Постанова № 48879824, 19.08.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.08.2015р. справа №922/2250/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_5 довіреність №06-05-13/16 від 05.01.2015р.від відповідача:ОСОБА_6, ОСОБА_7 довіреність №722 від 05.05.2015р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_8, м.Сєвєродонецьк Луганської областіна рішення господарського суду Луганської області від22.06.2015р. по справі№922/2250/15 (суддя Н.М.Зюбанова)за позовом:Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м.Сєвєродонецьк Луганської областідо відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, м.Сєвєродонецьк Луганської областіпростягнення 28110,83грн.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м.Сєвєродонецьк Луганської області звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, м.Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення заборгованості у сумі 19965,62грн., 429,91грн. - пені, 6838,16грн. інфляційних втрат, 877,14грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.06.2015р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 на користь Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" - 19965грн.62коп. боргу, 429 грн. 91 коп. пені, 877 грн. 14 коп. 3 % річних, 6838 грн. 16 коп. інфляційних нарахувань та 1827 грн. 00 коп. судового збору.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, оскаржив його в апеляційному порядку і просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт визначає, що позивачем не доведено факт отримання відповідачем вимоги на сплату боргу, вважає, що докази направлення поштових відправлень не можуть свідчити про отримання позивачем цих відправлень, а тому є невірним також розрахунок сум процентів, неустойки та інфляційних втрат. Посилається на те, що позивачем не надано доказів фактичного користування відповідачем послугами з теплопостачання. Вважає, що під час розрахунку заборгованості позивачем використано інші, ніж встановлені договором, тарифи.

Представники відповідача у судове засідання прибули. Підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судове засідання прибув, заперечував проти доводів апеляційної скарги, відзив надав.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 20.03.2008 між позивачем - Державним підприємством "Сєвєродонецька ТЕЦ" та відповідачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 було укладено договір № 613 про постачання теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого позивач прийняв зобов'язання постачати теплову енергію споживачу у вигляді гарячої води, а відповідач - оплачувати її у розрахунковий спосіб, що передбачено п. 6 даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію в період опалювального сезону у приміщення за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 8/69,70, загальною площею 91,3м.кв.

Пунктом 3.2.1 договору встановлений обовязок енергопостачальної організації забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором, а п. 4.2.2 передбачає обовязок споживача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно з п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, а у разі їх відсутності розрахунковим способом.

Споживачі, що не мають приладів обліку, різницю між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачують не пізніше 15-го числі місяця, наступного за розрахунковим (п.6.6 договору).

Строк дії вказаного договору визначено до 20.03.2009, а у відповідності до п. 10.2 він є пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено письмово жодною із сторін.

З матеріалів справи вбачається, що договір продовжено на спірний період.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 1875 комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведення газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством

Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України Про теплопостачання споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем.

Згідно зі ст. 19 Закону України № 2633 споживач зобовязаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Основним обовязком споживача теплової енергії, відповідно до ст. 24 зазначеного Закону, визначено додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що у період з листопада 2012р. по квітень 2014р. він надав відповідачеві послуги з теплопостачання на загальну суму 25035,22грн., що підтверджується долученими до справи рахунками за вказаний період.

Згідно п. 6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

У пункті 6.3 договору сторони обумовили орієнтовну вартість теплової енергії.

Пунктом 6.1 договору визначено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за рахунками, виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів.

В матеріалах справи містяться рахунки №№ 613 від 31.10.2012, від 30.11.2012, від 31.12.2012, від 31.01.2013, від 28.02.2013, від 31.03.2013, від 30.04.2013, від 31.10.2013, від 30.11.2013, від 31.12.2013, від 31.01.2014, від 28.02.2014, від 31.03.2014, від 30.04.2014 з доказами їх надіслання на адресу споживача, якими є відповідні описи вкладення до цінного листа з фіскальними чеками до кожного відправлення, реєстрами розсилки цінних листів.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем преявлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового звязку і підприємством звязку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем предявлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобовязаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства звязку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві звязку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, незявлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу предявленою. Відповідач не надав доказів неодержання вимог кредитора.

Таким чином, строк оплати за надані послуга настав. Відповідач частково здійснив оплату спожитої теплової енергії на суму 5069,60грн., що підтверджується банківськими виписками щодо оплати опалення за договором №613 від 20.03.2008р., тобто, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 19965,62грн.

Крім того, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника щодо недоведення факту надання послуг з теплопостачання на користь відповідача з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, нежитлове приміщення відповідача розташоване на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку №8 по вул. Енергетиків у м.Сєвєродонецьку, який обладнано системою централізованого опалення, яка теплотехнічно обєднана з системою опалення нежитлового приміщення відповідача, що разом становить єдину систему централізованого опалення багатоквартирного житлового будинку №8 по вул.Енергетиків у м. Сєвєродонецьку. Доказів відключення від системи опалення відповідачем не надано.

Поставку теплової енергії позивачем відповідачу на виконання умов укладеного договору за період з жовтня 2012 року по квітень 2014 року на загальну суму 25035 грн. 22коп. підтверджено матеріалами справи, у тому числі, актами про включення теплоустановок № 000000667 від 22.10.2012 та № 000001742 від 13.10.2013, якими зафіксовано подачу теплоносія до системи опалення та гарячого водопостачання будинку за відповідною адресою (вул. Енергетиків, 8).

Також є безпідставними посилання щодо використання невірної вартості послуг позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги субєктом природних монополій та субєктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією.

Отже, з дня набрання чинності визначеного Закону, а саме з 22 липня 2010р. з повноважень органів місцевого самоврядування виключено право встановлювати тарифи на теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення для субєктів природних монополій.

Таким чином, при визначенні суми заборгованості за надану теплову енергію слід брати до уваги час виникнення такої заборгованості та керуватися діючими на цей час тарифами, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, про що визначено в Постанові Верховного суду України від 28.05.2013р. у справі №3-9гс13.

З огляду на наведене, позивач обґрунтовано керується тарифами, затвердженими для його підприємства Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України відповідно до постанов від 16.03.2012 № 136, від 31.12.2013 № 485, від 31.03.2014 № 231. Також у справі наявні докази оприлюднення нових тарифів у місцевих засобах масової інформації (газета Сєвєродонецькі вісті).

Таким чином, тарифи на теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення є загальновідомими, а на позивача в договорі не покладено обовязок доведення до відповідача зміни тарифів.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У звязку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що матеріалами справи доведено, факт прострочення виконання відповідачем обовязку з оплати наданих послуг, тому господарський суд правомірно дійшов висновку щодо стягнення з останнього боргу у розмірі 19965грн.62 коп. за період з листопада по квітень 2014р.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% в сумі 877грн.14коп. та інфляційні втрати в сумі 6838грн.16коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, перевіривши арифметичний розрахунок, наданий позивачем, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку щодо задоволення данних вимог в повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути пеню у розмірі 429грн.91коп. за період з 24.05.2014 по 23.11.2014р.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачена сторонами п. 7.2.3. договору у вигляді пені в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20.05.99 № 686-XIV за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачується пеня в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Позивачем нараховано пеню у сумі, яка є обґрунтованою та правомірно стягнена судом з відповідача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 22.06.2015р. по справі №922/2250/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, м.Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 22.06.2015р. по справі №922/2250/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 22.06.2015р. по справі №922/2250/15 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М.Колядко

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСДО.