Постанова № 48882161, 06.08.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2015 року м. Київ810/2799/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області

Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної

адміністрації

Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області

про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області (далі відповідач 1), Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (далі відповідач 2) та Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області (далі відповідач 3) в якому просив суд:

визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області у прийнятті документів;

визнати протиправною відмову внести подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1;

визнати протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації у встановленні статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1;

зобовязати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області прийняти документи;

зобовязати Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради внести подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1;

зобовязати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації визначити статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з видачею відповідного посвідчення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області у прийнятті документів та відмова Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради внести подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії є протиправними, як і відмова Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації у встановленні статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

На думку позивача, посилання відповідачів, як підставу для відмови, на Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76 від 28.12.2014 (Закон України № 76), яким виключено абзац пятий частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме - виключено зону посиленого радіоекологічного контролю є безпідставним.

Позивач стверджує, що відповідно до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим Постановою КМУ № 51 від 20 січня 1997 року, він має право на отримання статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 із числа осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4.

Крім того, зауважив, що Департаментом не було враховано того факту, що експертний висновок про встановлення причинного звязку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС було видано 16.12.2014, тобто до набрання Законом України № 76 законної сили.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області має прийняти відповідні документи, Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради внести подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І, а Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації визначити йому статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І з видачею відповідного посвідчення відповідно до встановлених законодавством вимог.

Позивач в ході судового розгляду підтримав доводи позовної заяви та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачі позов не визнали, заперечення надали суду у письмовій формі та просили суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів заперечень зазначили, що оскаржувані відмови прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідачі діяли в межах повноважень та у спосіб, наданих їм законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на адміністративний позов та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав їх необґрунтованості.

Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області та Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області явку уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать дані наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень. Разом з тим, у наданих до суду запереченнях на адміністративний позов просили суд розгляд справи проводити без участі їх представників.

Відповідно до частини четвертої статі 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд протокольною ухвалою від 22.07.2015 вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

10.11.1993 ОСОБА_1 отримав посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1993 роках (категорія 4) (а.с.11).

22.12.2014 Центральною міжвідомчою експертною комісією позивачу було видано експертний висновок № 9678 на предмет встановлення причинного звязку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобільській АЕС (а.с.13). У вказаному висновку експертною комісією встановлено, що захворювання ОСОБА_1 повязане з впливом аварії на ЧАЕС.

22.01.2015 позивач отримав довідку медико-соціальної експертної комісії, відповідно до якої йому встановлена 2 група інвалідності з 30.12.2014 по захворюванню, повязаному із впливом аварії на ЧАЕС (а.с.12).

Як зазначає позивач, 11.02.2015 він звернувся до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області з заявою про внесення подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, як інваліду 3 групи, у звязку із захворюванням щодо якого встановлено причинний звязок інвалідності з Чорнобильською катастрофою. Проте, листом № 1820 від 11.02.2015 Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області надало відповідь про відмову у прийнятті документів для встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Як зазначає позивач у позові, листом Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації № 05-49-263 від 04.02.2015 Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області було зобовязано не приймати документи громадян на оформлення посвідчень постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4.

Водночас, зі змісту листа від 11.02.2015 № 1820 вбачається, що цей лист не є відмовою у прийнятті документів, і стосується надіслання на адресу позивача копії запитуваного документа. Таким чином, вказані доводи позивача є необґрунтованими, оскільки не були підтверджені в ході судового розгляду справи, а тому не приймаються судом до уваги.

Разом з цим, як вбачається з наявних в матеріалах доказів, 29.01.2015 ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області з заявою на імя заступника голови Київської обласної державної адміністрації про видачу посвідчення постраждалого від аварії на ЧАЕС категорії 1 А. До вказаної заяви позивач надав наступні документи: експертний висновок № 9678 від 22.12.2014, довідку МСЕК № 0206301 від 22.01.2015 та посвідчення категорії 4 № 980851.

04.02.2015 Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради сформовано список осіб (в тому числі ОСОБА_1А.), для визначення статусу постраждалого від аварії на Чорнобиольській АЕС категорія 1 А та направлено до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що документи, подані позивачем для встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 були прийняті Управлінням соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області. Крім того, на підставі вказаних документів Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області було внесено відповідне подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо визнання протиправною відмови Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області у прийнятті документів, а також визнання протиправною відмови Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області внести подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

Щодо вимог про зобовязання Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області прийняти документи та зобовязання Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради внести подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І, суд зазначає наступне.

У разі визнання судом бездіяльності відповідача - суб'єкта владних повноважень протиправною, суд може зобов'язати відповідача вчинити певні дії (присуд до активної поведінки), які зобов'язаний вчинити відповідач.

Водночас, бездіяльності Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області як і протиправності відмови прийняти документи позивача судом не встановлено. Не встановлено судом також і бездіяльності Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради внести подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І, оскільки таке подання наявне в матеріалах справи.

Отже, з огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вказані позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відносно вимог позивача визнати протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації у встановленні статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І та зобовязання Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації визначити статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І з видачею відповідного посвідчення, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи листом № 05-49-143 від 23.01.2015 Департаментом соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації було повідомлено управління соціального захисту населення райдержадміністрацій та міськвиконкомів про те, що починаючи з 01.01.2015 (з дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VІІІ) не будуть прийматись подання райдержадміністрацій та міськвиконкомів на оформлення громадянам наступних посвідчень, зокрема, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4.

Крім того, листами від 04.02.2015 № 05-49-263 та від 27.03.2015 № 05-49-709 Департаментом соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації були надані розяснення начальнику управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради, а також заступнику Білоцерківського міського голови, що у звязку з внесенням змін 01.01.2015 до Закону України «Про правовий режим територій, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» зона посиленого радіологічного контролю була виключена.

На підставі викладеного, оскільки направлені документи не відповідали вимогам законодавства, подання виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, які були передані до департаменту 01.01.2015 та 04.02.2015 були повернуті.

Відповідні розяснення також були направлені позивачу листом Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області від 16.03.2015 № 2720, а також листом Департаменту соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області від 01.04.2015 № 05-59-734, в якому останнім зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства з 01.01.2015 ОСОБА_1 не проживає на території забрудненої зони, а тому на час звернення (в лютому 2015 року) з заявою про видачу посвідчення категорії 1, правові підстави для його видачі були відсутні.

При цьому, під час судового розгляду справи представник Департаменту соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області додатково пояснив, що одним із необхідних та основних документів для видачі посвідчення потерпілого категорії 1 є висновок Медико-соціальної експертної комісії, а не експертний висновок як вважає позивач. Водночас, такий висновок Медико-соціальної експертної комісії про встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності, повязаної з впливом аварії на Чорнобильській АЕС був виданий 22.01.2015. Тобто, вже після набрання законної сили Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VІІІ, відповідно до якого зона посиленого радіологічного контролю була виключена.

Представник відповідача-2 зауважив, що в результаті внесенених до законодавства змін, позивач з 01.01.2015 був позбавлений статусу громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю у 1986-1993 роках та відповідно на момент огляду Медико-соціальної експертної комісії не мав зазначеного статусу.

Таким чином, на момент звернення до відповідних органів із заявою для видачі посвідчення потерпілого категорії 1 на підставі висновку Медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_1 не мав статусу громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю у 1986-1993 роках, у звязку з чим, правові підстави для видачі йому такого посвідчення у Департамента соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області були відсутні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, врегулюванні нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі-Закон № 796).

Питання віднесення осіб до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи визначенні нормами статей 11, 14 вказаного Закону.

До четвертої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи відносяться особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

У відповідності Закону № 796 та Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 № 51, посвідчення категорія 1 серії А видається інвалідам з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний звязок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.

Статтею 12 Закону № 796 передбачено, що причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоровя.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, однією з підстав для отримання посвідчення категорії 1 серії А є встановлення уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоровя причинного звязку інвалідності з Чорнобильською катастрофою.

Суд звертає увагу, що будь-яких інших вимог, зокрема наявності статусу особи, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю для отримання посвідчення категорії 1 серії А, законодавець не визначає, єдиною умовою є лише відповідний висновок медичної установи.

Крім того, статтею 14 Закону № 796 чітко визначено, що до категорії 1, для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відносяться інваліди з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.

Як встановлено судом, та не заперечувалось представником відовідача 3 у судовому засіданні, позивач 22.01.2015 отримав довдку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ 0206301 у якій зазначено, що ОСОБА_1 з 30.12.2014 має другу дгрупу інвалідності та захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС.

Таким чином, з огляду на зазначене, судом встановлено, що позивач мав право на отримання посвідчення категорії 1 серії А, оскільки він є інвалідом з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи та причинний звязок інвалідності з Чорнобильською катастрофою встановлено відповідною медичною установою.

В свою чергу, суд звертає увагу, що посилання Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації на відсутність у позивача статусу особи, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, як єдину підставу для відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, є безпідставним.

Суд зауважує, що відповідно до норм чинного законодавства визначення категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема 1 та 4 жодним чином не повязані між собою.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відмова Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації у встановленні ОСОБА_1 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І є протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо позовної вимоги про зобовязання відповідача-3 визначити позивачу статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І з видачею відповідного посвідчення, суд зазначає про таке.

Приписами статті 65 Закону № 796 встановлено, що видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Таким чином, визначення статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та видача відповідного посвідчення є виключно дискреційними повноваженнями Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин

Разом з тим, завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого розгляду адміністративних справ.

Отже, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Отже, вимога позивача щодо зобов`язання відповідача - 2 визначити йому статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І з видачею відповідного посвідчення є втручянням у дискреційні повноваження органу, що є неприпустимим. Отже, належним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації повторно розглянути подання Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради щодо встановлення ОСОБА_1 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І з видачею відповідного посвідчення, з урахуванням викладених у даному рішенні висновків.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як встановлено судом, відповідачі не понесли судових витрат, тому вони на їх користь стягненню не підлягають.

Відповідно до статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки вимог про відшкодування судових витрат позивач не заявляв, судові витрати стягненню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації у встановленні ОСОБА_1 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

3. Зобовязати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації повторно розглянути подання Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради щодо встановлення ОСОБА_1 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І з видачею відповідного посвідчення, з урахуванням викладених у даному рішенні висновків.

4. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний су.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.