Рішення № 48871155, 21.08.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 320/2767/15 Головуючий у 1-й інстанції: Калугіна І.О.

Провадження № 22-ц/778/4958/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2015 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, судді:ОСОБА_2суддів:ОСОБА_3 ОСОБА_1при секретаріОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про стягнення безпідставно отриманого та про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що в травні 2014 року відповідачка запропонувала позивачам придбати у неї дві земельні ділянки, що розташовані за адресою Запорізька обл., Приазовський р-н, територія Степанівської Першої сільської Ради. Вони домовилися про те, що купівля продаж земельних ділянок буде оформлятись шляхом укладення двох договорів купівлі продажу. За вказані земельні ділянки ми повинні були сплатити відповідачці 17000 доларів США та передати відповідачці ще право власності на автомобіль ВАЗ 21213 державний №АХ2642АН вартістю 4000 доларів США та автомобільний НОМЕР_1 вартістю 4500 доларів США, які належать відповідачу, ОСОБА_7, на праві власності. При цьому з вартості автомобіля 2000 доларів США повинні були зарахувати в загальну вартість земельних ділянок. Інша частина вартості автомобіля та причепу повинна була піти в рахунок організації відповідачкою будівельних робіт на однієї з придбаних ними земельних ділянок. Згідно боргових розписок вони передали відповідачці 02.05.2014 року 4000 доларів США, 29.05.2014 року вони передали відповідачці 7000 доларів США, 20.07.2014 року вони передали відповідачці 1300 доларів США, 14.08.2014 року вони передали відповідачці 4700 доларів США, а також передали автомобіль ВАЗ 21213 державний №АХ2642АН та автомобільний НОМЕР_1.

14.08.2014 року відповідачка уклала з позивачкою ОСОБА_6 договір купівлі продажу земельної ділянки реєстровий №3664. Вартість земельної ділянки відповідно до експертної оцінки склала 62793 грн., що було еквівалентно 4700 доларів США.

Після підписання договору від 14.08.2014 року відповідачка стала ухилятися від нотаріального укладення купівлі продажу другої ділянки, потім заявила, що вона не згодна з раніше обумовленою вартістю договору купівлі продажу та стала завишати обумовлену між нами ціну ділянки.

У січні 2015 року позивачі запропонували відповідачці повернути безпідставно отримані 12 300 доларів США (17 000 доларів США - 4 700 доларів США), автомобіль ВАЗ 21213 державний №АХ2642АН та автомобільний НОМЕР_1, однак гроші та транспортні засоби нам досі не повернуті.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 липня 2015 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 безпідставно отримані кошти у розмірі 289 751,10 грн.

Витребувано з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7, який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 автомобільний причеп АХ 1037 XX.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 судовий збір в розмірі 3654 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

В силу ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено, що згідно боргових розписок ОСОБА_6 передала відповідачці ОСОБА_5 02.05.2014 року в рахунок оплати за земельну ділянку (як зазначено в розписках) 4000 доларів США (а.с. 14), 29.05.2014 року як оплату за земельну ділянку - 7000 доларів США (а.с. 15), 20.07.2014 року - передано відповідачці в рахунок оплати за земельну ділянку - 1300 доларів США (а.с. 16), 14.08.2014 року передано за продану земельну ділянку - 4700 доларів США (а.с. 17).

14.08.2014 року ОСОБА_5 уклала з позивачкою ОСОБА_6 нотаріально посвідчений договір купівлі продажу земельної ділянки реєстровий №3664. Вартість земельної ділянки відповідно до умов договору склала 62793 грн. (а.с. 18-19).

Вказані факти сторонами не оспорюються.

Оскільки отримані ОСОБА_5 вказані грошові кошти окрім 4700 долларів США не були оплатою за вказаною нотаріально посвідченою угодою то суд їх стягнув з відповідачки як безпідставно отримані з підстав ст. 1212 ЦК України, з яких і було заявлено позов.

З таким рішенням суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується оскільки для застосування статті 1212 ЦК України немає підстав, бо правовідносини сторін регулюються нормами зобовязального права, які застосовуються до окремих видів угод.

Так, загальні підстави для виникнення зобов'язань у звязку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у звязку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобовязань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. До підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

З огляду на положення частини першої статті 207 ЦК України наявність у справі письмових документів (розписок, нотаріально посвідченої угоди), які свідчать про волю сторін на відчуження земельної ділянки, вказують на існування між сторонами договірних правовідносин.

Отже, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої, другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обовязків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Набуття однією зі сторін зобовязання майна за рахунок іншої сторони за правочином не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Установивши у справі, яка переглядається, наявність у сторін договірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування статті 1212 ЦК України у спірних правовідносинах.

Оскільки у встановленому законом порядку зазначені правочини визнані недійсними не були, виконувались сторонами, то існування між ними зобовязальних відносин, які виникли з правочинів, унеможливлює застосування до цих правовідносин норму статті 1212 ЦК України, предметом регулювання якої є безпідставне набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, а зумовлює інші наслідки, передбачені для зобовязальних правовідносин.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-100цс15 від 03 червня 2015 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Таким чином рішення суду першої інстанції в частині стягнення грошових коштів підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові з заявлених позивачем підстав ст. 1212 ЦК України.

Окрім цього, відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Усупереч вимогам ст. ст. 212, 213 ЦПК України висновки суду не ґрунтуються на достатніх допустимих доказах в частині витребування причепу у відповідача.

Суд визнав установленими ті обставини, які не підтверджені належними доказами.

Так, матеріали справи не містять жодних доказів існування між позивачем ОСОБА_7 та відповідачкою будь-яких правовідносин щодо автомобільного НОМЕР_2, який суд витребував у останньої.

Фактично рішення суду в цій частині ґрунтується на припущенні. Жодних доказів не тільки передачі причепу відповідачці позивачем а і знаходження причепу у відповідачки матеріали справ не містять.

Тому рішення суду і в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові в звязку з недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 липня 2015 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про стягнення безпідставно отриманого та про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: