Ухвала суду № 48888665, 18.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2015 року м. Київ К/800/20314/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2014

у справі № 820/10583/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Концерн АВЕК та Ко»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Концерн АВЕК та Ко» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 10.07.2013 № 0000264700.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Концерн АВЕК та Ко» з питання дотримання вимог податкового законодавства по правовим відносинам з ТОВ «Паритет-Арго» по податку на додану вартість за період червень - серпень 2012 року, складено акт № 371/47-0/22649344 від 20.06.2013, в якому зафіксовано порушення: п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством зайво включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з витрат на придбання у ТОВ «Паритет-Агро» олії соняшникової нерафінованої не вимороженої 1 ґатунку на загальну суму ПДВ 749 702,08 грн., у т.ч.: за червень 2012 року у сумі ПДВ - 56 481,93 грн., за липень 2012 року у сумі ПДВ - 642 853,48 грн., за серпень 2012 року у сумі ПДВ - 50 366,67 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 10.07.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000264700 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 124 553 грн., в т.ч.: 749 702 грн. основного платежу та 374 851 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугувала інформація, відображена в довідці зустрічної звірки контрагента позивача, що була надана Основ'янською МДПІ у м. Харкові Харківської області ДПС.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Паритет-Арго» (продавець) укладено договори:

- № 1005М від 10.05.2012, згідно якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану не виморожену 1 сорту в кількості 300 тонн (+/- 10%) за ціною 10 370 грн./тонна, у т.ч. ПДВ 20 % в строк до 30.06.2012;

- № 1805М від 18.05.2012, за умовами якого продавець зобов'язується поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану не виморожену 1 сорту в кількості 500 тонн (+/-10%) за ціною 10 000 грн./тонна, у т.ч. ПДВ 20% в строк до 31.08.2012, базис поставки СРТ (перевезення сплачено до -) - Комплекс з переробки та перевантаження тропічних масел в м. Южний.

Факт виконання вказаних договорів судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: податковими накладними, платіжними дорученнями, актами прийому-передачі, товарно-транспортними накладними.

Поставка товару - олії соняшникової за вказаними договорами, здійснювалась між позивачем та ТОВ «Паритет-Арго» на умовах СРТ - Комплекс з переробки та перевантаження тропічних масел в м. Южний.

Товар завозився до комплексу з переробки та перевантаження тропічних масел в м. Южний в квоту нерезидента, в ТТН міститься посилання на експортний контракт, після розвантаження товару в порту, він переходив на зберігання нерезидента, товар супроводжувався посвідченням якості, наданим виробником олії соняшникової ТОВ «Вторметекспорт» або ПВКП «Сіолл».

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що укладені позивачем правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ніким не оскаржені та в судовому порядку не визнані недійсними; матеріалами справи підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. п. 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Слід зазначити, що право платника податку на податковий кредит законодавство не ставить в залежність від результатів проведення перевірки чи зустрічної звірки даних суб'єкта господарювання (постачальника товару, виконавця робіт, послуг) щодо платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, посилання податкового органу в касаційній скарзі на відсутність сертифікатів якості товару як підставу для висновку про безтоварність операцій є безпідставними, з огляду на таке.

Сертифікати якості - документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам і не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Судами обох інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено формування позивачем податкового кредиту в спірному періоді на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих особою, яка була зареєстрована платником податку на додану вартість, та встановлено, що господарські операції з поставки товару мали місце, підтверджені первинними, розрахунковими та іншими документами, тому податковим органом безпідставно донараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний