Ухвала суду № 48871066, 19.08.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №243/1753/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Лаптєв М.В.

Провадження № 22-ц/778/43478/15 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Спас О.В.,

Полякова О.З.,

Бабак А.М.,

при секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування Горлівської міської ради, про надання дозволу на виїзд дітей за межі України,-

ВСТАНОВИЛА :

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування Горлівської міської ради, про надання дозволу на виїзд дітей за межі України.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 25.07.2009 року вона уклала шлюб з відповідачем. Від шлюбу вони мають двох дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. З вересня 2013 року по теперішній час шлюбні відносити між ними припинено, проживають окремо. Через нестабільну ситуацію в державі вона бажає та має можливість на час проведення АТО, а в подальшому для оздоровлення та відпочинку вивезти дітей за кордон. Проте, відповідач на її звернення та прохання оформити нотаріально посвідчену заяву про надання дозволу на виїзд дітей відповідає відмовою.

Враховуючи вищевикладене просила суд надати дозвіл малолітнім ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 на багаторазові тимчасові виїзди за межі України, до досягнення дітьми повноліття, у супроводі матері ОСОБА_4, без згоди батька, а також супроводі інших відповідальних осіб, уповноважених матірю, які вживатимуть усіх необхідних заходів для безпечного перебування дітей за кордоном та гарантуватимуть повернення їх в Україну.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 березня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи 25.07.2009 року позивачка та відповідач зареєстрували шлюб в міському відділі реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції Донецької області актовий запис, 427, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 25.07.2009 року (а.с. 12)

Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження дітей виданих міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції в Донецькій області серії НОМЕР_1 від 28.09.2011 року та серії НОМЕР_3 від 26.06.2013 року. (а.с. 10-11).

З вересня 2013 року по теперішній час сторони припинили фактичні шлюбні стосунки, а відповідач переїхав жити до своїх батьків до Красного Лиману. Позивачка бажає захистити своїх дітей від нестабільної ситуації в державі та має можливість на час проведення АТО, а в подальшому, як зазначає, і для оздоровлення та відпочинку і туристичною і навчальною метою вивезти їх до досягненню ними повноліття за межі України до країн: Великобританії, Італії, Єгипту, Туреччини, Польщі, Угорщини, Греції, Кіпру, Японії, Індії, Болгарії, Румунії, Хорватії, Сербії, Боснії Герцеговини, Македонії, Словенії, Іспанії, США, Нової Зеландії, Канади, Норвегії, Ізраїлю, Німеччини, Франції, Австрії, Австралії, Чехії, Португалії, Нідерландів, Бельгії, Люксембургу, Швеції, Швейцарії, Фінляндії, Ірландії, В'єтнаму, Шрі-Ланки, КНР, Південної Кореї, ОАЕ, Таїланду, Марокко, Бразилії, Мексики, Росії, Молдови, Білорусії, Таджикистану, Казахстану, Узбекистану, Осетії, Грузії, Азербайджану , Вірменії, Литви, Латвії.

Суд першої інстанції розглянувши справу вірно визначився ,що правовідносини, які виникли між сторонами, урегульовані нормами Конституції України, Декларації прав дитини, Сімейного кодексу України, Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 року № 231, Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду Україну громадян України» оформлення проїзного документа дитини проводиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників. За відсутності згоди одного батьків, виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволений на підставі рішення суду.

Діючим законодавством передбачений певний порядок та умови за яких суд може дозволити виїзд дитини за кордон, зокрема розглядаючи спір щодо надання дозволу на виїзд дитини за межи України без згоди одного із батьків суд зобов'язаний визначити термін вивезення дитини за кордон та конкретну країну, до якої дозволяється виїзд дитини без згоди батька.

За матеріалами справи позивачка бажає багаторазово, тимчасово вивозити малолітніх дітей для оздоровлення, відпочинку з туристичною і навчальною метою та для їх захисту на час проведення АТО до досягненню ними повноліття за межі України до країн: Великобританії, Італії, Єгипту, Туреччини, Польщі, Угорщини, Греції, Кіпру, Японії, Індії, Болгарії, Румунії, Хорватії, Сербії, Боснії Герцеговини, Македонії, Словенії, Іспанії, США, Нової Зеландії, Канади, Норвегії, Ізраїлю, Німеччини, Франції, Австрії, Австралії, Чехії, Португалії, Нідерландів, Бельгії, Люксембургу, Швеції, Швейцарії, Фінляндії, Ірландії, В'єтнаму, Шрі-Ланки, КНР, Південної Кореї, ОАЕ, Таїланду, Марокко, Бразилії, Мексики, Росії, Молдови, Білорусії, Таджикистану, Казахстану, Узбекистану, Осетії, Грузії, Азербайджану , Вірменії, Литви, Латвії.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку що позивачкою не доведено дійсного наміру на багаторазові тимчасові виїзди дітей за кордон, не надано жодного доказу, яки б підтверджували необхідність виїзду дітей за кордон саме до визначених в позові країн, тобто того, що діти дійсно потребують оздоровлення, а в перелічених країнах їм гарантовано дадуть оздоровчі послуги, не надано туристичних путівок в зазначені країни, крім того не вказано конкретний час перебування дітей за кордоном, що є обов'язковим.

Окрім цього ,відмовляючи в задоволенні позову ,районний суд правильно виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що виїзд дітей за кордон має тимчасовий характер та здійснюється в їх інтересах , зокрема не надано достовірних відомостей про конкретне місце проживання дитини за кордоном впродовж запланованого виїзду, про можливість забезпечення матеріальних та побутових потреб дитини в цей період, а також підтвердження забезпечення дитини проїзними квитками для повернення на Україну.

На підставі вищенаведеного,судова колегія вважає,що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст..ст.307,308,317 ЦПК України , судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити .

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 березня 2015 року по цій справі - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: