Постанова № 48882220, 12.08.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2015 року справа №810/3311/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду- Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання - Сакевич Ж.В.;

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Київріанта"

до Київської митниці Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Київської обласної митниці №№40-44 від 22.03.2013 р. Своє звернення мотивував протиправністю винесених рішень з огляду на відсутність доказів, що стали підставою для їх прийняття та зазначив, що виявлені технічні помилки у касових чеках ТОВ Київріанта не є митним порушенням та порушенням умов митного режиму безмитної торгівлі. Наявність помилок пояснив тим, що інформація про авіарейси вноситься до касового чеку касиром, а не автоматично. Оскільки санкції за технічні помилки у касових чеках законодавством України не передбачені вважає, що у товариства не виникає обовязку щодо сплати податку на додану вартість, акцизного податку та податкового зобовязання, визначеного контролюючим органом.

Крім того, вказав, що не може бути підставою для застосування санкцій неправильна класифікація товарів. Наявність помилок митного органу при визначенні класифікації товарів у ході перевірки ТОВ Київріанта підтверджено рішенням Міністерства доходів і зборів України, винесеним за результатами розгляду скарги ТОВ Київріанта.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив вимоги товариства задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та надав пояснення наступного змісту: при винесені податкових повідомлень-рішень посадові особи Київської обласної митниці діяли в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та чинним законодавством України. Під час перевірки встановлено, що інформація по розрахункових операцій товариства в магазині безмитної торгівлі за касовими чеками за період з 01.12.2012 р. по 31.01.2013 р. не узгоджувалася з відомостями про дату чи час виконання рейсу, тобто були відсутні докази реалізації товарів за правилами магазина безмитної торгівлі. Встановлено факти реалізації в магазинах безмитної торгівлі товариства товарів українського походження, заявлених під час митного оформлення у митний режим магазин безмитної торгівлі (ЕК72), за чеками, в яких виявлено недостовірні відомості. Помилка у визначенні коду УКТЗЕД стосовно певних товарів (ставка мита - 10%) не вплинула на правильність визначення податкового зобовязання, оскільки за правильно визначеним кодом УКТЗЕД ставка мита також 10%.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані матеріали справи, встановивши фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору по суті, надавши їм відповідної правової оцінки, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, з огляду на таке:

в лютому 2013 р., митним органом була проведена документальна планова виїзна перевірка стану дотримання ТОВ «Київріанта» законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.02.2009 р. по 31.10.2012 р., наслідком чого стало складання акту №0005/2013/156000000/00452417 від 21.02.2013 р.

Актом перевірки було зафіксовано порушення ст.226 МКУ, п.5-6 постанови КМУ «Про внесення змін до Правил продажу товарів магазинами безмитної торгівлі» від 17.07.2003 р. №1089 , Основні правила інтерпретації класифікації товарів УКТЗЕД, приміток до групи 18 УКТЗЕД, затверджених Законом України «Про Митний тариф України», недотримано умови застосування митного режиму магазину безмитної торгівлі та невірна зроблена класифікація товарів, що призвело до порушення позивачем ст.7 Закону України «Про Єдиний митний тариф», ст.3 Закону України «Про акцизний збір», ст.3 Декрету КМУ «Про акцизний збір», п.п.214.1.2, 214.1.1 ст.214 ПКУ, п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», п.190.1 ст.190 ПКУ та ухвалені податкові повідомлення рішення:№40 від 22.03.2013, яким визначено грошове зобовязання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності на загальну суму 39653,25 грн., в тому числі за основним платежем 31917,44 грн. та 7735,81 грн. - штрафні фінансові санкції, №41 від 22.03.2013, яким визначено грошове зобовязання по податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України субєктами підприємницької діяльності, на загальну суму 107940,76 грн., в тому числі за основним платежем 87020,51 грн. та штрафні фінансові санкції 20920,25 грн., №42 від 22.03.2013, яким визначено грошове зобовязання за платежем акциз на виноробну продукцію на загальну суму 480,63 грн., в тому числі за основним платежем 384,50 грн. та штрафні фінансові санкції 96,13 грн., №43 від 22.03.2013, яким визначено грошове зобовязання за платежем акциз на спирт на загальну суму 17997,12 грн., в тому числі за основним платежем 14405,16 грн. та штрафні фінансові санкції 3591,96 грн., №44 від 22.03.2013, яким визначено грошове зобовязання за платежем акциз на тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну на загальну суму 3342,53 грн., в тому числі за основним платежем 2687,82 грн. та штрафні фінансові санкції 654,71 грн.

Висновки щодо недотримання позивачем умов застосування митного режиму магазину безмитної торгівлі відповідач мотивував встановленими перевіркою обставинами щодо невідповідності інформації, зазначеної у касових чеках. Крім того, митним органом зазначено, що невірна класифікація товарів за УКТЗЕД стала підставою для застосування штрафу у відповідності до п.12.1 ст.123 ПКУ.

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами, суд звертає увагу на наступне:

здійснення митної справи в Україні до 01.06.2012 р. було врегульовано Митним кодексом України від 11.07.2002 р., а з 01.06.2012 Митним кодексом України в редакції від 13.03.2012 р.

Поняття митного режиму магазину безмитної торгівлі та умови реалізації товарів у вказаному митному режимі встановлені главою 37 МКУ 2002 р.

Згідно із ст. 225 цього Кодексу магазин безмитної торгівлі - митний режим, відповідно до якого товари, а також супутні товарам роботи, не призначені для споживання на митній території України, знаходяться та реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні України, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами України, без справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання.

Умови реалізації товарів у режимі магазину безмитної торгівлі визначено статтею 226 цього Кодексу. Зокрема, згідно з частиною першою цієї статті товари, а також супутні товарам роботи, в режимі магазину безмитної торгівлі реалізуються лише у спеціальних торговельних закладах (магазинах безмитної торгівлі).

Порядок продажу товарів вказаними торговельними закладами згідно із частиною 7 статті 226 Кодексу визначений Правилами продажу товарів магазинами безмитної торгівлі, затвердженими постановою КМУ від 17.07.2003 № 1089 (далі - Правила).

Магазин безмитної торгівлі відкривається на підставі дозволу, який суб'єктові підприємницької діяльності - власникові чи орендареві призначеного для магазину приміщення або суб'єктові, що має намір спорудити відповідне приміщення у пункті пропуску на митному кордоні України, в інших зонах митного контролю, визначених митними органами видає Держмитслужба та Держкомкордон.

Магазинами безмитної торгівлі реалізуються товари у пунктах пропуску на митному кордоні України або на транспортних засобах, що виконують міжнародні рейси, фізичним особам, які від'їжджають за кордон, за умови пред'явлення ними документа, який посвідчує особу, з відміткою про проходження митного контролю або належного їм проїзного документа на транспортний засіб, який прямує за межі України. Факт продажу товару підтверджується касовим або товарним чеком з послідовною нумерацією (у двох примірниках), у якому мають зазначатися номер рейсу або реквізити документа, який посвідчує особу, з відміткою про проходження митного контролю, ідентифікаційний код товару і його вартість. Оригінал чека видається пасажиру, який придбав товар, а копія зберігається у магазині безмитної торгівлі протягом не менш як трьох років.

Відповідно до п. 206.3 ст. 206 ПКУ обовязок сплатити суму податкового зобовязання виникає виключно у випадках порушення умов митних режимів, під час розміщення в які надано повне або часткове умовне звільнення від оподаткування. При цьому пп. 206.2.3 п. 206.2 ст. 206 ПКУ передбачено, що у разі ввезення товарів на митну територію України у митному режимі магазину безмитної торгівлі застосовується повне умовне звільнення від оподаткування.

За приписами пп. 14.1.254 п. 14.1 ст. 14 ПК України умовним звільнення від оподаткування податком на додану вартість у разі ввезення товарів на митну територію України є звільнення від сплати нарахованого податкового зобов'язання у разі розміщення товарів у митних режимах, що передбачають звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог митного режиму.

Підставою для умовного звільнення від оподаткування в даному випадку є розміщення товарів у відповідний митний режим.

Обов'язок зі сплати суми податкового зобовязання, на яку було надано умовне звільнення, виникає виключно у випадку порушення умов митних режимів, яке унеможливлює застосування податкової пільги у зв'язку із відсутністю підстави для її надання.

Умова митного режиму, яка є єдиною та/або виключною для існування відповідного режиму, у разі її порушення є підставою для застосування передбачених п. 206.3 ст. 206 Податкового кодексу України наслідків.

Згідно з приписами ч.2 ст.227 МК України 2002 р. власник магазину безмитної торгівлі зобовязаний виключити можливість надходження до магазину та вилучення з магазину товарів поза митним контролем, дотримуватися положень цього Кодексу щодо умов діяльності магазинів безмитної торгівлі, вести облік товарів тощо.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз вищевказаних норм надає можливість зробити висновок, що нормами податкового та митного законодавства право продажу товарів у магазині безмитної торгівлі надається лише особам, які від'їжджають за кордон, і тільки за умови пред'явлення ними документа, який посвідчує особу, з відміткою про проходження митного контролю або належного їм проїзного документа на транспортний засіб, який прямує за межі України; відповідні відомості повинні міститися в касовому чеку. При цьому суд ураховує, що товари в магазині безмитної торгівлі фізично знаходяться на території України, а вищевказаними нормами законодавства на магазин безмитної торгівлі покладається обовязок документально підтвердити дотримання ним умов продажу товарів. Це означає, що лише за наявності певних документів (доказів продажу товарів тільки тим особам, які від'їжджають за кордон, і тільки за умови наявності відомостей щодо проїзного документа на транспортний засіб, який прямує за межі України) вказані господарські операції з продажу цих товарів можуть бути підставою для формування показників податкової звітності, митних декларацій. Відсутність цих документів або ж наявність у них недостовірних відомостей, що і було виявлено митним органом, не дає підстав для використання таких документів при формуванні показників звітності.

Як було встановлено в ході перевірки, і це підтверджується наявними у справі доказами, згідно касового чеку №144540 від 02.12.12 р., час проведення розрахункової операції зазначено як 15:32, а рейс №SU-1801. Згідно інформації ДП МА «Бориспіль» рейс №SU-1801, який здійснювався компанією «Аерофлот» відповідно до розкладів польотів на 02.12.2012 р. був відправлений з аеропорту «Бориспіль» 14:34. Отже, проведена розрахункова операція зафіксована чеком відбулась через 58 хвилин після відправлення літака.

Касовий чек №100701 від 02.12.2011 р. та №512953 від 09.12.2011 р.. Час проведення розрахункових операцій вказано 19:00 та 20:47 відповідно, пасажири рейсу №VV -247. За інформацією ДП МА «Бориспіль» рейс №VV -247 авіакомпанії «Аеросвіт» здійснював вильоти щодня крім неділі. 09.12.2011 р.- неділя. Таким чином, інформація зазначена в чеках не є достовірною.

Також перевіряючими були встановлені факти зазначення в касових чеках рейсів, які містяться в наданому ДП МА «Бориспіль» переліку міжнародних авіарейсів, що здійснювались у період з 01.01.2009 р. по 31.10.2012 р., або не здійснювались в дні проведення розрахункових операцій, вказаних у касових чеках позивача, зокрема, №№ VV-4727, SU-4323, VV-225, CREW 000 та інше.

Отже, позивач порушив вимоги пункту 6 Правил продажу товарів магазинами безмитної торгівлі, оскільки ним не дотримано умов режиму магазину безмитної торгівлі.

Суд зважає на те, що магазин безмитної торгівлі це митний режим, відповідно до якого товари, а також супутні товарам роботи, не призначені для споживання на митній території України, перебувають та реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску через державний кордон України, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами України, без справляння мита, податків,

Системна недостовірність відомостей у чеках за реалізовані товари магазином безмитної торгівлі свідчить про те, що такі товари були реалізовані в обхід митного контролю, тобто на митній території України без справляння відповідних платежів, чим порушено п.6 Правил №1089.

З урахуванням встановленого, суд відкидає твердження позивача про те, що відсутні докази потрапляння товарів, проданих в магазині безмитної торгівлі на митну територію України, а ним допущено лише технічні помилки при оформленні касових чеків і невірне зазначення в тих чи інших даних рейсу та часу його виконання.

Щодо твердження позивача про відсутність підстав для застосування санкцій за неправильну класифікацію товарів, то суд зазначає наступне.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі-УКТЗЕД), що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 05.04.2001 №2371-ІІІ Про митний тариф України з урахуванням основних правил інтерпретації УКТЗЕД та визначальних для класифікації характеристик товару.

Відповідно до наявної інформації вищезазначені товари являють собою шоколадні вироби у формі яйця з молочною начинкою та фундуком. За текстовим описом до товарної позиції 1806 згідно з УКТЗЕД включаються шоколад та інші готові харчові продукти з вмістом какао. Згідно з вимогами УКТЗЕД шоколадні вироби, в тому числі шоколадні цукерки, класифікуються в межах товарної підпозиції 1806 90.

До категорії товарів 1806 90 19 поняття з начинкою застосовуються пояснення до товарної підпозиції 1806 31 з внесенням відповідних змін. Ця товарна позиція включає шоколадні пасхальні яйця з начинкою та інші нові форми з начинкою.

Митним органом вищого рівня, враховуючи наявну інформацію про склад продуктів Kinder Schoko-bons, їх форму, пакування, згідно з правилами 1, 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД класифіковано товари у товарній підкатегорії 1806 90 19 00 згідно з УКТЗЕД.

Оскільки операції із ввезення товарів за кодом 1806 90 19 00 згідно з УКТЗЕД оподатковуються ввізним митом за ставкою 10%, як і за кодом, визначеним митним органом під час перевірки, то висновок про помилкове віднесення митним органом вказаного товару до коду 1806 90 31 00 згідно з УКТЗЕД не впливає на розрахунок податкових зобовязань, зроблений товариству.

Суд зазначає, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, передбачених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.

Державна податкова справа - сфера діяльності контролюючих органів, передбачена цим Кодексом та іншими актами законодавства України, спрямована на формування і реалізацію державної податкової політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів.

Контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, суми бюджетного відшкодування та/або відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

Відповідно до змісту оскаржуваних рішень саме контролюючим органом- Київською обласною митницею на підставі акту перевірки від 21.02.2013 р. були оформлені податкові повідомлення-рішення, згідно яких позивачу визначено грошове зобов?язання по сплаті акцизного збору та податку на додану вартість.

Відповідно до п.123.1 статті 123 ПКУ самостійне визначення контролюючим органом податкових зобовязань з підстав, перелічених п.п. 54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст.54 Кодексу є умовою для накладення на платника податків штрафу.

На виконання вимог ухвали ВАСУ від 12.05.2015 р., судом були досліджені податкові повідомлення-рішення №40 від 22.03.2013, яким визначено грошове зобовязання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності на загальну суму 39653,25 грн., в тому числі за основним платежем 31917,44 грн. та 7735,81 грн. - штрафні фінансові санкції, №41 від 22.03.2013, яким визначено грошове зобовязання по податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України субєктами підприємницької діяльності, на загальну суму 107940,76 грн., в тому числі за основним платежем 87020,51 грн. та штрафні фінансові санкції 20920,25 грн., №42 від 22.03.2013, яким визначено грошове зобовязання за платежем акциз на виноробну продукцію на загальну суму 480,63 грн., в тому числі за основним платежем 384,50 грн. та штрафні фінансові санкції 96,13 грн., №43 від 22.03.2013, яким визначено грошове зобовязання за платежем акциз на спирт на загальну суму 17997,12 грн., в тому числі за основним платежем 14405,16 грн. та штрафні фінансові санкції 3591,96 грн., №44 від 22.03.2013, яким визначено грошове зобовязання за платежем акциз на тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну на загальну суму 3342,53 грн., в тому числі за основним платежем 2687,82 грн. та штрафні фінансові санкції 654,71 грн., які наявні в матеріалах справи та були предметом розгляду та оцінок судами апеляційної та касаційної інстанцій та встановлено, що підставою для нарахування спірного штрафу позивачу стало визначення контролюючим органом податкових зобовязань з підстав, передбачених п.п. 54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст.54 ПКУ, а відтак вважає, правомірними висновки митного органу про недотримання умов застосування митного режиму магазину безмитної торгівлі та невірну класифікацію товарів, що підтверджено матеріалами перевірки, тому винесені податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та правомірними , а підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову -відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 17 серпня 2015 р.