Ухвала суду № 48911745, 18.08.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/265/15-ц 18.08.2015 18.08.2015 18.08.2015

Провадження №22-ц/784/1868/15

Провадження № 22ц- 784/1868/15 Головуючий у 1-й інстанції Тихонова Н.С.

Категорія 21 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Ухвала

Іменем України

18 серпня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Кушнірової Т.Б.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі Свіщуку О.В.,

за участю:

- позивачки ОСОБА_2,

- представника позивачки ОСОБА_3,

- відповідачки ОСОБА_4,

- представника відповідачки ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2015 року

за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_4

про

визнання договору дарування та доручення недійсними,

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсними доручення та договору дарування.

Позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6 За життя батькові належала квартира АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1, батько перебуваючи в лікарні та будучи дуже хворим видав нотаріально посвідчене доручення від свого імені на ім'я ОСОБА_7, яка на підставі вказаного доручення в цей же день здійснила відчуження належної батькові квартири ОСОБА_4, уклавши з останньою договір дарування.

Посилаючись на наведене, а також на те, що її батько вчинив вказаний правочин внаслідок тяжкої обставини та не мав наміру продавати належну йому квартиру, позивачка з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати недійсним доручення видане ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім'я ОСОБА_7, а також визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невірну оцінку судом доказів у справі, порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтва на право власності на житло від 04 березня 1996 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 померла.

03 березня 2000 року ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частину вказаної квартири після смерті дружини ОСОБА_8

31 жовтня 2014 року ОСОБА_6 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4(а.с. 93).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, перебуваючи у лікарні, надав нотаріально посвідчену довіреність на ім'я ОСОБА_7, якою уповноважив останню подарувати належну йому квартиру ОСОБА_4.

Як убачається з тексту зазначеної довіреності, вона прочитана ОСОБА_6 та у зв'язку з хворобою довірителя, на прохання останнього довіреність підписала ОСОБА_9

В цей же день, ОСОБА_9, діючи на підставі довіреності від імені ОСОБА_6, продала вказану квартиру ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 до нотаріальної контори у встановлений законом строк звернулася ОСОБА_2

Звертаючись до суду з вказаним позовом ОСОБА_2 зазначала про порушення її права на отримання спадщини та оспорює відчуження майна померлого його представником за оспорюваним дорученням з тих підстав, що внутрішня воля ОСОБА_6 не була направлена на відчуження квартири, спірний договір дарування був укладений ним під впливом тяжких обставин, у зв'язку з хворобою батька.

Відповідно до ст. 237 ЦК України представництво - це є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно із ч.ч. 1,3 ст.244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Відповдно до ч.4 ст.207 цього Кодексу, якщо особа не може особисто підписати правочин, то за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Відповідно до п. 5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або іншої причини (наприклад неписьменна) не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа, яка визначається зазначеною фізичною особою. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не мала змоги підписати документ, зазначається у тексті документа.

Таким чином, фізична особа може доручити іншій особі у її присутності підписати текст правочину, якщо вона не може підписати його власноручно лише у зв'язку з хворобою або фізичною вадою.

Згідно довідки медичної лікарні № 3 від 19 березня 2015 року, ОСОБА_6 знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні з 14 грудня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1. Станом на ІНФОРМАЦІЯ_1, його стан оцінювався як середньої важкості, що є наслідком важкої серцевої патології.

Наведене свідчить про те, що у ОСОБА_6 були хвороби, які б заважали йому власноручно підписати довіреність від ІНФОРМАЦІЯ_1.

Щодо укладення договору дарування спірної квартири внаслідок тяжких обставин, то відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 3 ст.203 ЦК України однією із загальних вимог, дотримання якої необхідно для дійсності правочину, є вимога щодо волевиявлення учасника правочину, яке повинно бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Згідно із ч. 1 ст.233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст..233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Відповідно до ст..233 ЦК України під впливом тяжкої обставини вважається вчиненим правочином, який особа вчинила вимушено під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних для себе умовах, чим інша сторона скористалася. Такий правочин має ваду волі і вчиняється за таких обставин, коли особа змушена вчинити правочин на невигідних для себе умовах.

Правочин, вчинений під впливом тяжкої обставини, характеризується такими ознаками: 1.Особа вчиняє такий правочин під впливом тяжкої для неї обставини. Під такою обставиною слід розуміти будь-які поважні надзвичайні обставини (крайня нужденність, важка хвороба, загроза втрати єдиного житла через неповернення боргу банку тощо), які змусили особу вчинити правочин на вкрай невигідних умовах. Тяжка обставина може стосуватися як самої цієї особи (купівля ліків, виплата боргів тощо), так і її близьких (витрати на лікування, поховання тощо). При цьому в особи, яка вимушено вчинила невигідний для себе правочин, зовсім не обов'язково повинні бути відсутніми засоби до існування. Слід брати до уваги соціальний статус, майновий стан такої особи, обстановку його вчинення тощо. Тяжка обставина може взагалі не бути пов'язаною з майновим становищем або станом здоров'я потерпілого

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст..57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Матеріали справи не містять будь -яких доказів про те, що спірний правочин укладений під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних для дарувальника умовах.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка також вказувала, що відчуження спірної квартири було вчинено всупереч волі дарувальника, оскільки останній мав намір їй залишити у спадок належну йому квартиру, саме тому договір дарування підписаний іншою особою.

Проте, зазначені обставини теж належними та допустимими доказами не підтверджені. Саме по собі підписання довіреності на відчуження квартири іншою особою, не свідчить про відсутність волевиявлення в учасника правочину на укладання угоди.

З огляду на наведені обставини, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді

.