Постанова № 48882202, 17.08.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2015 року справа № 810/2409/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «ПАРКОМ ТРАНС»доКиївської митниці Державної фіскальної службипровизнання протиправним та скасування рішення, в с т а н о в и в:

до суду звернулось ТОВ «ПАРКОМ ТРАНС» з позовом до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення від 28.05.2015 р.№125000011/2015/000157/2 про коригування митної вартості товарів. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що митний орган безпідставно не погодився із заявленою позивачем митною вартістю та прийняв рішення про її коригування за невірно встановленими фактами та нормами закону, у звязку з чим вважає рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У призначений для розгляду справи час у судове засідання зявилась представник відповідача. Представник позивача, повідомлений належним чином про дату та місце розгляду справи у судове засідання не прибув з невідомих для суду причин, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАСУ, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Суд здійснив розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти позову заперечувала та надала письмові пояснення, у яких просила у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на законність прийнятого рішення підставою для прийняття якого стало неподання декларантом-позивачем документів, які підтверджують складову митної вартості товару.

Дослідивши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини справи, з наданням їм правової оцінки, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, з огляду на таке:

ТОВ «ПАРКОМ ТРАНС» є юридичною особою, зареєстрованою 19.12.2012 р., код за ЄДРПОУ: 38510873. Позивачем було заявлено до митного оформлення тимчасову митну декларацію (далі МД) типу ІМ 40 ТН № 125110011/2015/025267 від 31.03.2015 р. на товар «сольвент, марки А», за якою товар було випущено у вільний обіг.

Під час митного оформлення товар було направлено на дослідження для відібрання зразків до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міндоходів для вирішення питання його класифікації.

Отримавши висновок лабораторії від 21.04.2015 № 142005701-0160, 13.05.2015 позивачем на виконання обов'язку, встановленого ст. 260 МКУ, подано до митного оформлення додаткову декларацію типу ІМ 40 ДТ № 125110011/2015/006326 на товар «сольвент, марки А», торгівельна марка відсутня, виробник ОАО «Лесохимик», країна виробництва BY (Республіка Білорусь), що надійшов на адресу ТОВ «ПАРКОМ ТРАНС» від ООО «Торговый дом «Лесохимик» на виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) від 24.11.2014 р. № НГКЛ-П/4, укладеного між ТОВ «ПАРКОМ ТРАНС» та Компанією «New Globe Corporation Limited» (Гонконг, Китай).

За вказаною декларацією типу ІМ 40 ДТ № 125110011/2015/006326 митним органом було скориговано митну вартість товару та оформлено картку відмови у митному оформленні товарів від 05.06.2015 № 125110011/2015/00096.

Декларантом було обрано основний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

У графі 44 ЕМД, відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 р. за № 1372/21684 (далі Порядок № 651), декларантом-позивачем зазначено вичерпний перелік документів, які були надані до митного оформлення, зокрема: залізничні накладні від 25.03.2015 №№ 07018981, 07018982; рахунки-фактури від 25.03.2015 №№ 1, 3; інвойс від 23.03.2015 № П (С)-300-34-С; контракт від 24.11.2014 № НГКЛ-П/4; додаткова угода до контракту від 23.03.2015 № П (С)-300-34-С; сертифікати походження товару форми СТ-1 від 25.03.2015 №№ BYUA5107056902, ВYUA5107056904; митні декларації країни-відправлення від 25.03.2015 №№ 06648/250315/0012844, 06648/250315/0012894.

Під час розгляду вказаних документів митним органом було встановлено, що вони не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини, зокрема: наданий до митного оформлення контракт від 24.11.2014 р. № НГКЛ-П/4 укладено між ТОВ «ПАРКОМ ТРАНС» та Компанією «New Globe Corporation Limited» (Гонконг, Китай), в той час як виробником товару є ОАО «Лесохимик». Таким чином, поставка товару відбувалась не за прямим контрактом.

Це підтверджується також тією обставиною, що залізничні накладні від 25.03.2015 р. №№ 07018981, 07018982 містять посилання на договір від 23.03.2015 р. № 34-С. Крім того, за митними деклараціями країни-відправлення від 25.03.2015 №№ 06648/250315/0012844, 06648/250315/0012894 фактичне експортування товару на митну територію України здійснювалось на підставі контракту від 23.03.2015 № 34-С, додаткової угоди від 23.03.2015 № 1 та рахунків-фактур від 25.03.2015 №№ 1, 3. При цьому, до митного оформлення надано лише рахунки-фактури виробника товару від 25.03.2015 №№ 1, 3, в яких імпортером товару визначено Компанію «Golden Gate International Holdings Limited», а не «New Globe Corporation Limited». Те ж саме визначено і у наданих до митного оформлення сертифікатах походження форми СТ-1 від 25.03.2015 р. №№ BYUA5107056902, BYUA5107056904, у графі 2 яких вказано ТОВ «ПАРКОМ ТРАНС» за дорученням Компанії «Golden Gate International Holdings Limited».

Пунктом 7.4 розділу 7 Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 р. (ратифікованою Україною Законом від 06.07.2011 р. № 3592-VI) передбачено, що у разі, якщо вантажоодержувач та імпортер є різними юридичними особами, заповнення сертифіката форми СТ повинно відповідати таким вимогам "Вантажовідправник (експортер) (найменування та адреса)". Під час заповнення графи допускається зазначати найменування вантажовідправника (експортера) згідно зі свідоцтвом про його державну реєстрацію або документом, що підтверджує фактичне місце знаходження вантажовідправника (експортера). У разі якщо вантажовідправник й експортер є різними юридичними особами, слід зазначати, що вантажовідправник (найменування та адреса) діє "за дорученням" експортера (найменування та адреса).

Суд звертає увагу, що юридичні адреси компаній «New Globe Corporation Limited», контракт з якою надано до митного оформлення та «Golden Gate International Holdings Limited», на яку міститься посилання у рахунках-фактурах виробника та сертифікатах походження, збігаються: #604, Tower A, New Trade Plaza, 6 On Ping Street, Shatin, N.T., Hong Kong.

У графах 1 та 2 сертифіката форми СТ-1 зазначаються такі самі найменування та адреси вантажовідправника (експортера) та вантажоодержувача (імпортера) відповідно, які містяться в інших товаросупровідних документах, пов'язаних з відвантаженням товару (зовнішньоторговельний договір (угода), рахунок-фактура, митна декларація тощо). У разі якщо вантажоодержувач та імпортер є різними юридичними особами, слід зазначати, що вантажоодержувач (найменування та адреса) діє "за дорученням" імпортера (найменування та адреса).

На формування вартості товару, що відвантажувався на адресу ТОВ «ПАРКОМ ТРАНС» вплинули фактори ціноутворення, які визначені посередницькими договорами, однак такі договори до митного оформлення позивачем надані не були.

Крім того, надані до митного оформлення рахунки-фактури виробника товару №№ 1 та 3 датовано 25.03.2015, в той час як інвойс між позивачем та його іноземним контрагентом № П (С)-300-34-С підписано 23.03.2015 р. На думку відповідача, зазначений факт викликав сумніви у наданні об'єктивної та повної інформації про митну вартість товару за інвойсом від 23.03.2015, коли виробник сформував ціну лише 25.03.2015. При цьому, згідно п. 2.6 контракту від 24.11.2014 р. № НГКЛ-П/4, ціна на товар не є сталою і залежить від збільшення ціни товару заводом-виробником, транспортних витрат, експортних мит.

У рахунках-фактурах виробника товару від 25.03.2015 р. №№ 1, 3 зазначено, що умовами поставки є DAP кордон Республіки Білорусь та України, в той час як у інвойсі компанії «New Globe Corporation Limited» від 23.03.2015 р. № П (С)-300-34-C не визначено умови поставки, за яких ціна є актуальною у цьому інвойсі.

Згідно п. 2.3 контракту від 24.11.2014 р. № НГКЛ-П/4 строки та порядок розрахунків узгоджуються в Додатках до цього контракту.

При цьому, п. 1 додатку від 23.03.2015 р. № П(С)-300-34-С до контракту визначено строк оплати відстрочення протягом 30 календарних днів. Враховуючи, що додаток, яким визначено такі умови оплати, датовано 23.03.2015 р., товар фактично прибув 29.03.2015 р. та вже 31.03.2015 р. був випущений у вільний обіг за тимчасовою декларацією, позивачем мала бути здійснена оплата товару станом на момент здійснення спірного митного оформлення (13.05.2015), що фактично не відбулось.

Згідно п. 4, 5 ч. 2 ст. 53 МКУ, до обов'язкових документів, що надаються для підтвердження заявленої митної вартості на товар належать банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Однак, до митного оформлення таких документів позивачем надано не було, що не дозволило встановити ціну, яку було фактично сплачено або підлягала сплаті, а, отже, неможливо визначити і митну вартість, яка на ній базується відповідно до ст. 49 МКУ.

Таким чином, на підставі встановлених судом фактів у документах, що були надані до митного оформлення містилися розбіжності. Крім того, надані позивачем документи не мали всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 320 МКУ, форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Не допускаються визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю.

Під ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 361 МКУ розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 361 МКУ, органи доходів та зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до них, а також обсягу митного контролю.

Пунктом 4.5.4 розділу IV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 р. за № 1360/21672 (далі Порядок № 631) визначено, що при здійсненні митного оформлення МД виконується, зокрема, така митна формальність, як контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі АСАУР).

Судом встановлено, що у спірному митному оформленні було проведено контроль із застосуванням АСАУР.

Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 597, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 р. за № 882/21194 (далі Порядок № 597). Цей порядок розроблено з метою підвищення ефективності роботи митних органів під час митного контролю та митного оформлення за рахунок упровадження методів управління ризиками, у тому числі аналізу ризиків із використанням інформаційних технологій та встановлення єдиного підходу до здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізація заходів з управління ризиками в митній службі України.

Модуль АСАУР імплементовано до програмно-інформаційного комплексу «Інспектор-2006» (далі ПІК «Інспектор-2006»), який введено в експлуатацію наказом Держмитслужби України від 25.01.2007 р. № 48 з метою вдосконалення механізму митного оформлення товарів. Саме за допомогою ПІК «Інспектор-2006» під час перевірки електронної копії ВМД здійснюється оцінка ризиків відповідно до АСАУР.

Відповідно до розділу 7 Порядку № 597, під час здійснення митного контролю та митного оформлення ВМД за допомогою автоматизованої системи митного оформлення, формується перелік митних формальностей за результатами застосування АСАУР.

Посадові особи митного органу, які здійснюють митний контроль та митне оформлення у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в обов'язковому порядку переглядають сформований за допомогою інформаційних технологій Перелік митних формальностей за результатами застосування АСАУР з метою визначення митних формальностей, виконання яких належить до їх компетенції.

Крім того, Порядок застосування автоматизованої системи аналізу та управління ризиками під час митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації затверджено наказом Держмитслужби України від 13.12.2010 р. № 1467 (зареєстровано у Мін'юсті 11.02.2011 р. за № 180/18918) (далі Порядок № 1467). Даний Порядок розроблено з метою практичної реалізації положень стандартних правил 6.3, 6.4, 6.9 Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур від 18.05.73, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про приєднання України до протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур».

Відповідно до п. 1.3 Порядку № 1467, оцінка ризику за ВМД за допомогою АСАУР здійснюється шляхом перевірки електронної копії ВМД в автоматизованому режимі після прийняття ВМД до митного оформлення і внесення електронної копії ВМД до бази даних митного органу.

За результатами оцінки ризику за МД АСАУР формується перелік митних формальностей (митних процедур МП). Згідно п. 1.6 вказаного Порядку, сформовані АСАУР вказівки, що містяться в переліку МП, здійснюються посадовими особами митних органів при проведенні митного контролю та митного оформлення, з урахуванням виду МП та повідомлення до МП, та відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів.

Відповідно до розділу 5 Порядку № 597, структурними підрозділами Держмитслужби та спеціалізованими митними органами можуть розроблятися методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків за певними напрямами контролю під час митного контролю та митного оформлення, в тому числі й у напрямку контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.

Такі методичні рекомендації мають містити детальні інструкції щодо послідовності дій посадових осіб митних органів при здійсненні митного контролю за визначеним напрямом, з метою оцінки ризику та визначення форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 р. № 362, на виконання розділу 5 Поряду № 597, затверджено Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (далі Методичні рекомендації). Пунктом 1 розділу 2 Методичних рекомендацій передбачено, що робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється посадовою особою митного органу, що здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів. Така робота, керуючись вимога п. 2 розділу 2 Методичних рекомендацій, здійснюється шляхом, зокрема: вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування до митного кордону України; перевірки включення/невключення складових митної вартості, в тому числі на підставі наявної у митного органу інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо); порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій (тобто нафти та нафтопродуктів); перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну; перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності прийнятих іншими митними органами рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту) або документа, який його замінює, що і оцінювані товари.

За результатами роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадова особа здійснює заходи, передбачені ст. 54 МКУ.

Таким чином, при внесенні електронної копії вищевказаної МД спрацювали наступні профілі ризиків: 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».

У повідомленнях до цих обов'язкових митних формальностей вказано на існування ризику недостовірного декларування товарів (зокрема, декларування неправдивих відомостей про вартість товарів).

Відповідні коди містяться у класифікаторі митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 р. № 1011.

Враховуючи виявлені розбіжності та ненадання об'єктивних і достовірних відомостей про ціну товару, що фактично сплачена та підлягає сплаті, а також спрацювання профілів ризику, встановлено порушення декларантом ст. 52 МКУ, відповідно до якої декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 53 МКУ, декларант подає разом з митною декларацією документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а у разі якщо ці документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, декларант зобов'язаний на письмову вимогу митниці подати протягом 10 календарних днів додаткові документи.

Керуючись вимогами ч. 2 ст. 52, ч. 2, 9 ст. 58 та ч. 3 ст. 53 МКУ, посадовою особою митниці 15.05.2015 р. зазначено на зворотному боці декларації митної вартості (далі ДМЕ) письмову вимогу надати протягом 10 календарних днів наступні додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Із вказаним переліком було ознайомлено декларанта позивача ОСОБА_1 18.05.2015 р., про що ним власноручно зазначено на зворотному боці ДМВ.

У звязку з невиконанням вимог митного органу щодо підтвердження вартості ввезеного товару митним органом було прийнято рішення про коригування його митної вартості № 125000011/2015/000157/2 від 28.05.2015 р., яким визначено митну вартість товару за резервним методом згідно вимог ст. 64 МКУ та визначено митну вартість товару у розмірі 0, 9000 доларів США за одиницю товару із застосуванням методу № 6 та з урахуванням наявної у митного органу інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості за МД від 30.03.2015 р. № 902050000/2015/1920. На підставі оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, відповідачем було оформлено картку відмови у митному оформленні товарів від 05.06.2015 № 125110011/2015/00095.

Крім того судом встановлено, що станом на 24.06.2015 р. декларант не подав до митного оформлення декларації, з урахуванням вищезазначених рішень про коригування митної вартості, про що було складено Акт про неподання митної декларації у визначені законодавством строки від 24.06.2015 р. № б/н.

Суд зазначає, що надання вказаного митницею переліку документів є обов'язком декларанта, передбачений Митним кодексом України, та не ставиться у залежність від бажання декларанта чи його власної думки щодо доцільності надання таких документів.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 53 МКУ, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Разом з тим, твердження позивача про те, що при витребуванні додаткових документів митний орган не зазначив конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви не відповідає дійсності та вимогам чинного законодавства, оскільки жодними нормами не передбачено обов'язку митниці письмово зазначати про конкретні причини витребування документів. Однак, така інформація надається декларанту під час проведення консультацій, факт здійснення яких позивачем не заперечувався.

Встановлено, що 28.05.2015 р. на вимогу митниці позивачем надано наступні документи: контракт №NG-GG 101 від 27.11.2014 (при цьому у ДМВ ОСОБА_1 зазначив дату 27.11.2015, яка є неправдивою); контракт № 34-С від 23.03.2015. Крім того, декларантом вказано, що комісійні та посередницькі послуги відсутні. При цьому, позивач, вказуючи на те, що рахунки третіх осіб №№ 1, 3 наявні у пакеті фактично декларує, що жодних інших рахунків третіх осіб немає.

Не погоджуючись з прийнятим рішеннями про коригування митної вартості, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 1 ст. 9 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку. Декларант це особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування. Декларація митної вартості це документ встановленої форми, що подається декларантом і містить відомості щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи стосовно яких змінюється митний режим - ст. 4 МКУ.

Відповідно до ст. 246 МКУ метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) відповідно статті 257 МКУ.

Статтями 49, 50 МКУ визначено поняття митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4-5 ст. 58 МКУ встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу, - ст. 51 Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом, - ст. 52 МКУ. Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У випадках, передбачених цим Кодексом, зазначено ст. 53 МКУ, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару та забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч. 1-2 ст. 53 МКУ слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Частиною третьою цієї статті визначено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до положень ст. 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 Кодексу передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч. 4-5 ст. 54 МКУ митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз ч. 3 ст. 53 МКУ, ч. 1-2, 5 ст. 54, ст. 58 МКУ дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 МКУ. Крім того, підпунктами 16, 17 пункту 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно ч. 3 ст. 54 МКУ за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Таким чином, у випадку виникнення сумніву щодо правильності відомостей щодо ціни товару, митний орган може витребувати, а декларант зобов'язаний надати додаткові докази, які б їх спростовували. Доводи митного органу повинні бути мотивовані, зокрема, доказами про наявні розбіжності у наданих для митного оформлення документах; заявлені данні не піддаються обчисленню та не підтверджують ціну товару, тощо. Якщо подані документи не усунуть такі неточності, митний орган має право відмовити в митному оформленні товару за першим методом та самостійно визначити митну вартість товару, використовуючи послідовно шість методів, передбачених Митним кодексом України.

Судом встановлено, що позивачем на вимогу митного органу не були надані наступні документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. Разом з тим, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані нести всі додаткові витрати, пов'язані з наданням митниці додаткової інформації. Однак, у спірному випадку ТОВ «ПАРКОМ ТРАНС» не підтвердив заявлену ним митну вартість, її числового розрахунку та обраного методу.

Крім того, на підставі опрацювання наданих посередницьких контрактів, в тому числі у їх сукупності з обов'язковими документами, встановлено, що вони не тільки не підтверджують заявлену митну вартість та не містять повних відомостей щодо складових митної вартості та митної вартості в цілому, але й створюють додаткові сумніви у повноті та об'єктивності заявленої до митного оформлення митної вартості.

Враховуючи, що наданими позивачем документами не підтверджено заявлену митну вартість та не містяться повні відомості щодо складових митної вартості та митної вартості в цілому, суд приходить до висновку, що відповідачем обґрунтовано було витребувано від позивача додаткові документи на підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наданого контракту від 23.03.2015 р. № 34-С, укладеного між ТОВ «Торговий дім «Лісохімік» (Республіка Білорусь) та Компанією «Golden Gate International Holdings Limited» (Гонконг, Китай) встановлено, що п. 2.4 передбачено 100 % передоплату товару на умовах поставки DAP. Однак, відповідно до п. 2.3 ціна товару може бути змінена протягом строку дії цього контракту. Додатком № 1 від 23.03.2015 р., який є невід'ємною частиною контракту від 23.03.2015 р. № 34-С, визначено строк оплати березень 2015, а ціна складає 520 дол. США/тн.

Щодо контракту від 27.11.2014 р. № NG-GG 101, укладеного між компаніями «Golden Gate International Holdings Limited» та «New Globe Corporation Limited», обидві сторони знаходяться за однією й тією ж адресою: #604, Tower A, New Trade Plaza, 6 On Ping Street, Shatin, N.T., Hong Kong. Даним контрактом узгоджуються всі фактори, які впливають на формування ціни. Зокрема, п. 4.3 передбачено, що розрахунок остаточної ціни за поставлений товар здійснюється після поставки товару та закінчення періоду котирування, що визначається Додатковою угодою, та оформлюється Додатком до відповідної додаткової угоди, що підписується сторонами цього контракту. Таким чином, даним пунктом чітко передбачено, що визначена ціна товару не є остаточною, вона залежить від біржових цін, що склалися, однак позивач фактично відмовив митниці у наданні біржової інформації.

Відповідно до п. 5.2 контракту від 27.11.2014 р. № NG-GG 101 вартість партії товару, умови та строк оплати узгоджуються в Додатковій угоді. Разом з тим, аналізуючи зміст наданої додаткової угоди № 20 від 23.03.2015 р. до цього контракту, встановлено, що у ній відсутні умови та строк оплати.

У випадку збільшення ціна на товар, що постачається при розрахунку остаточної ціни, компаніям «Golden Gate International Holdings Limited», відповідно до п. 5.3 вказаного контракту, не пізніше 60 календарних днів від дати відвантаження товару з заводу-виробника, виставляє рахунок на доплату. При цьому, п. 5.12 контракту від 27.11.2014 р. № NG-GG 101 передбачено, що за угодою сторін оплата за товар, що постачається за цим контрактом, може бути здійснена третьою особою. Враховуючи, що сертифікатами походження товару, митними деклараціями країни відправлення та рахунками-фактурами виробника товару фактичне постачання здійснюється компанією «Golden Gate International Holdings Limited», враховуючи наявність п. 5.12 контракту від 27.11.2014 р. № NG-GG 101, митний орган дійшов висновку, що існує ризик несення позивачем додаткових витрат, що містяться в інвойсі на доплату, та відомості про які ТОВ «ПАРКОМ ТРАНС» намагається приховати.

Однак, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 58 МКУ, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні, метод визначення митної вартості за ціною договору не застосовується.

Крім того, у спірному випадку позивачем декларуються умови поставки DAP ст. Словечно (кордон з Республікою Білорусь), однак у наданому до суду інвойсі № 20 від 23.03.2015 р. до додаткової угоди від 23.05.2015 р. № 20 визначено умови поставки СРТ ст. Суземка (кордон з Російською Федерацією), що не спростовує виявлених у документах неточностей та розбіжностей, але й створює додаткові підстави вважати, що позивачем заявлено до митного оформлення необ'єктивну, недостовірну та неповну інформацію про дійсну митну вартість товару.

Враховуючи вищезазначене, декларантом надано неповну та недостовірну інформацію щодо заявленої митної вартості, не доведено, яка ж фактично ціна підлягає сплаті за товар, а також не виконано обов'язку щодо надання додаткових документів, передбаченого ст. 53 МКУ, оскільки до митного оформлення не було надано: виписку з бухгалтерської документації; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

При цьому, декларантом позивача не повідомлено митний орган про причини неподання таких документів.

Наведене свідчить, що позивачем неповно надано обов'язкові та додаткові документи, а надані документи не є неналежними документами, оскільки не підтверджують усі числові складові заявленої митної вартості товарів.

Суд також вважає обґрунтованими висновки митного органу за наслідками вивчення додаткових документів, які на його вимогу надав декларант під час митного оформлення та контролю для підтвердження митної вартості товару, що в свою чергу, дає підстави погодитися з тим, що в даному випадку не було підстав для застосування основного (першого) методу для визначення митної вартості товару.

Між тим, позивач скористався правом, наданим пунктом 7 статті 55 Митного Кодексу України та у день звернення з тимчасовими митними деклараціями (31.03.2015 р.) звернувся до митного органу із заявою про випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання і самостійно подав до митного оформлення товар з урахуванням коригувань відповідача, що дає право стверджувати: за умови ненадання позивачем належних документів на підтвердження митної вартості товару, наявних даних автоматизованої системи аналізу та управління ризиками рівня митної вартості ідентичних товарів, основний метод визначення митної вартості товарів правомірно не був застосований відповідачем.

Щодо підстав застосування відповідачем резервного методу, суд звертає увагу позивача на наступне. Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями МК України, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Для підтвердження митної вартості відповідачем проведено консультацію з декларантом, з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості.

З рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що відповідачем застосовано резервний метод визначення вартості товарів. Одночасно в рішенні відповідно до вимог ст. 58 МКУ зазначено обґрунтування неможливості застосування 1 методу визначення митної вартості товару.

Таким чином, відповідачем розраховано митну вартість товару на підставі митної вартості щодо подібних товарів.

Підсумовуючи наведене, суд вважає,що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав. Проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній звязок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що митним органом доведено законність та обґрунтованість прийнятого рішення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.