Постанова № 4889012, 25.08.2009, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.08.2009 р. справа № 11/146

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

при секретарі судового засідання

Протченко О.О.

за участю представників сторін:

від позивача:

Макаров А.В. за дов. № б/н від 25.08.2009р.

від відповідача:

Акулова А.В. за дов. № 52/09 від 25.08.09р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства "Макіїввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Управління по налагоджуванню, випробуванню та ремонту гірнично-шахтного обладнання" м. Макіївка, Донецької області

на рішення господарського суду

Донецької області

від

02.07.2009 року

у справі

№11/146 (суддя Чернота Л.Ф.)

за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Донецький електротехнічний завод" м. Донецьк

до

Державного підприємства "Макіїввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Управління по налагоджуванню, випробуванню та ремонту гірнично-шахтного обладнання" м. Макіївка, Донецької області

про

стягнення заборгованості в розмірі 45480 грн.00коп.

Відкрите акціонерне товариство «Донецький електротехнічний завод»м. Донецьк (далі по тексту ВАТ "Донецький електротехнічний завод") звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Макіїввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Управління

по налагоджуванню, випробуванню та ремонту ірнично-шахтного обладнання" м. Макіївка Донецької області (далі по тексту ДП "Макіїввугілля") про стягнення суми в розмірі 45480 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.07.2009 року по справі № 11/146 позовні вимоги позивача задоволені у повному обсязі.

При прийнятті рішення суд першої інстанції послався на ч. 5 ст. 261 ЦК України та прийшов до висновку, що у даному випадку момент виконання зобов’язання визначений моментом пред’явлення вимоги. Доказів направлення рахунків до матеріалів справи позивачем не надано. Оскільки вимогу позивачем направлено 26.03.09р., суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача щодо застосування строку позовної давності та визнав позовні вимоги про стягнення суми в розмірі 45480 грн. обґрунтованими, доведеними належним чином і такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що сплинув строк позовної давності щодо стягнення заборгованості в розмірі 45480 грн., а також при розгляді даної справи відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Позивач по справі у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Донецької області від 02.07.2009р. по справі № 11/146 залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу –безпідставними.

В судовому засіданні повноважні представники сторін висловилися на підтримку своїх доводів викладених в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2004р. між ДП "Макіїввугілля" та ВАТ "Белмак" був укладений договір № 152 на ремонт електрообладнання, згідно п. 1.1 якого «замовник»(відповідач по справі) доручає, а «виконавець»(позивач по справі) приймає на себе проведення робіт з ремонту електрообладнання, тип якого визначається специфікаціями, які є невід'ємною частиною даного договору (а.с. 8-10).

Відповідно до п.1 Статуту ВАТ "Донецький електротехнічний завод" є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Донбаселектромотор", що є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Белмак".

Сума договору орієнтовно складає 600000 грн. та визначається специфікаціями, які є невід’ємною частиною договору (п. 2.1 договору).

У відповідності до умов договору розрахунки за фактично виконанні роботи здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Сума, що підлягає оплаті, визначається об'ємом фактично виконаних робіт ( п.п.3.2, 3.5 договору).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що виконавець після виконання ремонту видає замовнику акт виконаних робіт на відремонтоване обладнання. Строк оплати за виконання роботи договором не встановлений.

Згідно пункту 8.1 договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2004 року з можливою пролонгацією, а за фінансовими зобов'язаннями до їх повного виконання сторонами.

Даний договір вважається продовжений на наступний рік та діє на тих самих умовах, якщо за 1 місяць до закінчення строку ні одна із сторін не заявить про відмову або перегляд умов договору ( п.8.2).

Звертаючись з позовом до суду ВАТ "Донецький електротехнічний завод" посилається на специфікації до договору № 1,2,3,4 ( а.с.11-15) та на те, що позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи по ремонту обладнання на загальну суму 45480 грн., що підтверджується актами виконаних робіт № 416/06 від 03.06.2005р. на суму 20160 грн., № 420/06 від 07.06.2005р. на суму 12000 грн. та № 443/06 від 25.06.2005р. на суму 13320 грн.

Позивачем на адресу відповідача була надіслана вимога на оплату № 316 від 26.03.2009 року, яку останній отримав, про що свідчить поштове повідомлення про вручення.

Відповідач не відповів на вимогу позивача та заборгованість в сумі 45480 грн. не здійснив, у зв’язку з чим позивач звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою стягнути з відповідача суму заборгованості, яка рішенням суду від 02.07.2009 року по справі № 11/146 задоволена повністю.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржуване рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності з урахуванням пояснень представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції від 02.07.09р. по справі № 11/146 скасуванню з огляду на наступне.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно до абз.2 п.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Між ВАТ "Донецький електротехнічний завод" та ДП "Макіїввугілля" був укладений договір № 152 від 05.05.2004 року, предметом якого є виконання ремонту електрообладнання.

Позивачем виконані роботи на суму 45480 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, які підписані обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплені печатками.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України відповідачем прийняті роботи на суму 45480 грн.

Оскільки, відповідач не здійснив оплату виконаних робіт, тому за останнім рахується борг в розмірі 45480 грн.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що приписами вищевказаної статті визначено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк; зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставив відповідачу рахунки на оплату: № 471 від 03.06.05р., № 476 від 07.06.05р. та № 516 від 25.06.05р., які і є вимогою (а.с. 33-35).

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що перелічені вище рахунки-фактури не є пред’явленням вимоги в розумінні ст. 530 ЦК України, оскільки в матеріалах справи відсутні докази їх надсилання.

Однак, відповідач по справі в обґрунтування своїх заперечень на позовну заву на підставі ст.ст. 33, 36 ГПК України надав суду першої інстанції копії цих рахунків (а.с. 33-35), а останній повинен був оцінити надані документи в якості доказів і зробити по ним відповідний висновок.

Відповідачем при розгляді справи в суді першої інстанції також заявлено клопотання відповідно до ст. 267 ЦК України про застосування строку позовної давності, у задоволенні якого суд безпідставно відмовив.

Так, відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Відповідно до п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно абз. 2 п. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом пред’явлення вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

У даному випадку позивач останній рахунок пред’явив на оплату 25.06.05р. Після спливу семиденного строку, який був відведений боржнику для виконання свого зобов’язання, почався перебіг позовної давності, який сплив 03.07.08р.

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою 06.05.2009р., тобто після спливу строку позовної давності, а тому втратив право на стягнення заборгованості.

Крім того, 30.10.2008р. протоколом № 12 відповідачем була списана кредиторська заборгованість, у зв’язку з тим, що строк позовної давності сплив, саме в сумі 45480 грн. (а.с. 36).

Відповідно до п. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що заборгованість за договором № 152 від 05.05.04р. перед позивачем в сумі 45480 грн. існує, однак у зв’язку з пропуском останнім строку позовної давності, апеляційна інстанція відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Макіїввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Управління по налагоджуванню, випробуванню та ремонту гірнично-шахтного обладнання" м. Макіївка Донецької області задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 02.07.2009 року по справі № 11/146 скасувати

В позові Відкритого акціонерного товариства «Донецький електротехнічний завод»м. Донецьк про стягнення з Державного підприємства "Макіїввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Управління по налагоджуванню, випробуванню та ремонту гірнично-шахтного обладнання" м. Макіївка Донецької області заборгованості в сумі 45480 грн. відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Донецький електротехнічний завод»(83030 м. Донецьк, вул.. Таллінська, 1А, код ЄДРПОУ 00174740) на користь Державного підприємства "Макіїввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Управління по налагоджуванню, випробуванню та ремонту гірнично-шахтного обладнання" (86102 м. Макіївка, Донецької області, вул. Патона, 2) витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги в сумі 227,40 грн. та витрати, пов’язані з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу в сумі 118 грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Головуючий

Судді:

Надруковано 5 прим.: 1-позивачу; 1-відповідачу; 1- у справу; 1-ГСДО; 1-ДАГС