Вирок № 48937095, 21.08.2015, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/6167/15-к

Провадження №1-кп/359/317/2015

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2015 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Ярмак М.І.,

за участю прокурора Мойсієнко О.В., законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження за №12015110100001328 по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, тимчасово не працюючого, неодруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх чи непрацездатних осіб, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 190 КК України, за наступних обставин.

21.04.2015 року близько 20 години 00 хвилин, ОСОБА_2 зустрівся з ОСОБА_4 поблизу будинку №4 по вул. Головатого в м. Борисполі Київської області, де вони почали разом проводити свій вільний час. Під час спілкування ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 зайшли до указаного будинку, де проводили свій час на сходинковому майданчику другого поверху. ОСОБА_2 побачив у ОСОБА_4 мобільний телефон «Iphone 4S» вартістю 5099 грн., в якому знаходилась сім-карта мобільного звязку «Астеліт» вартістю 25 грн. В цей момент у нього виник умисел на заволодіння шахрайським шляхом даним мобільним телефоном ОСОБА_4

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, ОСОБА_2, скориставшись доброзичливими та довіритель ними відносинами з ОСОБА_4, ввів останнього в оману та попросив телефон щоб зателефонувати. Після цього, ОСОБА_2 взяв телефон та зробив вигляд, що здійснює телефонний дзвінок, спустившись сходами вниз, після чого з місця події втік.

Викраденим майном ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_4 матеріальну збитки на суму 5124 грн. 00 коп.

Своїми умисними діями, що виразились у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України.

Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 ОСОБА_1 заявила цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди на суму 5124 грн. 00 коп.

Доказами вчинення указаного кримінального правопорушення, є особисті покази ОСОБА_2, надані ним в судовому засіданні.

З урахуванням позиції обвинуваченого, законного представника потерпілого, думки прокурора та захисника, суд, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому злочину, крім допиту обвинуваченого, законного представника потерпілого щодо заявленого цивільного позову,даних що характеризують особу обвинуваченого, - допиту інших свідків, зважаючи на те, що учасниками судового провадження указані обставини не оспорювались (щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, часу скоєння злочину).

В судовому засіданні, ОСОБА_2 свою вину у скоєнні зазначеного злочину визнав повністю, розкаявся у скоєному та зазначив, що зрозумів значення вчиненого ним, та висловив намагання виправити свою поведінку в подальшому, та не вчиняти порушень законодавства України в майбутньому, надати йому можливість виправитись та зобовязався сплатити заподіяну потерпілому матеріальну шкоду.

ОСОБА_2 суду показав, що він дійсно перебуваючи по вул. Головатого в м. Борисполі, разом з ОСОБА_4, попросив у нього мобільний телефон з метою нібито комусь зателефонувати, та отримавши телефон спустився нижче поверхом та втік з ним. В подальшому цей телефон ним був відчужений в м. Києві за 1200 грн. Заволодів телефоном, знаючи, що вчиняє незаконно, однак йому були потрібні кошти.

Розумів значення своїх дій, та те, що скоює злочин. Заявив, що має намір відшкодувати шкоду потерпілому. Цивільний позов визнав повністю.

Законний представник потерпілого цивільний позов підтримала та просила стягнути розмір завданих матеріальних збитків з обвинуваченого.

Судом також досліджені докази, що свідчать про особу обвинуваченого, та матеріали повязані з розглядом цивільного позову.

Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження.

Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.

З урахуванням наведеного, показів обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_2 дійсно вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України, внаслідок чого у суду відсутні сумніви щодо притягнення останнього до кримінальної відповідальності за санкцією указаного кримінального закону.

Злочин вчинено за обставин, наведених в обвинувальному акті.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що помякшують та обтяжують покарання, у звязку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання ОСОБА_2 покарання, визначеного санкцією ч. 1 ст. 190 КК України, не повязаного з обмеженням волі.

Так, санкцією ч.1 ст. 190 КК України передбачено покарання до трьох років обмеження волі, а тому вчинений обвинуваченим злочин є злочином невеликої тяжкості.

За час судового розгляду справи в суді, ОСОБА_2 вів себе з позитивної сторони, дотримувався встановленого в суді порядку, зауважень головуючого не отримував.

З цього приводу суд враховує, що у відповідності до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

Щодо наявності помякшуючих відповідальність ОСОБА_2 обставин, суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття, сприяння органам досудового слідства в розкритті злочину, вчинення злочину неповнолітнім.

Обвинувачений раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягався.

За місцем свого проживання характеризується з посередньої сторони. ОСОБА_2 на обліку у лікарів психіатра та нарколога в Бориспільському районі не перебуває.

Обвинувачений не є інвалідом, не є військовослужбовцем, та став повнолітнім 20.05.2015 року. При визначенні виду стягнення суд також враховує, що ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований, та не має постійного доходу.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості ОСОБА_2 та його відношення до скоєного.

З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити покарання у виді громадських робіт, визначених ст.ст. 98, 100 КПК України.

Дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого, його матеріальне становище, відношення до скоєного.

При вирішенні цивільного позову законного представника потерпілого слід зазначити наступне.

Відповідності до ч.1 ст.1166 та ч.1 ст.1167 ЦК України майнова та моральна шкода, завдана внаслідок злочину, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Такою особою, що обвинувачується є ОСОБА_2, який добровільно не спроможний відшкодувати потерпілому завдану злочином шкоду.

Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Розмір збитку не оспорюється учасниками судового розгляду та визначений органом слідства в розмірі 5124 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Доведеність на судовому розгляді підстав цивільного позову зобовязує суд при ухваленні рішення задовольнити цивільний позов у розмірі, підтвердженому у судовому розгляді доказами згідно предявленого обвинувачення і відмовити в ньому в тій його частині, яка доказами не доведена.

Враховуючи викладене та наведені вище у вироку фактичні обставини справи, позов законного представника потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню.

Процесуальні витрати у справі та речові докази відсутні, про них не зазначив і прокурор.

Судом встановлено, що запобіжний захід обвинуваченому не обирався, підстав для його встановлення судом немає.

Керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 318, 322, 342-351, 358,363-368, КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_5 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та призначити йому покарання у виді 100 (ста) годин громадських робіт.

Цивільний позов законного представника потерпілого ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1), на користь ОСОБА_1 (м. Бориспіль Київської області, вул. Робоча, 20), яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, - 5124 (пять тисяч сто двадцять чотири) грн. 00 коп. завданої матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1), на користь держави України (р\р №31216206700004, МФО 821018, код ЄДРПОУ 38007070, Бориспільське УДКСУ Київської області, ГУДКУ у Київській області) - 243 грн. 60 коп. судового збору за розгляд цивільного позову.

Після набрання вироком суду законної сили направити ОСОБА_2 для виконання покарання до кримінально-виконавчої інспекції за його місцем проживання.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя С.М.Вознюк