Рішення № 48949237, 28.08.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" серпня 2012 р. Справа № 5019/1064/12

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П.

при секретарі судового засідання Бояр В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства (далі - ПСП)

Україна, с.Здовбиця Здолбунівського району Рівненської області

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) Полісся-

Агро, с. Олишва Рівненського району Рівненської області

про стягнення 231 135,21 грн.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_2 - представник;

від відповідача - не з'явився.

Присутньому у судовому засіданні представнику позивача права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК), роз'яснено, заяв про відвід суддів не поступало, клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне сільськогосподарське підприємство Україна звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Полісся-Агро про стягнення 199 508,25 грн. основного боргу, 9 746,47 грн. пені, 19 950,82 грн. штрафу та 1 929,67 грн. трьох процентів річних.

Ухвалою господарського суду від 22.06.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5019/1064/12, розгляд справи призначено на 16.07.2012 р.

Ухвалою суду від 16.07.2012р. розгляд справи відкладено на 07.08.2012р.

Ухвалою від 07 серпня 2012 року за клопотанням представника позивача строк розгляду даного спору продовжено на пятнадцять днів до 05 вересня 2012 року, розгляд справи відкладено на 28 серпня 2012 року.

06 серпня 2012 року господарському суду відповідачем подано відзив на позов від 06.08.2012р. (вхідний номер канцелярії 7930/12) з додатком, в якому повідомляє, що 12 червня 2012 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Полісся-Агро" та просить провадження по справі № 5019/1064/12 припинити.

Представник позивача підтримав вимоги в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві, просив позов задоволити.

Представник відповідача в судові засідання 16 липня 2012 року, 07 серпня 2012 року та 28 серпня 2012 року не з'явився, проте про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Враховуючи ті обставини, що учасники судового процесу про розгляд справи у судовому засіданні були повідомлені належним чином;розгляд справи у судовому засіданні відкладався; в учасників судового процесу було достатньо часу, щоб здійснити усі дії (подати докази, клопотання тощо), які вони вважали за необхідне щодо предмету цього спору; явка учасників судового процесу у засідання господарського суду обовязковою не визнавалась; заяв (клопотань) про відкладення розгляду справи суду не поступало; у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Полісся-Агро».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд встановив наступне.

Між ПСП "Україна" (продавець) та ТОВ "Полісся-Агро" (покупець) 09 грудня 2011 року було укладено договір купівлі-продажу № 09/12 (далі Договір, а.с.а.с. 7-8) та додаткова угода № 1 від 03.01.2012р., додаткова угода № 2 від 04.01.2012р.(а.с. 9), що підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця кукурудзу фуражну врожаю 2011 року (товар) а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити її вартість у відповідності до умов договору.

У пункті 3.1 Договорів сторони погодили, що ціна товару складає 1 550,00 грн. в тому числі ПДВ 258,33 грн. за 1 тонну.

Пунктом 5.1 Договорів встановлено, що Покупець здійснює оплату вартості товару шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця в термін до 15 лютого 2012 року.

Додатковою угодою №1 від 03 січня 2012 року до Договору було внесено зміни щодо загальної кількості, вартості товару та його оплати. (п. п. 2.1, 3.2, 5.1 відповідно).

Додатковою угодою № 2 від 04 січня 2012 року до Договору (а.с. 10) було внесено зміни щодо умов поставки товару (п. 4.1 відповідно).

На виконання умов Договору 09 грудня 2011 року позивач поставив відповідачу товар в кількості 388715 кг. на загальну суму 602 508 грн. 25 коп. в тому числі ПДВ 100 418 грн. 04 коп., що підтверджується актом приймання-передачі від 31 січня 2012 року, видатковою накладною № 8 від 31 січня 2012 року та податковою накладною № 6/2 від 31 січня 2012 року, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.а.с. 11-13).

Відповідач прийняв товар, проте не оплатив його в повному обсязі.

Відповідно до банківських виписок наданих позивачем (а.с.а.с. 16-33), ТОВ "Полісся-Агро" здійснювало часткові проплати за отриманий згідно з Договором товар, проте на момент подачі позову відповідачем не сплачено 199 508,25 грн. боргу, що підтверджується матеріалами справи.

03 квітня 2012 року позивачем на адресу відповідача надсилалась претензія № 75 від 20.03.2012р. (а.с.а.с 15, 34) з вимогою сплати вищезазначену заборгованість, яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.

Відповідач, у поданому відзиві на позовну заяву зазначає, що ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 червня 2012 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Полісся-Агро" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, відтак посилаючись на статтю 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" просить провадження у даній справі припинити.

Дана вимога відповідача не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що ПСП "Україна" являється конкурсним кредитором боржника ТОВ "Полісся-Агро".

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

Згідно з рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004р. №04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарські суди у встановленому ГПК України порядку мають приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі п. 1 ст. 79 ГПК України зупиняє позовне провадження та роз'яснює позивачу зміст частини 2 ст. 14 Закону. Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі ч. 2 ст. 14 Закону. У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, після винесення ухвали суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України.

Судом, відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" (судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону, (п.5 ст. 4), було встановлено, що ухвалою суду від 12 червня 2012 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Полісся-Агро" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Та з наявних процесуальних документів вбачається, що оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі не опубліковано.

Відповідно до ч. 2 статті 11 ЦК України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Господарським судом встановлено, що позивач свої зобов'язання щодо поставки товару виконав належним чином відповідно до умов договору купівлі-продажу № 09/12 від 09.12.2011р., проте відповідач за поставлений товар належним чином не розрахувався. Тобто, він є таким, що порушив умови виконання зобов'язання.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором купівлі-продажу № 09/12 від 09.12.2011р. у розмірі 19 9508,25 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не подав суду документів, які б свідчили про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог ПСП «Україна» про стягнення цієї суми, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за Договором, позивач просив суд стягнути з останнього штраф в розмірі 10 % від суми простроченого грошового зобов'язання у сумі 19 950 грн. 82 коп., нарахований на підставі пункту 6.3 Договору.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобовязання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

За частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 вищезазначеної статті передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Отже, за порушення відповідачем умов оплати товару позивачем нараховано штраф в сумі 19 950,82 грн. (а.с. 3). Розрахунок перевірено судом та визнано вірним.

Також у звязку з неналежним виконанням покупцем своїх зобовязань за договором, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за період з 16.02.2012 року по 22.03.2012 року в розмірі 3 041,68 грн. та з 23.03.2012р. по 12.06.2012р. в розмірі 6 704,79 грн. на загальну суму 9 746,47 грн. Оскільки ухвалою суду від 12.06.2012р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Полісся-Агро", пеню необхідно нараховувати з 23.03.2012р по 11.06.2012р.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мараторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня) не застосовуються інші санкції за невиконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з частиною 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2 Договорів передбачено, що у разі якщо оплата товару буде здійснена покупцем пізніше строків передбачених договором, покупець сплачує продавцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару, за кожний день прострочення.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мараторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня) не застосовуються інші санкції за невиконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), тому пеня перерахована судом за період 23.03.2012р. по 11.06.2012р. становить 9 664,70 грн. і підлягає до стягнення з відповідача.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу три проценти річних за період з 16.02.2011р. по 12.06.2012р. в розмірі 1 929,67 грн., а відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мараторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня) не застосовуються інші санкції за невиконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), тому три проценти річних перераховані судом з 16.02.2012р. по 11.06.2012р. та становлять 1 918,56 грн. і підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст.32-34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.4 Закону України Про судовий збір господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Полісся-Агро" (35311, вул. Лісова, 1а, с. Олишва, Рівненський район, Рівненська область, код 31894444) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" (35709, с. Здовбиця, Здолбунівський район, Рівненська область, код 30563100) 199 508 (сто дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот вісім) грн. 25 коп. заборгованості, 19 950 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 82 коп. штрафу, пеню в сумі 9 664 (дев'ять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 70 коп., 3% річних в розмірі 1 918 (одну тисячу дев'ятсот вісімнадцять) грн. 56 коп. та 4 620 (чотири тисячі шістсот двадцять) грн. 84 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 3 вересня 2012 року.

Суддя Трускавецький В.П.