Постанова № 4887912, 31.08.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2009 № 31/241

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Євграфової Є.П.

при секретарі:

За участю представників:

позивача – Костерний Д.О.;

відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця"

на рішення Господарського суду м.Києва від 03.07.2009

у справі № 31/241 (суддя

за позовом Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця"

до ВАТ "МЗБК"

про стягнення 30820,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально – галузеве об’єднання «Південно-Західна залізниця», м. Київ (далі – ДТГО «Південно-Західна залізниця») звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «МЗБК», м. Київ (далі – ВАТ «МЗБК») про стягнення 30820,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.06.2009 порушено провадження у справі № 31/241 за позовом ДТГО «Південно-Західна залізниця» до ВАТ «МЗБК» про стягнення 30820,00 грн.

Рішенням господарського суду від 03.07.2009 у справі 31/241 позов задоволено частково. Суд стягнув з «МЗБК» на користь ДТГО «Південно-Західна залізниця» штраф у розмірі 15410,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 03.07.2009 ДТГО «Південно-Західна залізниця» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити в частині часткового задоволення позовних вимог та в повному обсязі задовольнити позовні вимоги позивача про стягнення 30820,00 грн. штрафу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд встановив:

Між сторонами було укладено Договір перевезення № ПЗ/ДН/08-89/ДНЮ-4 від 24.07.2008 р., за умовами якого позивач, як виконавець, зобов’язався надати послуги з перевезення вантажу, а відповідач, як замовник, зобов’язався здійснити розрахунки за надані послуги.

05.12.2008 р. по прибуттю вагонів №№ 44951309, 44949758 на станцію Новоград-Волинський Південно-Західної залізниці зі станції Петро Кривоніс Південно-Західної залізниці за відправкою № 33361465 було виявлено невідповідність коду одержувача, зазначеного в перевізних документах, а саме 1007. Тоді як згідно Договору, ТОВ «Віадукт» присвоєно код одержувача – 6373.

На дане порушення станцією Новоград-Волинський складений акт загальної форми №10181 від 05.12.2008 р. та дане оперативне повідомлення на станцію Петро Кривоніс №7 від 06.12.2008 р.

Згідно з п.5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про транспорт» підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів виконання вимог цього закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту, та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Згідно з ч. 2 ст. 307 ГК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до ст. 6 Статуту накладна –основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту залізниць України і наданий відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи – одержувача.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України №644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну; усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ.

Згідно з п. 2.1 Правил вантажовідправник при заповнені комплексу перевізних документів повинен вказати точне й повне найменування установи, підприємства, організації, особи – одержувача вантажу, його код та адресу.

Згідно зі ст. 129 Статуту, акти загальної форми та комерційні акти складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Отже, факт неправильного зазначення відповідачем коду одержувача в залізничній накладній доведено належними та допустимими доказами та відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст. 921 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 122 Статуту передбачена відповідальність вантажовідправника за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 Статуту залізниць України.

Відповідно до п. 5.5 Правил, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, відповідно до ст. 118 Статуту.

Відповідно до Роз`яснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002 р., у застосуванні ст. 118 Статуту залізниць України слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред`явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

Штрафні санкції вірно обраховані позивачем у сумі 30 820,00 грн., виходячи з розміру провізної плати вантажу згідно залізничної накладної № 33361455.

Позивачем була направлена претензія № НЗ-1-27/473 від 16.04.2009 р. по факту неправильного зазначення коду одержувача в накладній №33361465 з вимогою сплатити штрафні санкції в сумі 61400 грн.

На зазначену претензію відповідачем була надана відповідь №23/187 від 23.04.2009 р., в якій відповідач просив відтермінувати оплату штрафних санкцій в розмірі 61400 грн. до вересня 2009 р. за пропонованим графіком та гарантував додержання графіку платежів.

Наведене свідчить, що вимоги заявлені в претензії, відповідачем визнані.

З огляду на наведе, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог.

Разом з тим, висновки суду про необхідність зменшення сум, що підлягають до стягнення в порядку ст. 233 ГК України та 83 ГПК України, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, всупереч вказаним статтям відповідач, звернувшись до суду із проханням зменшити розмір стягуваного з нього штрафу, не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним Правил перевезення, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

З огляду на наведене, рішення суду перешої інстанції прийнято без врахування всіх обставин справи та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного територіально – галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця», м. Київ задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 03.07.2009 у справі № 31/241 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “МЗБК”(03045, м. Київ, Чапаєвське шосе,14, код ЄДРПОУ 01373986) на користь Державного територіально-галузевого об`єднання “Південно-Західна залізниця”(01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) штраф у розмірі 30820 (тридцять тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 308 (триста вісім) грн. 20 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312(триста дванадцять) грн. 50 коп., 154, 10 грн. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду м. Києва видати накази на виконання даної постанови суду.

5. Матеріали справи № 31/241 повернути господарському суду м. Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя

Судді Євграфова Є.П.

07.09.09 (відправлено)