Постанова № 4887916, 24.09.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2009 р.

Справа № 22/86-09-3067

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ТофанаВ.М.,

суддів Журавльова О.О., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Павленко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача –Муравський А.Г., за дов.,

від відповідача – Богач Ю.В., за дов.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ФАР”

на рішення господарського суду Одеської області від 10 липня 2009 року

у справі №22/86-09-3067

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „СТІКОН”, м. Одеса

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ФАР”, м. Одеса

про стягнення 56507,03 грн.,-

встановив:

ТОВ „Стікон” (далі-позивач) звернулось у місцевий господарський суд Одеської області з позовом до ТОВ „ФАР” (далі –відповідач) про стягнення з останнього 56507,03 грн., у тому числі 50642,50 грн. як помилково перерахованих відповідачу грошових коштів платіжним дорученням № 308-310 від 13.02.2008 р., а також 2255,49 грн. згідно акту звірки взаєморозрахунків від 31.03.2009 р., 3609,04 грн. індексу інфляції і 3% річних за користування коштами, обґрунтовуючи свої позовні вимоги ст.1212 і ст. 625 Цивільного кодексу (ЦК) України, тобто отримання майна без достатніх правових підстав.

Відповідач відзиву на позов суду не надав в обґрунтування своїх заперечень, хоча його представник був присутнім в судовому засіданні і був ознайомлений з матеріалами справи ще 04.06.2009 р. згідно його клопотання (а.с. 19).

Рішенням місцевого господарського суду від 10.07.2009 р. (суддя Торчинська Л.О.) позов задоволено у повному обсязі з огляду на обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов ТОВ „Стікон” задовольнити частково в сумі 38206 грн., основного боргу та індексу інфляції і 3% річних в сумі 2563 грн., а в решті позову відмовити, посилаючись при цьому на неповне з’ясування судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для справи.

Позивач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу, але його представник в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу вважає необґрунтованою, а рішення суду законним і обґрунтованим

Розглянувши матеріали справи, в тому числі надані додатково на вимогу суду апеляційної інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як було зазначено вище, ТОВ „Стікон”, обґрунтовуючи свої позовні вимоги про помилково перераховані 13.02.2008 р. кошти відповідачу в сумі 50642,50 грн., а саме: платіжними дорученнями № 308 на суму 25213 грн., №309 на суму 10461 грн. і №310 на суму 14968,50 грн., позивач посилається у позовній заяві на лист №02/72 від 16.02.2009р. і на претензію №1/02-09-Б від 25.02.2009р., в яких просив відповідача повернути йому зазначену суму (50642,50 грн.).

Але, як вбачається із наданих до позовної заяви вказаних платіжних доручень, сума 50642,50 грн. була перерахована відповідачу 13 лютого 2009 року, а не 13 лютого 2008 року, як вказано у позовній заяві ТОВ „Стікон”, і ця сума перераховувалась відповідачу, як зазначено у названих платіжних дорученнях, за послуги механізмів (призначення платежу) з посиланням в них на номера і дати рахунків відповідача. Ця сума вказана позивачем і в акті звірки станом на 31.03.2009 р. Отже, позивачем не було доведено про помилковість перерахування вказаної суми відповідачу.

Крім того, ТОВ „Стікон” також у позовній заяві посилається на акт звірки розрахунків від 31.03.2009р. (а.с.13-16), згідно якому по даним позивача встановлена переплата відповідачу за надані останнім послуги в розмірі 2255,49 грн.

Але із цього акту взаєморозрахунків, що наданий до позовної заяви і який не був підписаний відповідачем не вбачається, яка сума була переплачена, а тому він не міг бути належним доказом про заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 50642,50 грн. і 2255,49 грн. у розумінні ст.32 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України.

Також сума 2255,49 грн. переплати позивачем відповідачу не підтверджена іншими документами.

Наявний у матеріалах справи акт звірки взаєморозрахунків між позивачем і відповідачем за період з 01.01.2006р. по 31.12.2009р. (а. с. 30-33), що був наданий останнім у засіданні суду першої інстанції, який вже був підписаний і скріплений печатками сторін і на який суд першої інстанції посилається в оскарженому рішенні, не міг бути прийнятий судом до уваги, оскільки в ньому вказані дві різні суми сальдо (остаточної суми) заборгованості відповідача перед позивачем: по даним останнього відповідач заборгував йому переплачену за надані послуги суму 52897,99 грн. станом на 31.03.2009р. (з урахуванням суми заборгованості на 01.01.2006 р., тобто за 2005 рік, в розмірі 16785 грн.), а по даним відповідача він заборгував позивачу суму переплати в розмірі 38216 грн.

Крім того, такі дані в цьому акті взаємозвірки по сумам заборгованості при поданні позову не були підтверджені документально як позивачем, так і відповідачем, представник якого був на засіданні суду першої інстанції.

Відповідно до ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операції, а якщо це можливо –безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Тому згідно названому Закону акти звірки взаєморозрахунків повинні підтверджуватись первинними обліковими документами ведення господарських операцій, у тому числі і розрахунковими документами при їх здійснені, чого не було надано ТОВ „Стікон” при пред’явленні позову на підтвердження своїх позовних вимог.

У платіжних дорученнях №№308-310 від 13.02.2009 р., згідно яких по даним позивача були помилково перераховані суми відповідачу, а всього –50642,50 грн., зазначено, що вказані в них суми перераховувались позивачем за послуги механізмів згідно рахунків відповідача. Тому, пред’являючи позов про стягнення з відповідача вказаної суми як помилково перерахованої, позивачу необхідно було довести помилковість її перерахування відповідачу, оскільки із цих платіжних доручень і акту взаємозвірки розрахунків станом на 31.03.2009р., що надавався ТОВ „Стікон” до позовної заяви, який не був підписаний відповідачем, цього не вбачалось.

Також позивач не довів, що була переплачена відповідачу сума 2255,49 грн., яка зазначена у позові як переплата, згідно вказаному вище акту взаємозвірки, оскільки із наданих до позовної заяви документів цього не вбачалось, про що зазначено вище.

Сума основного боргу 52897,99 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, згідно позовної заяви складається з суми 50642,50 грн. (по даним позивача у лютому 2009 року помилково перерахована відповідачу) і 2255,49 грн.(по даним позивача переплачена відповідачу згідно акту звірки розрахунків від 31.03.2009р.). Натомість сума позову 52897,99 грн., нарахована позивачем (замовником послуг), виходячи з складеного ним акту взаєморозрахунків за період з 01.01.2006р. по 31.03.2009р., який був наданий до позовної заяви без підпису відповідача, а саме: позивач перераховану ним у січні-лютому 2009 році суму 61643 грн. зменшив на суму 8745,01 грн., яку позивач згідно вказаному акту звірки повинен був перерахувати відповідачу ще у 2008 році за надані послуги.

Крім того, подаючи позов з посиланням на вказаний акт взаємозвірки, ТОВ „Стікон” документально не підтвердив суму сальдо 16785 грн. на 01.01.2006 р., яка згідно цьому акту позивача є заборгованістю відповідача за 2005 рік.

До апеляційної скарги відповідач надав документи (акти виконаних робіт з зазначенням суми за надані послуги, які підписані позивачем, а також замовлення позивача на надання послуг з перевезення пасажирів, із яких вбачається, що такі послуги надавались відповідачем позивачу з січня 2006 року по листопад 2008 року, за які нарахувалась плата (помісячний розрахунок цієї плати).

Із наданих відповідачем актів виконаних робіт з січня 2006 року по листопад 2008 року, в яких вказана вартість наданих послуг і які підписані сторонами (позивачем і відповідачем), вбачається, що вартість наданих відповідачем послуг з перевезення пасажирів за вказаний період складає 594125 грн., а сплачено позивачем 570565 грн.. Отже, позивачем недоплачено відповідачу за вказаний період за надані ним послуги 23560 грн., а з урахуванням визнаної відповідачем заборгованості перед позивачем в сумі 123 грн. станом на 01.01.2006р. заборгованість останнього перед відповідачем в цьому періоді складає 23437 грн. (23560-123).

Оскільки у наданому відповідачем у судовому засіданні суду першої інстанції акті взаємозвірки за період з 01.01.2006 р. по 31.03.2009р., були розбіжності в сумах заборгованості як позивача перед відповідачем за надані останнім автопослуги, так і відповідача перед позивачем по переплаченим сумам, а суд першої інстанції посилається на цей акт взаєморозрахунків в оскарженому рішенні як на підставу обґрунтованості позовних вимог ТОВ „Стікон”, то для повного і всебічного розгляду справи за апеляційною скаргою відповідача у останнього і у позивача ухвалою апеляційної інстанції від 03.09.2009р. при відкладенні її розгляду були витребувані додаткові документи, а саме: зобов’язано позивача (ТОВ „Стікон”) провести звірку розрахунків з відповідачем і акт звірки надати суду, а також позивача було зобов’язано документально підтвердити заборгованість відповідача в сумі 16785 грн. станом на 01.01.2006р., яка вказана позивачем у складеному ним акті взаємозвірки розрахунків з 01.01.2006р. по 31.03.2009р., а відповідачу (ТОВ „Фар”) необхідно було провести аудиторську перевірку по розрахункам позивача за надані останньому автопослуги за період з 01.01.2006р. по 31.03.2009р.

Позивач ці вимоги суду апеляційної інстанції не виконав: звірку розрахунків з відповідачем не провів і не підтвердив документально суму 16785 грн. заборгованості відповідача станом на 01.01.2006р., тобто за 2005 рік.

Надані представником позивача копії платіжних доручень №1060 від 28.02.2005 р. на суму 1500 грн., від 25.07.2005 р. № 118 на суму 8285 грн., від 23.09.2005 р. №5550 на суму 7000 грн., а всього на суму 16785 грн., не можуть бути документальним підтвердженням заборгованості відповідача перед позивачем за 2005 рік у зв’язку з переплатою останнім наданих автопослуг відповідачем, оскільки із цих платіжних доручень такого не випливає і вбачається, що ТОВ „Стікон” (позивач) перераховував вказані вище суми ТОВ „ФАР” (відповідачу) за надані останнім автопослуги і, крім того, на цих платіжних дорученнях відсутній штамп банку про їх прийняття останнім, без чого фінансовий документ не вважається проведеним і не можна зробити висновок чи був рух грошових коштів юридичної особи.

Відповідач (ТОВ”ФАР”) на виконання ухвали суду апеляційної інстанції надав аудиторський висновок про стан розрахунків ТОВ „Стікон” (позивача) і ТОВ „ФАР” (відповідача) за період з 01.01.2006р. по 31.03.2009р. за надані автопослуги.

Із цього аудиторського висновку вбачається, що аналіз господарської діяльності сторін за вказаний період був проведений по укладеному між позивачем і відповідачем договору № 3/04 від 05.03.2004р. (а.с.36), пролонгації його дії на підставі листів ТОВ „Стікон” (позивач) на адресу ТОВ „ФАР” (відповідач) у січні 2006 року, 2007року і 2008 року по замовленням позивача, а також по даним акту взаєморозрахунків між цими сторонами станом від 01.01.2006р. по 31.03.2009р. по первинним документам згідно бухгалтерського обліку ТОВ „ФАР” (відповідача).

Згідно аудиторському висновку ТОВ „ФАР”(Перевізником) за період з 01.01.2006р. по 31.03.2009р. було надано ТОВ „Стікон” (Замовнику) автопослуг на загальну суму 595535 грн., а сплачено Замовником (позивачем) в указаному періоді (з 01.01.2006р. по 31.03.2009р.) 632208 грн.

Таким чином, виходячи з аудиторського висновку сума переплати позивачем в цьому періоді складає 36673 грн. (632208-595535), а з урахуванням кредиторської заборгованості ТОВ „ФАР” (відповідача) перед ТОВ „Стікон” (позивачем) станом на 01.01.2006 р. в сумі 123 грн., загальна сума переплати позивачем відповідачу у вказаному періоді складає 36796 грн. (36673+123).

Ця сума (36796 грн.) заборгованості підлягає стягнення з відповідача на користь позивача.

На користь позивача з відповідача також у відповідності зі ст.625 Цивільного кодексу України підлягає стягнення індекс інфляції і 3% річних за користування вказаною сумою, що складає 2563 грн.

При зазначених вище обставинах позов ТОВ „Стікон” і апеляційна скарга ТОВ „ФАР” підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105

Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ТОВ „ФАР” задовольнити частково.

Рішення місцевого господарського суду Одеської області від 10 липня 2009 року по справі № 22/88-09-3067 змінити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Стікон” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ФАР” (вул. Ціоковського, 3, м. Одеса, п/р № 26009020390001 в ФАКБ Імексбанк в м. Одесі, МФО 388584, код ЄДРПОУ 13905719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Стікон” (вул. Розкидайлівська, 2, м. Одеса, Одеська область, 65020, п/р № 26003301535032 в ЦВ ПІБ у м. Одесі, МФО 328135, код ЄДРПОУ 19219876) 36796 (тридцять шість тисяч сімсот дев’яносто шість гривень) грн. заборгованості, 2563 (дві тисячі п’ятсот шістдесят три гривні) грн. індексу інфляції і 3% річних, 392 триста дев’яносто дві гривні дев’яносто дев’ять копійок) 99 коп. державного мита і 118 (сто вісімнадцять гривень) грн. на ІТЗ судового процесу.

В решті позову відмовити.

Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя В.М.Тофан

Судді О.О.Журавльов

М.В.Михайлов