005 р. № 308/519 "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення".

Як досліджено з відомостей, що містяться у довідці від 17 серпня 2012 року № 180, у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону відсутній окремий структурний підрозділ, зайнятий наданням платних послуг. Надання платних послуг здійснюється штатними працівниками Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, які утримуються за рахунок загального фонду, у межах норм робочого часу.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Згідно з п. 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. № 228, видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

Як випливає з акту перевірки, відповідно до даних кошторисів на 2010, 2011 роки, видатки на оплату праці були затверджені по загальному фонду кошторису.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2011 р. № 255 затверджено Порядок зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів, який визначає механізм зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів у разі вчинення ними порушень бюджетного законодавства, визначених пунктами 24, 29 і 38 статті 116 Бюджетного кодексу України (далі - порушення бюджетного законодавства), зокрема: нецільового використання бюджетних коштів - на суму такого використання; здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетному кодексу України чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік - на суму таких видатків або наданих кредитів; здійснення видатків на утримання бюджетної установи одночасно з різних бюджетів всупереч Бюджетному кодексу України чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік - на суму бюджетних коштів, використаних бюджетною установою з іншого бюджету, ніж той, з якого вона утримується (пункт 1).

Відповідно до пункту № Порядку 3 рішення про зменшення бюджетних асигнувань головному розпоряднику коштів державного бюджету приймає Міністр фінансів, головному розпоряднику коштів місцевого бюджету - керівник місцевого фінансового органу, розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня - головний розпорядник коштів відповідного бюджету.

За таких обставин суд дійшов висновку, що пунк 7 листа-вимоги № 02-08-20-14/4024 від 24 травня 2012 року підлягає скасуванню, оскільки відповідач не довів, що здійснюючи видатки на оплату праці за рахунок загального фонду, позивач мав використати кошти спеціального фонду.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

При цьому, суд у відповідності до статті 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом скасування пунктів 2, 3, 5, 6, 7 вимоги Державної фінансової інспекції у Вінницькій області "Про усунення виявлених порушень" № 02-08-20-14/4024 від 24 травня 2012 року.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати пункти 2, 3, 5, 6, 7 вимоги Державної фінансової інспекції у Вінницькій області "Про усунення виявлених порушень" № 02-08-20-14/4024 від 24 травня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь військово-медичного клінічного центру Центрального регіону судові витрати по сплаті судового збору в сумі 32,19 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна