Постанова № 4889420, 22.09.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.09.09Справа №2а-9742/09/1/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Криму складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Єлжовій Н.М., за участю представника позивача Нечаєвої Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м.Сімферополі до Приватного підприємства «Т.І.С.»

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулася з позовом Державна податкова інспекція у м.Сімферополі до Приватного підприємства «Т.І.С.» про стягнення заборгованості з податку на прибуток приватних підприємств код податку 11021000 (р/р 31112009700002 в УДК в АРК, ЄДРПОУ 34740405, МФО 824026) у сумі 808,00 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.08.09 було відкрите провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.08.09 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала, зазначила, що за відповідачем склалася заборгованість з податку на прибуток у розмірі 808,00 гривень.

Представник позивача зазначила, що підставою виникнення заборгованості є самостійно узгоджена сума податкового зобовязання згідно поданої декларації з податку на прибуток за 11 місяців 2008 року на суму 897,00 гривень (за якою здійснено часткове погашення на суму 89,00 гривень).

Представник позивача зазначила, що позивачем до відповідача застосовані заходи для примусового погашення податкового боргу, які не призвели до погашення податкового боргу.

Представник позивача просив стягнути з Приватного підприємства «Т.І.С.» податкову заборгованість з податку на прибуток у сумі 808,00 гривень.

У судове засідання відповідач не зявився, повідомлений належним чином про час, місце та дату розгляду справи через ЗМІ, клопотання про розгляд справи у його відсутності до суду не надав.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для зясування обставин по справі, суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника відповідача.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№ 2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються субєктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція у м.Сімферополі є органом виконавчої влади та субєктом владних повноважень.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” № 3813 від 24.12.1993 року головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 року N 509-XII визначено, що податкові органи мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція у м.Сімферополі уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Т.І.С.» являється юридичною особою, зареєстрованою 18.09.2008 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 145227 та витягом з ЄДРПОУ № 05.3-8.1/2155 від 01.07.2009 року.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Т.І.С.» узяте на облік в органах податкової служби.

Таким чином, судом встановлено, що Приватне підприємство «Т.І.С.» являється юридичною особою, яка зобовязана виконувати обовязки, покладені на неї законами у звязку зі здійсненням діяльності.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року N 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобовязані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок, підстави та строки сплати податку на прибуток, надання податкової звітності встановлений Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року N 333/94.

Відповідно до п. 4.1.1. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Підпунктом 4.1.4. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п.п. 11.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”від 28.12.1994 року №3394 передбачені такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Згідно з п.16.4 ст.16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Таким чином, Приватне підприємство «Т.І.С.» зобовязане щоквартально протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового кварталу, подавати до податкового органу декларації з податку на прибуток.

Відповідно до матеріалів справи, судом встановлено, що 22.12.08 року відповідачем було подано до ДПІ у м.Сімферополі АР Крим податкову декларацію з податку на прибуток № 239719 за 11 місяців 2008 року, за якою відповідач мав сплатити 897,00 гривень.

Згідно ст. ст. 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування» зазначені види зборів і податків є податковим зобовязанням. Згідно п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст.. 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає в податковій декларації.

Відповідно до п. 5.1. ст.. 5 від 21.12.2000 року № 2181 III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, судом встановлено, що сума, вказана у податковій декларації за 11 місяців 2008 року, а саме 897,00 гривень, не підлягає оскарженню, оскільки вона самостійно визначена платником податку, та має бути перерахована на відповідні рахунки у повному обсязі.

Відповідно до п. 1.3. ст.. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійне узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Таким чином, судом встановлено, що у відповідача був податковий борг у розмірі 897,00 гривень.

Вивчивши надані податковою інспекцією документи, керуючись чинним законодавством України, суд робить наступні висновки.

Відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 6.2.3. пункту 6.2 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Отже, судом встановлено, що відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III інформація про виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк зазначається у першій податковій вимозі, у другій податковій вимозі може значиться повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Судом встановлено, що 10.01.2009 року позивачем була складена перша податкова вимога № 1/145 на суму податкового боргу відповідача в розмірі 897,00 гривень.

Судом встановлено, що представником податкового органу здійснено вихід за юридичною адресою платника податків з метою вручення першої податкової вимоги, однак, встановлено, що відповідач відсутній за місцем розташування, у звязку з чим позивачем складено акт про неможливість вручення податкової вимоги за № 339/24-1 від 03.02.2009 року.

Згідно з підпунктом 6.2.4. пункту 6.2. статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року N 2181-III встановлено, що у разі, коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги або повідомлення вважається днем її вручення.

Суд зазначає, що у звязку з неможливістю вручення податкової вимоги № 1/145 від 10.01.2009 року вона розміщена на дошці податкових обяв 03.02.2009 року і вважається врученою 03.02.2009 року.

Судом встановлено, що 05.03.2009 року позивачем була складена друга податкова вимога № 2/858, в якій було вказано, що сума податкового боргу відповідача становить 809,83 гривень (за основним платежем 808,00 гривень та за штрафними санкціями 1,83 гривень), у звязку з тим, що відповідачем частково погашена сума податкового боргу.

Судом встановлено, що представником податкового органу здійснено вихід за юридичною адресою платника податків з метою вручення другої податкової вимоги, однак, встановлено, що відповідач відсутній за місцем розташування, у звязку з чим позивачем складено акт про неможливість вручення податкової вимоги за № 896/24-1 від 11 березня 2009 року.

Суд зазначає, що у звязку з неможливістю вручення податкової вимоги № 2/858 від 05.03.2009 року вона розміщена на дошці податкових обяв 11.03.2009 року і вважається врученою 11.03.2009 року.

Суд зазначає, що позивачем прийняте Рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу № 152/24-1 від 13 квітня 2009 року.

Рішення прийнято на підставні п.п 10.1.1. п.10.1 ст.10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків. Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги. Стягнення безготівкових коштів здійснюється шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини, а при стягненні готівкових коштів - у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним податковим органом.

Згідно з підпунктом 3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Судом встановлено, що відповідачем за декларацією за 11 місяців 2008 року часткового погашена сума у розмірі 89,00 гривень, сума у розмірі 808,00 гривень не сплачена, що підтверджується розрахунком суми заборгованості до позову.

Приймаючи до уваги, що заборгованість у розмірі 808,00 гривень відповідачем станом на день розгляду справи не сплачена, вона підлягає стягненню з Приватного підприємства «Т.І.С.», тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, і відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Під час судового засідання, яке відбулось 22.09.2009 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 28.09.2009 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Т.І.С.» (ЄДРПОУ 36165064) заборгованість з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 808,00 гривень (код податку 11021000 р/р 31112009700002 в УДК в АРК, ЄДРПОУ 34740405, МФО 824026) .

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Трещова О.Р.