Постанова № 4886664, 16.09.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2009 р.

№ 39/217

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Губенко Н.М.

суддів

Барицької Т.Л.

Мирошниченка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛК"

на ухвалу

від

господарського суду міста Києва

02.06.2009

у справі

№ 39/217

за позовом

Максимляка Олександра Івановича

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "О.К. та партнери"

2. Гаценка Миколи Петровича

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛК"

про

визнання недійсними рішень загальних зборів

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивача

Степанов С.М.;

- відповідача 1

Ілюшко С.А.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2009 у справі № 39/217 вжито заходів по забезпеченню позову до вирішення спору по суті. За ухвалою заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "ДСЛК" (м. Київ, вул. Червоноармійська, 2, код ЄДРПОУ 25390924), його посадовим особам, подавати державному реєстратору для реєстрації зміни до статуту ТОВ "ДСЛК" (м. Київ, вул. Червоноармійська, 2, код ЄДРПОУ 25390924), в тому числі нові редакції статуту ТОВ "ДСЛК"; заборонено Шевченківській районній у м. Києві державній адміністрації(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 24), її посадовим особам, реєструвати зміни до статуту ТОВ "ДСЛК" (м. Київ, вул. Червоноармійська, 2, код ЄДРПОУ 25390924), в тому числі, реєструвати нові редакції статуту ТОВ "ДСЛК", а також вносити зміни до відомостей про ТОВ "ДСЛК", які містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо зміни складу учасників (засновників) ТОВ "ДСЛК".

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСЛК" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 02.06.2009 у справі № 39/217 в частині вжиття заходів до забезпечення позову.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм місцевим господарським судом належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛК" підлягає задоволенню з наступних підстав.

У травні 2009 року до господарського суду міста Києва звернувся Максимляк Олександр Іванович з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "О.К. та партнери", Гаценка Миколи Петровича та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛК" про визнання недійсними рішень загальних зборів.

Заявою від 22.05.2009 Максимляк Олександр Іванович просив суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "ДСЛК" (м. Київ, вул. Червоноармійська, 2, код ЄДРПОУ 25390924) , його посадовим особам, подавати державному реєстратору для реєстрації зміни до статуту ТОВ "ДСЛК" (м. Київ, вул. Червоноармійська, 2, код ЄДРПОУ 25390924), в тому числі нові редакції статуту ТОВ "ДСЛК" та шляхом заборони Шевченківській районній у м. Києві державній адміністрації(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 24), її посадовим особам, реєструвати зміни до статуту ТОВ "ДСЛК" (м. Київ, вул. Червоноармійська, 2, код ЄДРПОУ 25390924), в тому числі, реєструвати нові редакції статуту ТОВ "ДСЛК", а також вносити зміни до відомостей про ТОВ "ДСЛК", які містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо зміни складу учасників (засновників) ТОВ "ДСЛК". Позивач обґрунтував дану заяву тим, що будь-які дії відповідачів, спрямовані на проведення державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "ДСЛК", щодо зміни складу учасників (засновників), можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Задовольняючи вказану заяву, місцевий господарський суд визнав обґрунтованими наведені припущення позивача.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з правовою позицією місцевого господарського суду з огляду на таке.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, зі змісту статті 66 названого Кодексу випливає, що заходи до забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються судом у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиття заходів до забезпечення позову не повинно призводити (перешкоджати) до втручання у підприємницьку діяльність відповідача (див. позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 17.06.2008 у справі № 28/262-07-7239).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.33 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Між тим, всупереч положенням ст.66 ГПК України, заява позивача про забезпечення позову нічим не обґрунтована, та ґрунтується лише на власних міркуваннях та припущеннях.

Під час вирішення питання про можливість застосування заходів до забезпечення позову позивачем не надано доказів, які б свідчили про необхідність вжиття таких заходів. До того ж, місцевий господарський суд прийняв рішення про вжиття заходів до забезпечення позову, не дослідивши протокол загальних зборів учасників ТОВ "ДСЛК" від 15.05.2009, який відсутній у матеріалах справи та на основі якого ґрунтуються доводи позивача у заяві про забезпечення позову та у позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині вжиття заходів до забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛК" задовольнити.

Скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 02.06.2009 у справі № 39/217 в частині вжиття заходів до забезпечення позову.

В задоволенні заяви про забезпечення позову Максимляку Олександру Івановичу відмовити.

Справу № 39/217 направити для розгляду до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

С.В. МИРОШНИЧЕНКО