Постанова № 4887986, 31.08.2009, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2009 року Справа № 25/57 (Д12/9-Д10/43)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Павловського П.П.,

суддів: Швець В.В. (доповідач), Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Резниченко С.Ю.

за участю представників:

від позивача : Тесленко Н.В., довіреність № 49 від 16.09.09 р.;

від відповідача : Прохода Р.С., довіреність № б/н від 31.08.09 р.

Представники відповідача 1,2,4,5 та третьої особи у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Корпорації “DUGSBERY INC”, Каліфорнія, США;

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25 червня 2009 року;

у справі №25/57(Д12/9)(Д10/43);

за позовом, Прокурора Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області, місто Дніпропетровськ;

до:

відповідача-1, Українсько - панамське Товариство з обмеженою відповідальністю “Агропостачзбут”, місто Дніпропетровськ;

відповідача-2, Корпорація “Wilnorth Іпс”, Республіка Панама;

відповідача-3, Корпорації “DUGSBERY INC”, Каліфорнія, США;

відповідача-4, Колективного підприємства “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”, місто Дніпропетровськ;

відповідача-5, Дніпропетровська обласна рада, місто Дніпропетровськ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, То вариство з обмеженою відповідальністю “Рута”, місто Дніпропетровськ;

про визнання недійсним договору.

В С Т А Н О В И В:

27 жовтня 2005 року господарським судом Дніпропетровської області по даній справі винесено рішення, яким суд:

визнав недійсним договір купівлі-продажу від 6 серпня 1998 року не-житлових приміщень, які розташовані на першому поверсі та підвалі будинку по проспекту К. Маркса, будинок №55 у місті Дніпропетровську, укла-деного між корпорацією “Wilnorth Inc” та корпорацією “Dugsbery Inc”;

визнав недійсним реєстраційне посвідчення від 28.07.1998р., видане БТІ Українсько-панамському ТОВ „Агропостачзбут”;

визнав недійсним свідоцтво про право власності від 16 липня 1998 року видане Дніпропетровською обласною радою корпорації “Wilnorth Inc”;

повернути спірний об’єкт по проспекту К. Маркса, будинок №55 у місті Дніпропетровську (не житлові приміщення, які розташовані на першому поверсі та підвалі будинку, загальною площею 1816,3 м2) з незаконного володіння корпорації “Dugsbery Inc” до державної власності –Регіональне відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2006 року рішення від 27 жовтня 2005 року було скасовано, в позові було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 червня 2006 року Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2006 року була скасована, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2005 року залишено в силі.

Ухвалою Верховного суду України від 2 серпня 2006 року відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 20 червня 2006 року.

У квітні 2009 року корпорація “Dugsbery Inc” звернулась до господарського суду з заявою про перегляд рішення у справі №25/57 (Д12/9) (Д10/43) від 27 жовтня 2005 року за нововиявленими обставинами та просить переглянути справу за нововиявленими обставинами, а рішення від 27 жовтня 2005 року скасувати.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що при винесені спірного рішення від 27 жовтня 2005 року судом не досліджувались обставини, які мають істотне значення для справи, а саме те, що на момент винесення рішення від 27 жовтня 2005 року, спірний об’єкт нерухомого майна знаходився в оренді у ТОВ “Укр Ант Консалтінг ЛТД”, яким було здійснено значні поліпшення, які суттєво змінили його. Отже, на момент винесення рішення ТОВ “Укр Ант Консалтінг ЛТД” вже був фактично співвласником нежитлових приміщень по проспекту К. Маркса, будинок №55 у місті Дніпропетровську, але судом не було враховано ці обставини при винесенні рішення.

Відповідно до статті 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Ці обставини на думку Заявника є важливими для вирішення даної справи по суті бо зачіпають права та інтереси особи, яка не була залучена до участі у справі. Ці обставини існували на момент винесення рішення, але не досліджувались судом при винесені рішення, а тому на думку Заявника є нововиявленими.

25 червня 2009 року розглянувши заяву корпорації “Dugsbery Inc” у справі №25/57 (Д12/9) (Д10/43), господарський суд Дніпропетровської області виніс ухвалу, якою рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2007 року залишено без змін.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що наведені Заявником обставини у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами на думку суду не є нововиявленими в розумінні статті 112 ГПК України, що було підставою для відмови у задоволенні відповідної заяви корпорації “Dugsbery Inc”.

Представник корпорації “Dugsbery Inc” не погодившись з ухвалою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу. Вважає, що вона винесена з порушенням норм процесуального законодавства та просить суд:

ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25 червня 2009 року, скасувати;

задовольнити клопотання корпорації “Dugsbery Inc” про залучення до участі у справі ТОВ “Укр Ант Консалтінг ЛТД”;

заяву корпорації “Dugsbery Inc” про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2005 року, задовольнити;

рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2005 року по справі №25/57 (Д12/9)(Д10/43), скасувати;

в заявлених позовних вимогах прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області, відмовити.

На апеляційну скаргу третя особа надала відзив у якому вважає, що висновки викладені в оскаржуваній ухвалі обґрунтовані та просять ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 25 червня 2009 року без змін.

Відповідно до статті 114 ГПК України, у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Як свідчать матеріали справи, в 1995 році на ВАТ “Нижньодніпровський трубопрокатний завод”, була створена комісія для передачі об’єктів соціально-культурного призначення, в тому числі житлового будинку по проспекту К. Маркса, будинок №55 разом із вбудованими приміщеннями, в комунальну власність області та міста, що підтверджується наказом №424 від 30 серпня 1995 року.

Відповідно до зазначеного наказу, що він виданий з метою забезпечення виконання доручення Президента України від 24 червня 1995 року №1-14/318 та вказівок Мінпрому по передачі в комунальну власність області та міста об’єктів соцкультбита.

Виходячи зі змісту статті 35 Закону України “Про власність”, в редакції, що діяла станом на 1995 рік, право власності на приміщення що знаходилось за адресою Карла Маркса, будинок №55, на момент прийняття Наказу №424 від 30 серпня 1995 року належало Місцевим Радам на підставі Закону, а володіло приміщенням та праві повного господарського відання ВАТ “Нижньодніпровський трубопрокатний завод”.

Відповідно до статті 37 Закону України “Про власність”, майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України». Окрім того, позивач не навів будь яких доказів що спростовують правомірність володіння ВАТ “Нижньодніпровський трубопрокатний завод” на праві повного господарського відання приміщенням розташованим по проспекту К. Маркса, будинок №55, а отже на підставі частини 5 статті 48, статті 49 Закону України “Про власність”, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Рішенням Дніпропетровського обласного виконавчого комітету від 10 серпня 1995 року №189, була погоджена передача з балансу ВАТ “Нижньодніпровський трубопрокатний завод” на баланс Управління житлово-комунального господарства облвиконкому житлового будинку у місті Дніпропетровську по проспекту К. Маркса, будинок №55.

Створена наказом від 20 серпня 1995 року комісія разом з комісією Управління житлово-комунального господарства облвиконкому підписали 30 серпня 1995 року Акт приймання-передачі відомчих житлових будинків у комунальну власність, щодо передачі житлового будинку по проспекту К. Маркса, будинок №55. Згідно вказаного Акту, передавалося майно, що відноситься до основних фондів.

Відповідно до статті 35 Закону України “Про власність”, об’єкти соціально-культурного призначення були віднесені до комунальної власності.

Відповідно до пункту 9 статті 8 закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, №2482-XII від 19 червня 1992 року, зі змінами згідно до Закону №3981-XII від 22 лютого 1994 року, нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. Порядок передачі житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні підприємств, установ чи організацій, у комунальну власність визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, передача вбудованих нежитлових приміщень до комунальної власності обумовлена законодавством, діючим на той час.

Пунктом 4 Постанови Верховної Ради України від 27 червня 1995 року №247/95-ВР Кабінету Міністрів України було доручено забезпечити до 1 січня 1996 року передачу об’єктів житлового фонду, які перебувають на балансі підприємств і організацій, на баланс органів місцевого самоврядування (за їх згодою), крім гуртожитків і службового житла. Передача об’єктів повинна була проводитись у порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1980 року №285 “Про порядок передачі підприємств, об’єднань, організацій, установ, будинків і споруд”.

Отже, саме Дніпропетровська обласна рада погодила прийняття на свій баланс житлового будинку разом із вбудованими нежитловими приміщеннями.

Колегія суддів приймає до уваги, що листом №16-0301 від 20 липня 1995 року Фонду державного майна України, на адресу виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради народних депутатів та регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Фонд державного майна України не заперечував проти передачі до складу комунальної власності Дніпропетровської області житлового будинку, що розташований у місті Дніпропетровськ, по проспекту К. Маркса, будинок №55 від ВАТ “Нижньодніпровський трубопрокатний завод”.

Наявні в матеріалах справи письмові докази підтверджують статус спірного майна, що має істотне значення для вирішення питання щодо повноважень на його передачу та прийняття у комунальну власність. Так, спірне майно було віднесено до об’єктів соціально-культурного призначення та було відомчим майном, а тому відповідно до Закону України “Про власність” було віднесено до комунальної власності.

Суд приймає до уваги, що постановою Вищого арбітражного суду України від 3 листопада 1997 року по справі №04-1/ца 5/158-1/77, Рішенням Дніпропетровського обласного виконавчого комітету від 10 серпня 1995 року №189 було визнано недійсним, але цією постановою, аркуш 2 абзац 1, встановлена правомірність передачі житлового фонду у тому числі й нежитлових вбудованих приміщень до комунальної власності, тільки замість обласної ради - до міської ради.

Отже, у будь-якому випадку, спірне майно не відносилось до державної власності й правомірно було віднесено до комунальної власності.

Розпорядженням голови обласної ради №26-р від 19 березня 1998 року “Про продаж об’єктів, що належать до спільної власності територіальних громад області”, було прийнято рішення про проведення торгів з продажу майна, у тому числі й вбудованих нежитловий приміщень, розташованих у місті Дніпропетровську по проспекту К. Маркса, будинок №55.

20 березня 1998 року Дніпропетровська обласна рада провела торги з продажу вбудованих нежитлових приміщень, розташованих за адресою місто Дніпропетровськ, проспект К. Маркса, будинок №55, площею 928,9 м2 на першому поверсі й площею 887,4 м2 у підвалі.

20 березня 1998 року за результатами торгів між Дніпропетровською обласною радою (продавець) та Українсько-панамським ТОВ “Агропостачзбуд”, покупець, був укладений договір купівлі-продажу вбудованих нежитлових приміщень, розташованих на першому поверсі - приміщення №125, позиції 1-37, площею 928,9 м2, та у підвалі - приміщення №92, позиції 1-48, площею 887,4 м2, загальна площа приміщень 1816,3 м2 у житловому будинку літ. А-5 у місті Дніпропетровську, проспект К. Маркса, будинок №55, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Кухтіною В.В. за реєстраційним номером 1059.

29 квітня 1998 року продані нежитлові приміщення за договором від 20 березня 1998 року були передані Дніпропетровською обласною радою - Українсько-панамському ТОВ “Агропостачзбуд” за актом приймання-передачі, що підписаний представниками обох сторін.

Як свідчать матеріали справи, Українсько-панамське ТОВ “Агропостачзбуд” уклало 20 березня 1998 року договір купівлі-продажу з Дніпропетровською обласною радою на підставі договору комісії №1 від 21 лютого 1998 року та додаткової угоди до нього №2 від 20 березня 1998 року, укладеного з корпорацією “Wilnorth Inc”, тобто діяло за дорученням та за рахунок останньої.

Отже, в силу статті 398 ЦК УРСР, право власності на нежитлові приміщення, придбані Українсько-панамським ТОВ “Агропостачзбуд” за договором купівлі-продажу, укладеному 20 березня 1998 року набула корпорація “Wilnorth Inc”.

16 липня 1998 року Дніпропетровською обласною радою було видано корпорації “Wilnorth Inc” свідоцтво про право власності останнього на нежитлове вбудоване приміщення літ. А-5, площею 1816,8 м2 по проспекту К. Маркса, будинок №55 місто Дніпропетровську. Свідоцтво видане на підставі розпорядження №26-р від 19 березня 1998 року та договору купівлі-продажу від 20 березня 1998 року.

6 серпня 1998 року між корпораціїєю “Wilnorth Inc” (продавець) та корпорацією “Dugsbery Inc” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу вбудованих нежитлових приміщень, розташованих за адресою у місті Дніпропетровськ, по проспекту К. Маркса, будинок №55, в житловому будинку А-5, в підвалі - приміщення №92, позиції 1-48, на першому поверсі - приміщення №125, позиції 1-37, загальною площею 1816,3 м2.

6 серпня 1998 року, за актом прийому передачі, нежитлові приміщення були передані корпорацією “Wilnorth Inc” корпорації “Dugsbery Inc.”

16 серпня 1998 року Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації було видане реєстраційне посвідчення про реєстрацію за корпорацією “Dugsbery Inc” на праві колективної власності нежитлових приміщень по проспекту К. Маркса, будинок №55, в житловому будинку А-5, загальною площею 1816,3 м2. Реєстраційне посвідчення видане на підставі договору купівлі-продажу від 6 серпня 1998 року.

Отже, при укладенні договору купівлі-продажу 6 серпня 1998 року Корпорація “Dugsbery Inc” діяла добросовісно та правомірно. В договорі сторони дійшли згоди за всіма істотними умовами. Позивачу були невідомі будь-які факти й він не знав та не міг знати про те, що копрорація “Wilnorth Inc” не мала права відчуджувати це майно.

Крім того, як вже було вказано, при нотаріальному посвідчені були наявні всі необхідні документи, що підтверджували право власності Копрорації “Wilnorth Inc”.

Таким чином, при майбутньому встановлені факту, що Корпорація “Wilnorth Inc” не мала права відчуджувати вказане вище майно, Позивач набув на нього право власності добросовісно.

Суду не надані докази, які б доводили, що станом на дату укладення угоди купівлі-продажу від 6 серпня 1998 року, за якою Корпорація “Dugsbery Inc” отримав у власність нерухоме майно, Позивач знав про існування прав третіх осіб на придбане ним майно та про наявність якихось судових спорів.

Відповідно до статті 145 ЦК України, в редакції 1963 року зі змінами станом на серпень 1998 року, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

У даному випадку, як було зазначено, передача спірного об’єкту до комунальної власності була обумовлена вимогами законодавства, а крім того ця передача була погоджена із Фондом державного майна України листом №16-0301 від 20 липня 1995 року.

Суд приймає до уваги, що постановою Вищого господарського суду України від 3 листопада 1997 року у справі №5/158 за позовом ПКП “Центральний гастроном №301”, правонаступник, ТОВ фірма “Рута” до Регіонального відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області, Дніпропетровської облдержадміністрації, АТ “Нижньодніпровський трубопрокатний завод”, було визнано недійсним рішення Дніпропетровського облвиконкому №189 від 10 серпня 1995 року в частині передачі з балансу ВАТ “Нижньодніпровський трубопрокатний завод” на баланс Управління житлово-комунального господарства облвиконкому житлового будинку у місті Дніпропетровську по проспекту К.Маркса, будинок №55 та зобов’язано РВ ФДМ України у Дніпропетровській області у встановленому порядку укласти з ТОВ фірма “Рута” договір на відчуження вбудованого нежитлового приміщення по проспекту К. Маркса, будинок №55 у місті Дніпропетровську.

Але, відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 10 березня 2009 року по справі №33/59, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 29 липня 2009 року, судом відмовлено у позові ТОВ “Рута” про зобов’язання ФДМУ укласти з цим підприємством договір купівлі-продажу спірних приміщень.

12 серпня 1998 року між корпорацією “Dugsbery Inc” та ТОВ “Укр Ант Консалтінг ЛТД” укладено договір майнового найму нежитлових приміщень по проспекту К. Маркса, будинок №55 у місті Дніпропетровську. Цей договір був укладений строком до 17 жовтня 2002 року.

18 жовтня 2002 року між корпорацією “Dugsbery Inc” та ТОВ “Укр Ант Консалтінг ЛТД” укладено аналогічний договір майнового найму зазначених нежитлових приміщень строком до 2027 року.

Зазначені договори недійсними не визнані, договір від 18 жовтня 2002 року діє й зараз.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2005 року набуло законної сили лише 20 червня 2006 року, після розгляду даної справи судом касаційної інстанції, тобто, вище зазначені договори майнового найму укладені правомірно до винесення рішення по справі.

За умовами зазначених договорів ТОВ “Укр Ант Консалтінг ЛТД” отримало в тимчасове користування нежитлові приміщення по проспекту К. Маркса, будинок №55 у місті Дніпропетровську, які орендує з 1998 року та по теперішній час за різними договорами.

Відповідно до умов зазначених договорів найму нежитлових приміщень від 12 серпня 1998 року та 18 жовтня 2002 року орендар має право за свій рахунок здійснювати капітальний, поточний ремонт, переобладнання майна, взятого в оренду.

Відповідно до частини 1 статті 778 ЦК України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. ТОВ “Укр Ант Консалтінг ЛТД” отримав нерухоме майно від корпорації “Dugsbery Inc” та поліпшував як наймач.

Корпорація “Dugsbery Inc” надавала згоду на здійснення вказаних поліпшень й ці поліпшення неможливо відокремити.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ “Укр Ант Консалтінг ЛТД” набуло у найм вказане майно добросовісно від наймодавця –корпорації “Dugsbery Inc”.

Заявником надано суду висновок №1062-08 судової комісійної будівельно-технічної експертизи від 14 листопада 2008 року, який був виконаний Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз в рамках справи №27/129-08 (12/33-08).

Відповідно до пункту 1 висновку вартість об’єкту станом на січень 1998 року до здійснення поліпшень складала 1380100 гривень.

Вартість виконаних поліпшень об’єкту оренди позивачем за період 1998-2005 р. складає, 39812369,74 гривень, а вартість об’єкту після виконаних поліпшень становить 54010454 гривень.

Після проведення ремонтних робіт, доля вартості виконаних поліпшень в процентному співвідношенні до реальної вартості об’єкту становить 74%.

Колегія суддів відзначає, що сторони по справі не надали ні в суді першої інстанції, ні при перегляді даної справи в апеляційному порядку будь-яких доказі які викликали б сумніви у правильності висновків судової комісійної будівельно-технічної експертизи №1062-08 від 14 листопада 2008 року, чи вказували на суперечливість висновків іншим матеріалам справи. Окрім того, відповідно до пункту 2.2.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року №53/5, експерт має право вказувати у висновку на факти, які мають значення для справи.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для сумнівів у висновках судової комісійної будівельно-технічної експертизи №1062-08 від 14 листопада 2008 року та у відхиленні цього висновку.

Відповідно до відповіді на шосте питання, щодо створення нової речі, експертами відзначається що проведенні будівельно-ремонтні роботи приміщення, що розташовано в житловому будинку літ. А-5, підвал –приміщення №92, позиції 1-48, на першому поверсі –приміщення №125, позиції 1-37, загальною площею 1816,3 м2 по проспекту К. Маркса, будинок №55 у місті Дніпропетровську мають характер реконструкції з капітальним ремонтом, що призвело до створення об’єкту нового функціонального призначення.

Зазначені будівельно-ремонтні роботи не можуть бути відокремлені від приміщення без його пошкодження.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ “Укр Ант Консалтінг ЛТД” здійснено поліпшення в нежитлові приміщення по проспекту К. Маркса, будинок №55 у місті Дніпропетровську, які їх суттєво змінили, як у зовнішньому так і у вартісному розумінні, в результаті чого ТОВ “Укр Ант Консалтінг ЛТД” створено нову річ.

Відповідно до частини 4 статті 778 ЦК України, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником.

Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з того, що всі поліпшення, внесені ТОВ “Укр Ант Консалтінг ЛТД” в спірні нежитлові приміщення були здійснені за згодою наймодавця та в результаті чого створено нову річ, тому колегія суддів вважає, що ТОВ “Укр Ант Консалтінг ЛТД” стало співвласником нежитлових приміщень по проспекту К. Маркса, будинок №55 у місті Дніпропетровську з часткою власності 74% - відповідно до вартості витрат внесених на поліпшення спірних нежитлових приміщень на 27 жовтня 2005 року, що підтверджується висновком судової комісійної будівельно-технічної експертизи №1062-08 від 14 листопада 2008 року.

Суд приймає до уваги, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 6 квітня 2009 року по справі №ПР7/149-08, яка залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 23 липня 2009 року, судом відмовлено у витребуванні спірного нерухомого майна - вбудованих нежитлових приміщень з володіння ТОВ “Укр Ант Консалтинг” та встановлено законність володіння цим підприємством спірними приміщеннями.

Суд першої інстанції визнав недійсним договір купівлі-продажу від 6 серпня 1998 року з підстав продажу нежилих приміщень не їх власником, та з огляду на те, що майно по спірному договору вибуло з володіння власника - регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області - поза його волею. При цьому суд першої інстанції послався на статтю 48, частину 1 статті 145, 225 ЦК УРСР.

Проте з такими висновками суду неможливо погодитись з наступних підстав.

Відповідно до статті 225 ЦК УРСР, право продажу майна належить власнику.

Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише у випадках, коли згідно із статтею 145 ЦК УРСР власник не вправі витребувати від нього майно.

На підставі викладеного, повернення спірного об’єкту по проспекту К. Маркса, будинок №55 у місті Дніпропетровську з незаконного володіння корпорації “Dugsbery Inc.” до державної власності в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області, не можливо на підставі того, що в результаті здійснених поліпшень ТОВ “Укр Ант Консалтінг ЛТД” нерухоме майно, яке йому було передано корпорацією “Dugsbery Inc.” в оренду на момент винесення рішення по справі не відповідало тому нерухомому майну, яке корпорація “Dugsbery Inc.” купила в корпорації “Wilnorth Inc” за договором купівлі-продажу від 6 серпня 1998 року, а тому воно не може бути повернуто. Та відповідно до чинного законодавства ТОВ “Укр Ант Консалтінг ЛТД” мало певні права на частину нежитлових приміщень по проспекту К. Маркса, будинок №55 в місті Дніпропетровську.

Але, відповідно до пункту 1 Роз’яснень Президії Вищого господарського суду України від 21 травня 2002 року №04-5/563, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що Висновок №1062-08 від 14 листопада 2008 року, який був виконаний Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз від 14 листопада 2008 року не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 112 ГПК України бо цей висновок був складений після винесення рішення, отже самого висновку, як письмового доказу на час розгляду справи не існувало.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що заява корпорації “Dugsbery Inc” про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2009 року за нововиявленими обставинами не підлягає задоволенню.

З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись статтями 99, 101-103, 105 ГПК України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Корпорації “DUGSBERY INC”, Каліфорнія, США, залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25 червня 2009 року у справі №25/57(Д12/9)(Д10/43), залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Господарського суду України.

Головуючий П.П. Павловський

Судді В.В. Швець

О.В. Чус