Постанова № 48879820, 19.08.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.08.2015р. справа №908/2726/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_5 довіреність №181114-4/63 від 18.11.2014р.від відповідача:не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка Донецької областіна рішення господарського суду Запорізької області від18.06.2015р. по справі№908/2726/15 (суддя Гончаренко С.А.)за позовом:Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка Донецької областідо відповідача:Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь Донецької областіпростягнення 49000грн.00коп.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка Донецької області звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь Донецької області про стягнення 39553,92грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію, 366,30грн. 3% річних, 5592,15грн. інфляційних втрат і 3487,85грн. пені.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.06.2015р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу на користь Публічного акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго 39553грн.92 коп. основного боргу за спожиту активну електроенергію, 1300грн.00коп. пені, 366грн.30коп. 3% річних, 5592грн.15коп. витрат від інфляції та 1799 грн. 92коп. судового збору. Розстрочено виконання рішення в частині стягнення 39553грн.92коп. основного боргу за спожиту активну електроенергію, 1300грн. 00коп. пені, 366грн. 30коп. 3% річних, 5592грн. 15коп. витрат від інфляції (разом 46812,37грн.) на 6 місяців: до 18.07.2015 7800грн. 00коп.; до 18.08.2015 7800грн. 00коп.; до 18.09.2015 7800грн. 00коп.; до 18.10.2015 7800грн. 00коп.; до 18.11.2015 7800грн. 00коп.; до 18.12.2015 7812грн. 37коп.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмовленої суми пені у розмірі 2187,85грн. та в частині надання розстрочки терміном на один рік.

Підставами для часткового скасування судового рішення апелянт зазначає порушення ч.1ст.233 Господарського кодексу України, ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, оскільки господарський суд не мотивує винятковість випадку та не зазначає докази, на яких ґрунтується рішення суду щодо зменшення пені без відповідного клопотання. Крім того, на думку скаржника, суд неправомірно зменшив розмір пені оскільки, розмір заявленої пені не перевищує і навіть є меншим порівняно з розміром збитків, яких зазнав позивач внаслідок невиконання відповідачем зобовязань зі сплати вартості електроенергії. Посилається на довідку, згідно якої дебіторська заборгованість позивача станом на 01.05.015р. складає 3759269037грн. Вважає, що господарським судом неправомірно надано розстрочку виконання рішення, оскільки позивач знаходиться в не менш скрутному фінансовому становищі ніж відповідача, що зумовлене проведенням антитерористичної операції. Зазначає, що розстрочення виконання рішення призведе до ще більшого погіршення становища позивача, оскільки останній буде позбавлений можливості своєчасно виконувати зобовязання щодо оплати купованої електроенергії.

Представник відповідача у судове засідання не прибув.

Представник позивача у судове засідання прибув, заперечував проти доводів апеляційної скарги, відзив не надав. Проти розгляду скарги за відсутністю представника відповідача не заперечував.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що між ВАТ Донецькобленерго (надалі - Позивач) та Комунальним підприємством Компанія Вода Донбасу (надалі - Відповідач) 04 травня 2005 року було укладено договір про постачання електричної енергії № 3258 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник (Позивач по справі) продає електричну енергію Споживачу (Відповідач по справі) для забезпечення потреб електроустановок Споживача із загальною (за всіма об'єктами) приєднаною потужністю 525.7 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (Розділ 1 Договору).

Розділом 2 договору визначено зобовязання сторін, а саме: постачальник зобовязується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару в межах 562.7кВт приєднаної потужності і в обсягах визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток №13 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»); споживач зобовязується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №5 «Порядок розрахунків за електроенергію» та №6 «Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії».

Розділом 9 договору визначено ряд додатків до договору.

Відповідно до п. 9.4. договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2008р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору за згодою сторін буде укладена відповідна додаткова угода.

Цей договір укладено у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких зберігається у постачальника, другий у споживача (п.9.5 договору).

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України та ст. 275 Господарського кодексу України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 ст. 714 Цивільного кодексу України визначено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не впливає із суті відносин сторін.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу в квітні, червні-грудні 2014 року електроенергію в обсязі 34293кВт/г, що підтверджується підписаними з боку обох сторін актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії).

Позивач оформив та надав Відповідачу рахунки за квітень, червень грудень 2014р. за спожиту активну електроенергію на загальну суму 49227,94грн., а останній отримав рахунки за спожиту електроенергію, що підтверджується відміткою на других екземплярах рахунків.

Згідно протоколу погодження розбіжностей до договору оплата отриманого споживачем рахунка повинна виконуватись протягом не більше 10 операційних днів.

Натомість, відповідачем в порушення умов договору не в повному обсязі виконав свої зобов'язання зі сплати вартості електричної енергії, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за активну електроенергію, спожитої в липні, серпні грудні 2014 року у розмірі 39553,92грн.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У звязку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правомірного висновку щодо невиконання відповідачем грошового зобовязання та стягнення з останнього боргу за активну електроенергію у розмірі 39553,92грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних, нарахованих у період з 14.05.2014р. до 28.02.2015р. у сумі 366,30грн. та інфляційні втрати, нараховані з 01.05.2014р. по 28.02.2015р. у розмірі 5592,15грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, перевіривши арифметичний розрахунок, наданий позивачем, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку щодо задоволення в повному обсязі вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 14.05.2014 року до 28.02.2015року за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої в червні - грудні 2014 року та реактивній електроенергії, спожитої в квітні, червні - грудні 2014 року, розмір якої складає 3487,85 грн.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 4.2.1. Договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4 - 2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених Додатком № 5 Порядок розрахунків до цього Договору. Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комуначьних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси від 31.01.2015р. № 85-VIII, згідно якої встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними організаціями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Відповідно до п.п. 3.1 та 3.2 Статуту КП «Компанія вода Донбасу» є підприємством житлово-комунального господарства, яке створене з метою централізованого забезпечення технічною та питною водою населення, підприємств, міст, інших населених пунктів та споживачів води; надання послуг водовідведення та інше.

Виходячи з приписів Статуту та Законів України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про питну воду» відповідач є виробником і виконавцем житлово-комунальних послуг.

Статею 3 зазначеного Закону України визначено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Відповідно до інформації офіційного сайту Верховної ради України, даний Закон було опубліковано 06.02.2015 року, відповідно набрання чинності Закону відбулось 07.02.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нарахована пеня з 14.05.2014 року до 28.02.2015року.

Разом з тим, позивач має право на нарахування пені до дати набрання чинності зазначеного Закону України, тобто з 14.05.2014р. до 07.02.2015р. у розмірі 3189,08грн.

Також відповідач посилається на настання обставин непереборної сили та надає в якості доказів копію висновку Донецької торгово-промислової палати № 2005/12.12-03 від 03.07.2014 року та копії сертифікату (висновку) торгово-промислової палати України №1736 від 25.11.2014 року, яка судом не приймається як належний доказ виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 11 (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення цього Закону. Закон набув чинності з 15.10.2014р. та діє до цього часу. За ч. 2 цієї ж статті Закону дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Відповідно до Указу Президента України № 405/2014 від 14.04.14р. Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13.04.14. Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України антитерористичну операцію було розпочато з 14.04.2014 р. Відтак, дія зазначеного Закону поширюється й на період з 14.04.14р. до 15.10.14р. (дата набуття чинності Законом).

Статтею 10 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Частиною 1 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні (в редакції Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції) Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення субєкта господарської діяльності за собівартістю.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України (підпункту 2.5 п.1 абз. 1) зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. За змістом статті 10 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції та статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.

Тобто, у даній справі єдиним допустимим доказом наявності у Відповідача форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України.

Сертифікати Торгово-промислової палати України №1736 від 25.11.2014р. не містить відомостей щодо зобов'язань сторін за договором про постачання електричної енергії №253 від 04.05.2005 року, що є підставою за даною справою та наданий КП Компанія Вода Донбасу на підтвердження настання обставин непереборної сили щодо справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.

З огляду на викладене, не є належним доказом форс-мажору і Висновок Донецької Торгово-промислової палати №2005/12.12-03 від 03.07.2014р.

Крім того, відповідно до п. 4.3.2 договору про постачання електричної енергії №35 від 26.11.2008 року сторона, для якої виконання зобов'язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж через п'ять календарних днів письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий термін та дату припинення дії обставин непереборної сили.

Натомість, відповідач не повідомляв позивача про настання обставин непереборної сили, що впливають на виконання зобов'язань за договором про постачання електроенергії №253 від 04.05.2005 року.

Таким чином, відповідач не надав до матеріалів цієї справи належні докази щодо настання для останнього форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які впливають на зобовязання сторін за спірним договором.

Водночас, господарським судом зменшено розмір пені і частково задоволену дану вимогу у сумі 1300,00грн.

Натомість, на думку скаржника, суд неправомірно зменшив розмір пені оскільки, розмір заявленої пені не перевищує і навіть є меншим порівняно з розміром збитків, яких зазнав позивач внаслідок невиконання відповідачем зобовязань зі сплати вартості електроенергії та господарський суд не мотивує винятковість випадку та не зазначає докази, на яких ґрунтується рішення суду щодо зменшення пені без відповідного клопотання.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з такими доводами апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Зазначені вимоги закону при вирішенні спірного питання судом дотримано.

Крім того, колегія суддів зазначає, що КП Компанія Вода Донбасу є комунальним підприємством, яке має стратегічно важливий характер для життєдіяльності та екологічної безпеки Донецького регіону, оскільки створене з метою надання послуг зовнішнього централізованого та муніципального водопостачання, утримання водосховищ, забезпечення безперебійного подання води в маловодні регіони, здійснення очистки води з метою її подальшої передачі водопостачальним підприємствам Донецької області для забезпечення населення області питною водою. Встановлені на державному рівні тарифи на послуги підприємства є збитковими та не покривають його затрат. Сплата санкцій може значним чином вплинути на погіршення фінансового становища відповідача та можливість подальшого нормального функціонування підприємства, у звязку з кризою в державі та неплатоспроможністю, в першу чергу громадян.

З огляду на вищевикладене, заявлена сума пені є не сумою заборгованості невиконання зобовязання, а є лише відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи зазначені приписи, а також виходячи з того, що пеня не є фактичною заборгованістю, а являється лише мірою відповідальності за порушення в сфері господарювання, дослідивши всі матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо зменшення розміру пені та стягнення її у сумі 1300,00грн.

Разом з тим, відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи зазначене, колегія суддів не може погодитися з висновками господарського суду щодо надання розстрочки виконання рішення строком на 6 місяців.

Саме враховуючи матеріальні інтереси сторін та її фінансовий стан, колегія суддів відмовляє у наданні розстрочки виконання рішення. Крім того, господарським судом при винесені рішення саме з урахуванням майнового стану відповідача було зменшено розмір стягуваної пені та враховано той факт, що позивач як і відповідач знаходяться у скрутному становищі в зоні проведення антитерористичної операції.

Також, відповідачем не надано доказів, що саме в період до 18.12.2015р. він буде мати реальну можливість виконати рішення, а суд не надав цьому належної оцінки.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2015р. по справі №908/2726/15 в частині надання розстрочки виконання рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2015р. по справі №908/2726/15 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2015р. по справі №908/2726/15 скасувати в частині розстрочення його виконання.

Виключити абзац 3 резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2015р. по справі №908/2726/15.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В.Ломовцева

Судді: О.А.Скакун

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСДО.