Постанова № 48881656, 03.08.2015, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 серпня 2015 рокум. Ужгород№ 807/759/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання Штефанюк Н.І.

за участі сторін:

представника позивача ОСОБА_1;

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Катрін" до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 03 серпня 2015 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 07 серпня 2015 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Катрін" (далі по тексту - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі по тексту відповідач), якою просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 05 грудня 2014 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Катрін" штрафних санкцій в розмірі 10629400 грн. та 510 грн..

Надалі, позивачем у судовому засіданні 03 серпня 2015 року було подано клопотання про залишення позовної заяви щодо скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 05 грудня 2014 року про стягнення 510 грн. штрафних санкцій без розгляду. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року позовну заяву в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 05 грудня 2014 року за № НОМЕР_2 залишено без розгляду.

Позовну заяву про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05 грудня 2014 року позивач мотивував наступним. Зокрема, позивач вказує, що дійсно ним було допущені порушення, що виявлені під час перевірки, за результатами якої 20 листопада 2014 року був складений акт за № 2/2232/37260525. Однак позивач зазначає, що статтею 250 Господарського кодексу України визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. З посиланням на статтю 250 Господарського кодексу України, позивач просить задовольнити позовну заяву.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів викладених у позовній заяві та просив скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05 грудня 2014 року про стягнення з позивача штрафних санкцій в розмірі 10629400 грн..

Представник відповідача подав суду письмове заперечення та у судовому засіданні проти позову заперечив, зазначаючи, що Перевірку проведено та податкове повідомлення рішення від 05 грудня 2014 року за № НОМЕР_1 прийнято згідно чинного законодавства в межах наданих повноважень. Вважає, що строк застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, не регулюється Господарським кодексом України. Зазначає, що згідно статті 114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення правил ведення касових операцій до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобовязань, визначених статтею 102 цього Кодексу. У звязку з цим представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач був зареєстрований 15 грудня 2010 року. Місцезнаходженням позивача є: 90500, Закарпатська область, Тячівський район, місто Тячів, вулиця 30 років Перемоги, будинок 77 (а.с. 70).

20 листопада 2014 року відповідачем проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

За наслідками вказаної перевірки 20 листопада 2014 року складено акт № 2/2232/37260525 (а.с.а.с. 31-62).

Зокрема, перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 2.6. "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", що затверджена постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, а саме позивачем не оприбутковано в касі готівкові кошти у розмірі 2174880 грн..

У звязку з виявленим порушення, на підставі акту перевірки відповідачем 05 грудня 2014 року прийнято відповідне податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1), яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 10629400 грн. (а.с .81).

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач вказав як на підставу прийняття такого, зокрема, Податковий кодекс України та Указ Президента України від 12 червня 1995 року за № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".

У судовому засіданні представник позивача підтвердив, що дійсно вказане порушення мало місце бути. Однак, представник зауважив, що відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 72 частини 3 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

В силу статті 72 частини 3 КАС України, обставини щодо порушення позивачем пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що затверджене постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року за № 637 перед судом не доказуються. Ці обставини суд вважає достовірними.

Оприбуткуванням готівки згідно з пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (далі по тексту Положення № 637) є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Пунктами 2.2, 2.6 Положення № 637, передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

8 червня 1995 року між Верховною Радою України та Президентом України був підписаний Конституційний Договір № 1к/95-ВР про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 25 цього Конституційного Договору Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

12 червня 1995 року Президент України видав Указ "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" № 436/95, яким, зокрема, врегулював питання відповідальності субєктів господарювання за неоприбуткування у касах готівки.

Абзацом третім статті 1Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95 визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є субєктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у пятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Таким чином адміністративно-господарська санкція за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки встановлена саме цим указом.

У ході податкової перевірки відповідачем виявлено невідповідність господарської діяльності Товариства у період з 02.11.2011 року 25.04.2013 року вищезазначеним правилам, а саме щодо оприбуткування готівки.

Відповідно до статті 238 частини 1 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною 2 цієї статті Господарського кодексу України, встановлено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до статті 241 частини 1 та 2 Господарського кодексу України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується субєктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з субєкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Частина 2 зазначеної статті (станом на час вчинення порушення) визначає, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Відповідно до статті 75 Конституції України, єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Відповідно до статті 85 пункту 3 Конституції України, до повноважень Верховної Ради України належить, зокрема, прийняття законів.

Ні Конституцією України, ні іншими нормативними актами України, не передбачено в повноваженнях інших органів прийняття законів. Таким чином єдиним легітимним органом щодо прийняття законів є Верховна Рада України.

Аналізуючи статтю 250 частину 2 Господарського кодексу лише у випадку, коли розмір штрафної санкції і порядок її стягнення визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів, то лише тоді дія цієї статті не поширюється на ці штрафні санкції. Сполучник "і" означає, що і розмір штрафної санкції та порядок стягнення такої визначені ПК України та іншими саме законами, а не іншими нормативними актами. При формуванні вказаної норми законодавець термін "законодавство" не використав, оскільки це суперечило б, на думку суду, іншим нормам, зокрема статтям 238 та 241 Господарського кодексу України.

У звязку з тим, що у даному спірному випадку розмір штрафної санкції визначений не законом, а Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95, а порядок стягнення Податковим кодексом України, то частина 2 статті 250 Господарського кодексу України на дані спірні відносини не поширює свою дію.

Таким чином, суд констатує, що відповідачем проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, якою виявлено невідповідність господарської діяльності Товариства у період з 02.11.2011 року 25.04.2013 року. Вказану невідповідність було виявлено контролюючим органом та зафіксовано в акті такої перевірки від 20 листопада 2014 року за № 2/2232/37260525, тобто по спливу більше одного року з дня порушення позивачем правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 19 частини Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 частини 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

При вирішенні даного спору Закарпатський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що відповідачем рішення, що оскаржене позивачем, прийнято без врахування вищезазначених критеріїв.

Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку, що Відповідачем неправомірно прийнято податкове повідомленні рішення від 05 грудня 2014 року за № НОМЕР_1, а саме без врахування вимог статті 250 частини 1 КАС України.

Відповідно до статті 71 частин 1 та 2 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про правомірність оскаржуваного рішення.

Відповідно до вимог статті 94 частини 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до статті 4 частини 3 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до статті 5 частини 1 пункту 2 Закону України "Про судовий збір", зокрема органи доходів і зборів - у справах, повязаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів від сплати судового збору звільнені. А тому, на думку суду, відсутні підстави й для стягнення з відповідача решти суми судового збору відповідно до статті 4 частини 3 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 162 частини 2 пункту 1 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до статті 11 частини 2 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та відповідно до статті 162 КАС України Закарпатський окружний адміністративний суд вважає за необхідне оскаржуване рішення визнати протиправним.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Катрін" до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 05 грудня 2014 року за № НОМЕР_1.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катрін" витрати зі сплати судового збору у розмірі 487,20 грн., що сплачені 21 квітня 2015 року відповідно до квитанції № 38718143.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяОСОБА_3