Постанова № 48951324, 18.08.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2015 р. Справа № 914/812/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т. Б.

суддів Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання І.Борщ

за участю представників сторін:

від позивача: Нитка О.Т. (директор)

від відповідача (скаржника) : не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будова Захід", с.Смільне, Львівська область, № 76/Т від 08.06.2015 року

на рішення господарського суду Львівської області від 28.05.2015 р. (суддя Цікало А.І.)

у справі №914/812/15

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Агробудмеханізація", с.Біла, Тернопільська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будова Захід", с.Смільне, Львівська область

про стягнення 112 742, 93 грн.(з яких 63 372,00 грн. - основний борг, 8 858,19 грн.- пеня, 3693,60 грн. - 3% річних, 36 819,14 грн. - інфляційні втрати)

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 28.05.2015 р. у справі №914/812/15 позов Товариства з додатковою відповідальністю "Агробудмеханізація" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будова-Захід" про стягнення 112 742 грн. 93 коп. (з яких: 63372,00 грн. - основний борг; 8858,19 грн. - пеня; 3693,60 грн. - 3 % річних; 36819,14 грн. - інфляційні) - задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будова-Захід" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Агробудмеханізація" - 112742 грн. 93 коп. (з яких: 63 372,00 грн. - основний борг; 8 858,19 грн. - пеня; 3 693,60 грн. - 3 % річних; 36 819,14грн. - інфляційні) та 2 728 грн. 27 коп. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач, отримавши від позивача послуги, всупереч умовам договору не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих послуг в повному обсязі, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, на суму якої згідно укладеного між сторонами договору нараховані пеня, та інші нарахування згідно ст. 625 ЦК України.

В апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 18000,0 грн., пені у розмірі 8858,19 грн., 3% річних у розмірі 151,72 грн., інфляційних втрат у розмірі 13457,07 грн. (оскаржувана сума - 40 467,0 грн.) та в цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що по кожній сумі заборгованості за кожним окремим актом приймання виконаних робіт позивачем пропущено річний строк звернення до суду щодо стягнення неустойки, а відповідач в суді першої інстанції подавав відзив на позовну заяву, у якому була заява про застосування наслідків спливу строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені. Зазначає, що позивачем 3 % річних були нараховані на суму прострочення в розмірі - 83436,0 грн. без врахування інших здійснених проплат відповідачем та зменшення внаслідок цього суми осиного боргу; крім того, скаржник вважає неправомірним та безпідставним збільшення позовних вимог в суді першої інстанції; також зазначає про невірний розрахунок судом першої інстанції суми судового збору, що підлягає до стягнення з боржника; заперечує проти стягнення 18 000,0 грн. основного боргу у зв'язку з тим, що позивачем лише змонтовано кран, а роботи по його демонтажу не проводились.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що твердження апелянта про нарахування 3 % річних на суму 83 436,0 грн. не відповідає дійсності, оскільки 3 % річних було нараховано саме на зменшену суму основного боргу, а саме 63 372, 0 грн., що підтверджується відповідним розрахунком. Крім того, зазначає, що ним не було заявлено в суді першої інстанції жодних нових вимог, а тільки збільшено первісно заявлені позовні вимоги стосовно інфляційних втрат та 3 % річних. Вказує, що насправді баштовий кран було демонтовано, за що відповідачем повинна бути внесена погоджена сторонами плата. Стосовно позовних вимог про стягнення пені зазначає, що позивач має право на нарахування пені за невиконання зобов'язань за весь термін прострочення і він просив суд стягнути пеню виключно за останній рік, який передував поданню позову.

Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника відповідача.

Апеляційний суд, враховуючи законодавчо визначені процесуальні строки розгляду апеляційної скарги та також те, що явка сторін не визнавалася обов'язковою, а участь в судовому розгляді справи не є обов'язком, а правом сторони, крім того, заявником не було документально підтверджено неможливості участі його представника у призначене судове засідання, вважає за можливе розглядати справу на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення присутнього представників позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід частково задоволити, а рішення господарського суду першої інстанції частково скасувати з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.11.2012р. між Товариством з додатковою відповідальністю "Агробудмеханізація" (надалі - Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будова Захід" (надалі - Відповідач, Замовник) укладено договір № 301112 про надання послуг баштовим краном КБ-308А (надалі - Договір), згідно з умовами якого Виконавець (Позивач) надає послуги Замовнику (Відповідачу) технічно справним баштовим краном КБ-308А для виконання монтажних робіт на об'єктах Замовника (п. 1 Договору).

Згідно п. 3.1. Договору Замовник проводить оплату за надані послуги згідно рахунків виконавця.

Відповідно до п.3.2. Договору, повний розрахунок за відпрацьований місяць проводиться замовником на протязі п'яти банківських днів після надання рахунку виконавцем.

Однак, у матеріалах справи відсутні копії таких рахунків.

Натомість, матеріалами справи підтверджується те, що між сторонами були підписані Акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) без жодних застережень та зауважень, зокрема, Акт № А-00000001 від 30 січня 2013 року, А-00000015 від 28 лютого 2013 року, А-00000018 від 28 лютого 2013 року, А-00000039 від 29 березня 2013 року, А-00000055 від 30 квітня 2013 року, А-00000086 від 31 травня 2013 року, А-00000112 від 28 червня 2013 року, А-00000158 від 02 липня 2013 року, всього на суму 124 350,0 грн.

Відтак, позивач взяті на себе зобов'язання виконав у повному обсязі, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Проте, всупереч умовам Договору, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих послуг у повному обсязі не виконав, оплатив лише 60 978,0 грн. Відтак, сума основного боргу відповідача становить 63 372,0 грн. За неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України та п.4.6. Договору, нараховано 8858,19 грн. - пені; 3693,60 грн. - 3 % річних; 36819,14 грн. - інфляційних втрат.

Відтак, предметом спору є стягнення з відповідача 112 742 грн. 93 коп. заборгованості.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому підписання замовником акту здачі-прийняття робіт, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012).

Приписами ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Акти здачі - приймання послуг є первинним документами, які підтверджують здійснення господарської операції. Натомість, рахунки лише фіксують необхідні до сплати суми та реквізити для здійснення проплат.

Відтак, матеріалами справи підтверджено часткового невиконання відповідачем свого обов'язку стосовно оплати послуг, отриманих на підставі Актів, а тому апеляційний господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 63 372,00 грн. підставними та погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про стягнення вказаної суми боргу з відповідача.

Щодо заперечень скаржника (відповідача) стосовно відсутності підстав для стягнення частини основної суми боргу в розмірі 18 000,0 грн., то апеляційний суд зазначає, що сторонами без зауважень та заперечень було підписано Акт № А-00000001 від 30 січня 2013 року, яким передбачено, що виконавцем були надані такі послуги як монтаж, демонтаж, перевезення баштового крана на загальну вартість з ПДВ - 36000,0 грн. В Акті зазначено про відсутність претензій сторін одна до одної. В матеріалах справи відсутні докази про недійсність такого акта. Крім того, відповідачем на підтвердження своїх заперечень не подано доказів про те, що баштовий кран не було демонтовано.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Норми статті 625 ЦК України регулюють зобов'язальні правовідносини, тобто поширюються на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.11.2012 № 5011-32/5219-2012). Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 № 10/25, від 04.07.2011 № 13/210/10, від 12.09.2011 № 6/433-42/183, від 14.11.2011 № 12/207, від 23.01.2012 № 37/64.

Крім цього, 3% річних та інфляційні витрати, які нараховуються на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і не є санкцією за порушення такого та полягають у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами. Зазначені річні відсотки та інфляційні втрати нараховуються незалежно від вини боржника.

З поданого позивачем розрахунку (а.с. 64) вбачається, що позивачем було нараховано відповідачу 3 % річних в сумі 3693,6 грн. з 10 липня 2013 року по 20 травня 2015 року, а інфляційні втрати за 2014 рік та до квітня 2015 року в сумі 36819, 14 грн. саме на суму основного боргу в розмірі 63 372,0 грн.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок, погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 3693,6 грн. та інфляційних втрат в сумі 36 819, 14 грн.

Згідно зі ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Договором про надання послуг баштовим краном КБ-308А від 30.11.2012 р. № 301112 передбачено забезпечення виконання зобов'язань Відповідача по оплаті за надані послуги у виді пені у розмірі подвійної ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочки (п. 4.6. Договору).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено, між сторонами було підписано декілька вищезазначених Актів приймання - надання послуг, кожен з яких є первинним документом здійснення господарської операції з надання -приймання послуг та окремою підставою для виникнення господарського зобов'язання, зокрема, у відповідача - зобов'язання стосовно оплати прийнятих за Актом послуг. Отже, оплатити отримані послуги відповідач повинен згідно ст. 692 ЦК України після прийняття послуг на підставі Акту здачі- прийняття послуг.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зокрема, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припинилося за Актом від 30 січня 2013 року - 31 липня 2013 року, за актом від 28 лютого 2013 року - 01 вересня 2013 року, за Актом від 29 березня 2013 року - 30 вересня 2013 року, за актом від 30 квітня 2013 року - 01 листопада 2013 року, за актом від 31 травня 2013 року - 01 грудня 2013 року, за актом від 28 червня 2013 року - 29 грудня 2013 року, за Актом від 02 липня 2013 року - 03 січня 2014 року.

Проте, позивачем згідно поданого розрахунку штрафні санкції (пеню) на прострочену заборгованість було нараховано з 01 вересня 2014 року по 28 лютого 2015 року без врахування вимог ст. 232 ГК України та вимог стосовно початку строку нарахування штрафних санкцій у формі пені.

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у стягненні пені у зв'язку з пропуском позовної давності (а.с. 33-35).

Згідно ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Зокрема, про порушення свого права на отримання плати за надані послуги за останнім Актом від 02 липня 2013 року позивач дізнався наступного дня - 03 липня 2013 року, а отже, через рік після вказаної дати (03.07.2014 року) сплив строк позовної давності до вимог про стягнення пені за вказаним Актом.

Згідно ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У даному випадку позов подано 11.03.2015 року, тобто після спливу строку позовної давності до вимог про стягнення пені. А відтак, з урахуванням заяви відповідача, у позові про стягнення пені слід відмовити у зв'язку з пропуском позивачем строку спеціальної позовної давності.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції не було враховано заяви відповідача про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені та, відповідно, було порушено норми матеріального права, у зв'язку з чим рішення суду в частині задоволення позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 8858,19 грн. слід скасувати та в цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, апеляційний господарський суд здійснює перерозподіл судових витрат у даній справі.

Слід зазначити, що згідно кінцевого розрахунку позивача сукупна заборгованість відповідача становила 112 742,93 грн. У зв'язку з частковим задоволенням позову на суму 103 884,74 грн. з відповідача на користь позивача за розгляд справи в суді першої інстанції слід стягнути 2 077,7 грн. судового збору.

Щодо розрахунку судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, то слід зазначити, що судовий збір обчислюється з оскаржуваної суми, якою в даному випадку була сума 40 467,0 грн. Проте, скаржник в будь якому випадку при поданні апеляційної скарги повинен оплачувати мінімальну ставку судового збору, що становить 913,5 грн. Отже, за розрахунками, враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги на суму 8858,19 грн. пені, судовий збір, що підлягає до стягнення з відповідача слід пропорційно зменшити на вказану суму, а отже, загалом за розгляд справи в суді апеляційної та першої інстанцій з відповідача на користь позивача слід стягнути 1877,7 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будова Захід", с.Смільне, Львівська область, № 76/Т від 08.06.2015 року - частково задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 28.05.2015р. у справі №914/812/15 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 8858,19 грн. пені - скасувати. В цій частині прийняти нове рішення. В позові Товариства з додатковою відповідальністю "Агробудмеханізація", с.Біла, Тернопільська область, про стягнення 8858,19 грн. пені -відмовити.

3. В решті рішення залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будова-Захід" (вул. Привокзальна, буд. 1, с. Смільне, Бродівський район, Львівська область, 80643; ідентифікаційний код 34938625) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Агробудмеханізація" (вул. Сагайдачного, буд. 2, с. Біла, Тернопільський район, Тернопільська область, 47707; ідентифікаційний код 01353723) - 1877,7 грн. судового збору.

5. Місцевому господарському суду видати наказ в порядку ст. 116 ГПК України.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в

касаційному порядку.

7. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 21.08.2015 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Якімець Г.Г.