Ухвала суду № 48880320, 29.12.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

У Х В А Л А

про відмову в прийнятті апеляційної скарги

"29" грудня 2012 р. Справа №5004/39/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Сініцина Л.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький військторг №51" на рішення господарського суду Волинської області від 24.01.11 р. у справі № 5004/39/11

за позовом Приватне підприємство "Айслаг"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцький військторг №51"

про стягнення в сумі 24799 грн. 44 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 24.01.2011р. у справі №5004/39/11 за позовом Приватного підприємства "Айслаг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький військторг №51" про стягнення 24799 грн. 44 коп. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 24503 грн. 46 коп. в тому числі: 17000 грн. заборгованості, 5239 грн. 73 коп. процентів річних, 844 грн. 81 коп. інфляційних, 1418 грн. 92 коп. пені, 245 грн. 03 коп. витрат по сплаті державного мита та 233 грн. 18 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В позові про стягнення 295 грн. 98 коп. пені відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне: договір безпроцентної позики № 30/11-09 від 30.11.2009р. з ПП "Айслаг" (позикодавець) підписав від імені ТзОВ "Луцький війсторг №51" (позичальник) директор товариства ОСОБА_1 У підтвердження правоздатності діяти від імені товариства ОСОБА_1 вказав, що діє на підставі Статуту ТзОВ "Луцький війсторг №51", про що зазначено у тексті договору позики.

ОСОБА_1 був призначений на посаду директора товариства рішенням загальних зборів учасніків товариства від 23.10.2008р. (протокол №3), на час підписання договору позики його правоздатність підтверджувалась Статутом товариства державна реєстрація якого була проведена 03.11.2008р.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2010р. у справі №6/68-76 (залишена без змін постановою ВГСУ від 27.07.2010р.) визнано недійсним та скасовано рішення загальних зборів учасників товариства від 23.10.2008р., яким ОСОБА_1 було призначено директором товариства; 05.05.2010р. товариством були втрачені печатка, установчі та інші документи товариства, що підтверджується довідкою Луцького МВ УМВС України у Волинській області від 10.11.2010р. №5164; ТОВ "Луцький військторг №51" не було відомо про укладення ОСОБА_1 договору позики з ПП "Айслаг" і про сплив 30.05.2010р. терміну повернення коштів.

Заявлена позивачем та задоволена судом вимога про стягнення 5239 грн. 73 коп. - неустойка 50% річних за кожний день використання неповернутих коштів, 844 грн. 81 коп. - збитків від інфляції, 1418 грн. 92 коп. - пеня 0,05% закожний день прострочення від суми невиконаної умови свідчить про безпідставне намагання застосувати до відповідача подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й теж порушення договірного зобовязання, що суперечить приписам ч.3 ст.509 ЦК України.

Вивчивши зміст апеляційної скарги та розглянувши додані до неї документи, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для прийняття апеляційної скарги до розгляду, з огляду на таке.

Пунктом 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" із змінами і доповненнями внесеними Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 17.10.2012 року "Про внесення змін до деяких Постанов Пленуму Вищого господарського суду України" передбачено, що частиною третьою статті 22 ГПК на сторони покладено обовязок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, до яких законом віднесено, зокрема, право апеляційного і касаційного оскарження. При цьому за вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, кожний має право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Таким чином, зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Якщо таке зловживання виявляється у повторному (два і більше разів) поданні апеляційних або касаційних скарг на судові рішення, які вже переглянуто відповідно в апеляційному або в касаційному порядку, то суд першої інстанції своєю ухвалою повертає повторно (і більше разів) подану одним і тим же учасником судового процесу апеляційну скаргу на одне й те саме судове рішення місцевого господарського суду, яке вже перевірено в апеляційному порядку, а так само на процесуальний документ, який не ухвалювався та відсутній у справі.

Ухвали про повернення апеляційних і касаційних скарг у наведених випадках можуть виноситися судом апеляційної інстанції й за відсутності у ньому матеріалів справи, - на підставі даних діловодства суду та Єдиного державного реєстру судових рішень.

Так, як вбачається з даних Діловодства спеціалізованого суду, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.04.11р. рішення господарського суду Волинської області від 24.01.2011р. у справі №5004/39/11 залишено без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ "Луцький військторг №51" - без задоволення.

Вказана вище постанова апеляційної інстанції згідно даних Діловодства спеціалізованого суду та Єдиного державного реєстру судових рішень в касаційному порядку не оскаржувалась.

Відповідно до п.8 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обовязки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

В силу ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що якщо апеляційну скаргу подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному (касаційному) порядку, то відповідна обставина виключає перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом.

Враховуючи те, що відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України Рівненським апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду переглянуто в повному обсязі, повторне звернення будь-якої особи вказаної в ч.1 ст.91 ГПК України, з апеляційною скаргою не допускається.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що у прийнятті апеляційної скарги ТзОВ "Луцький військторг №51" на рішення господарського суду Волинської області від 24.01.2011 року слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 91, 98 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті апеляційної ТзОВ "Луцький військторг №51" на рішення господарського суду Волинської області від 24.01.2011 року.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.