Ухвала суду № 48876666, 18.08.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

___________________

УХВАЛА

"18" серпня 2015 р. Справа № 918/1169/14

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши заяву Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції головного територіального управління юстиції у Рівненській області у справі

за позовом (стягувач): Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до відповідача (боржник): ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних в сумі 133 907 грн. 95 коп.

орган який виконує рішення суду: Відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції головного територіального управління юстиції у Рівненській області

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних в сумі 133 907 грн. 95 коп.

7 жовтня 2014 року рішенням суду позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 105 801 грн. 22 коп. інфляційних, 26 652 грн. 04 коп. 3% річних та 2 649 грн. 07 коп. витрат по сплаті судового збору.

21 жовтня 2014 року на виконання рішення суду від 7 жовтня 2015 року видано відповідний наказ.

27 липня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції головного територіального управління юстиції у Рівненській області надійшов супровідний лист, в додатках до якого долучив заяву, в якій просить суд відстрочити виконання наказу № 918/1169/14 від 21 жовтня 2014 року.

18 серпня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення суду, в якій просив суд відмовити в задоволенні такої заяви.

У судовому засіданні 18 серпня 2015 року уповноважений представник заявника та боржник підтримали подану заяву і просили суд відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців, в свою чергу уповноважений представник стягувача просив суд в задоволенні заяви відмовити повністю.

Відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції головного територіального управління юстиції у Рівненській області в заяві про відстрочку виконання рішення суду зазначає, що можливість надання боржнику відстрочки на виконання судового рішення має розглядатися, як спосіб стимулювання добровільного виконання, крім того вказує на систематичні неплатежі з боку населення за надану теплову енергію та невчасне відшкодування з боку держави різниці в тарифах, що все в сукупності призвело до наявного боргу, тому враховуючи тяжкий фінансовий стан підприємства просив суд задоволити заяву про відстрочку виконання рішення суду.

Щодо вказаних обставин суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Пунктом 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (надалі - постанова) роз'яснено, що господарський суд на підставі статті 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі-рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Також, пунктом 7.1.1 даної постанови роз'яснено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Відповідно до правової позиції наведеної у пункті 7.2 постанови, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

З аналізу вищенаведеного суд вбачає, що відстрочка виконання рішення суду можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Таким чином, законодавець пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Господарський процесуальний кодекс не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та потребує відповідного доведення заінтересованою особою з урахуванням норм статей 32, 33 ГПК України.

Так, заявником надано суду: довідку від 30 червня 2015 року № 12-07 Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" згідно якої боржником на рахунок стягувача перераховувалися кошти; довідка боржника від 15 липня 2015 року № 04-05/2203/1810 про стан заборгованості за послуги теплопостачання перед останнім; довідка боржника від 15 липня 2015 року № 02-04/2209/1832 якою підтвердив кредиторську заборгованість по підприємству; розрахунковий норматив перерахування коштів гарантованому постачальникові за спожитий природний газ (а.с. 121 - 126).

Суд вбачає, що зазначені вище документи свідчать про тяжкий фінансовий стан боржника, однак вони не є свідченням того, що існують виняткові обставин, які дають підставу для відстрочення виконання рішення суду, оскільки згідно з положеннями статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Наявність тяжкого фінансового стану не свідчить про неможливість виконання рішення суду, заявником не надано суду вичерпний перелік рахунків відкритих в банківських установах та відповідних відомостей про залишок коштів на вказаних рахунках, а відтак в суду відсутня можливість перевірити наявність у боржника грошових коштів необхідних для погашення заборгованості.

У судовому засіданні представники боржника та Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції головного територіального управління юстиції у Рівненській області (надалі - ДВС України) просили суд відстрочити виконання рішення суду у справі № 918/1169/14 строком на 6 місяців.

Проте, у самій заяві ДВС України не вказує на який саме термін відстрочити виконання рішення суду, також не зазначено жодних обставин, які на думку заявника ускладнюють виконання рішення і роблять його виконання неможливим і, що саме через 6 місяців ці обставини будуть усунені, а рішення буде виконано.

Суд наголошує, що запропонований термін відстрочки виконання рішення нічим не обґрунтований. Заявник не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що саме через 6 місяців у боржника з'явиться можливість погасити борг.

Крім того, заявником не надано доказів того, що боржником вжито заходи, які б свідчили про його намір погасити стягнуту за рішенням суму боргу.

Суд критично ставиться до наданої довідки з банку про перерахунок коштів боржником на рахунок стягувача, оскільки як було зазначено уповноваженим представником ДВС України, на виконання у останнього перебуває зведене виконавче провадження, тому з наданого доказу не можливо встановити чи здійснювалась оплата на виконання саме за рішення суду по справі № 918/1169/14.

Також, суд зазначає, що відстрочка виконання рішення суду подовжує період відновлення порушеного права стягувача, тому з метою вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, слід враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини - несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…", а у системному розумінні даної норми та національного закону, - суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин даної справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Так, відповідно до пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України, обов'язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Відповідно до статті 45 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

В статті 115 ГПК України також відображено принцип обов'язковості судових рішень. Відповідно до положень вказаної статті, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Принцип обов'язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Вказаний принцип знайшов своє відображення у нормах частини 5 статті 124 Конституції України: судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

З огляду на зазначене, суд вважає, що надання у даному випадку відстрочки є невмотивованим, оскільки фактичне зупинення виконання рішення на тривалий період порушує баланс інтересів стягувача та боржника, чим порушуються основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавлено кредитора можливості захистити свої права.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 86, 121 Господарського процесуального кодексу України , суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції головного територіального управління юстиції у Рівненській області в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення.

Суддя Торчинюк В.Г.