Постанова № 4889831, 05.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2009 № 48/217

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гольцової Л.А.

суддів:

за участю секретаря

судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача: повідомлений належним чином, але не з’явився,

від відповідача: повідомлений належним чином, але не з’явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „МІГ-95”

на рішення Господарського суду м.Києва від 09.07.2009

у справі № 48/217 (суддя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „МІГ-95”

про стягнення 16995,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2009 у справі № 48/217 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім” до Товариства з обмеженою відповідальністю „МІГ-95” про стягнення 16 995,13 грн. задоволено частково. Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю „МІГ-95” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім” 789,20 грн. пені, 86,59 грн. 3% річних, в іншій частині позову відмовлено. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „МІГ-95” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім” основного боргу в сумі 9 614,99 грн., 169,95 грн. державного мита за подання позову та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу провадження у справі припинено відповідно до п. п. 1-1, 4 ст. 80 ГПК України.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю „МІГ-95” (далі – ТОВ „МІГ-95”) подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати частково та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім” (далі – ТОВ „Компанія „Лізинговий дім”) в частині надмірно нарахованих пені та річних відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник посилався, що судом невірно зроблено перерахунок пені та 3% річних за період з 16.02.2008 по 23.03.2009; при зверненні до суду з даним позовом, позивачем не надано обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення з відповідача сум і суд не витребував відповідні документи.

ТОВ „Компанія „Лізинговий дім” відзив на апеляційну скаргу ТОВ „МІГ-95” не надало, що відповідно до ст. 96 ГПК України не є перешкодою для перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

Сторони у судове засідання, яке відбулося 05.102009, повноважних представників не направили не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги ТОВ „МІГ-95” належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 28.08.2009, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.

Крім того, про належне повідомлення сторін у справі про прийняття апеляційної скарги ТОВ „МІГ-95” до провадження та призначення її до розгляду свідчать також повідомлення про вручення поштового відправлення, з яких вбачається про своєчасне отримання представниками сторін ухвали суду від 28.08.2009.

Від представника ТОВ „МІГ-95” через канцелярію суду 05.10.2009 надійшло клопотання від 05.10.2009 про припинення провадження у справі в зв’язку з тим, що ТОВ „Компанія „Лізинговий дім” надано гарантійний лист, в якому товариство погодилось про можливість стягнення з ТОВ „МІГ-95” річних в сумі 28,44 грн. та пені в сумі 227,57 грн.

Колегія суду зазначене вище клопотання відхилила, оскільки відповідно до ст. 100 ГПК України скаржник має право відмовитися від апеляційної скарги до винесення судом постанови і зазначеною статтею Кодексу не передбачено право апеляційної інстанції припиняти провадження у справі.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2009 № 01-23/1/1 у справі № 48/217 внесено зміни до складу судової колегії і замість судді Григоровича О.М. введено до складу колегії суддю Ропій Л.М.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставин, які входять до предмету доказування у справі, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Між ТОВ „Компанія „Лізинговий дім” (Лізингодавець) та ТОВ „МІГ-95” (Лізингоодержувач) 18.01.2007 укладено договір оперативного лізингу № 279/0107, за умовами якого, Лізингодавець передав Лізингоодержувачу в платне користування на умовах оперативного лізингу Віброкоток JCB Vibromax VM 132 PD (п. 1.1 договору).

Лізингоодержувач за користування майном вносить періодичні лізингові платежі (п. 4.1 договору), що включають в собі: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна; платіж як винагороду Лізингодавцю за отримане у лізинг майно; інші витрати Лізингодавця, передбачені договором лізингу (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 6.2 договору, Лізингоодержувач зобов’язався своєчасно та в повному обсязі за погодженим з Лізингодавцем графіком виплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Додатком № 2/2 до договору № 279/0107 встановлено, що лізингові платежі мають сплачуватись Лізингоодержувачем до 15 числі поточного місяця.

Відповідач свої зобов’язання за договором № 279/0107 виконав неналежним чином, внаслідок чого, за період з лютого 2008 по березень 2009 у нього утворилась заборгованість в сумі 9 614,99 грн.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).

Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

До прийняття рішення по суті спору, ТОВ „Компанія „Лізинговий дім” звернулось до суду першої інстанції з заявою, в якій просило стягнути з ТОВ „МІГ-95” пеню в сумі 789,20 грн., 3% річних в сумі 1 336,85 грн. та збитки від інфляції в сумі 5 254,09 грн., а в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 9 614,99 грн., державного мита в сумі 169,95 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу провадження у справі припинити.

Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору та позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом (ст. 80 ГПК України).

Зважаючи на те, що відповідачем перераховано позивачу суму заборгованості - 9 614,99 грн., про що свідчить платіжне доручення від 29.10.2009 № 188 та копія банківської виписки від 29.04.2009, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу (9 614,99 грн.) і державного мита та витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, оскільки позивач в своїй заяві зазначає про сплату відповідачем зазначених сум.

Також, позивачем заявлено про стягнення з відповідача пеню в розмірі 789,20 грн., 3 % річних в сумі 1 336,85 грн. та збитки від інфляції в сумі 5 254,09 грн.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що за порушення термінів сплати лізингових платежів, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, незалежно від терміну тривання порушення.

Виходячи із норм ст. 549 ЦК України, ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та умов п. 9.2 договору № 279/0107, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про підставність заявлений вимог щодо стягнення з відповідача пені, але здійснюючи перерахунок суми пені за період з 16.02.2009 по 23.03.2009, суд невірно визначив її розмір.

Колегія суддів, перевіряючи правильність нарахування пені за період з 16.02.2009 по 23.03.2009 дійшла висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 227,52 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України задоволенню підлягають також вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, але місцевий господарський суд також невірно визначив суму річних і за перерахунком суду апеляційної інстанції, з відповідача на користь позивача підлягає стягнення 28,44 грн. 3% річних за період з 16.02.2009 по 23.03.2009.

До того ж, як вбачається із наданого до клопотання скаржника від 05.10.2009 листа ТОВ „Компанія „Лізинговий дім”, товариство погоджується із сумою пені 227,52 грн. та сумою річних 28,44 грн. та гарантує, що до сплати підлягають саме ці суми.

Відносно суми збитків від інфляції (5 254,09 грн.) судова колегія вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив позивачу в стягненні цієї суми, оскільки позивач нарахував відповідачу збитки від інфляції за період з листопада 2007 по січень 2009, а розрахунку збитків від інфляції за період з 16.02.2009 по 23.03.2009 суду не надав.

Посилання скаржника, що в матеріалах справи відсутній розрахунок заявлених до стягнення з відповідача сум є безпідставними та спростовуються матеріалами справи (а.с. 21-22, 29-29а).

Оскільки судом першої інстанції невірно зроблено розрахунок стягнення з відповідача пені та 3% річних, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2009 у справі № 48/217 підлягає зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „МІГ-95” на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2009 у справі № 48/217 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2009 у справі № 48/217 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „МІГ-95” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, код ЄДРПОУ 22960829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім” (79057, м. Львів, вул. Коновальця, 103/605, 79000, м. Львів вул. Банківська, 5, код ЄДРПОУ 31730064) 227,52 грн. пені, 28,44 грн. 3% річних.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „МІГ-95” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, код ЄДРПОУ 22960829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім” (79057, м. Львів, вул. Коновальця, 103/605, 79000, м. Львів вул. Банківська, 5, код ЄДРПОУ 31730064) основного боргу в сумі 9 614,99 грн. та судових витрат, а саме: державного мита в сумі 169,95 грн. та витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. провадження у справі № 48/217 припинити, відповідно до п. 1-1, п. 4 ст. 80 ГПК України.

В іншій частині позову відмовити.”

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім” (79057, м. Львів, вул. Коновальця, 103/605, 79000, м. Львів вул. Банківська, 5, код ЄДРПОУ 31730064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МІГ-95” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, код ЄДРПОУ 22960829) 84,98 грн. витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання п.п. 2, 3 зазначеної постанови суду.

5. Матеріали справи № 48/217 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді

07.10.09 (відправлено)