Постанова № 4886608, 15.09.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2009 № 29/510

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ Транс-ВМ Trans"

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.04.2009

у справі № 29/510 (суддя

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ІФ-10 Лайнер"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ Транс-ВМ Trans"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 35639,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.04.2009 р. по справі № 29/510 позов задоволено частково: з ТОВ “БМ Транс-BM Trans” стягнуто на користь ТОВ “ІФ-10 Лайнер” матеріальну шкоду в розмірі 28 163,86 грн., витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 5 340 грн. витрати по сплаті держмита 281,63 грн. та 93,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом невірно застосовано ст. 29 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правововї відповідальності власників наземних транспортних засобів” № 1961-IV від 01.07.2004 р. (далі Закон № 1961), адже різниця в сумі між матеріальним збитком та вартістю відновлювального ремонту складає 28 163,86 грн. Цю суму не сплачено позивачу, так як вона є фізичним зносом, а згідно п. 3.9. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, яку затверджено Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна № 137/5/2732 від 08.12.2004 р. фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану ДТЗ внаслідок експлуатаційного зносу його складових. Фізичний знос ураховується як втрата вартості ДТЗ, що виникає в процесі його експлуатації”. Тому, сплачувати за те, що позивач експлуатував свій транспортний засіб в професійних цілях протягом певного часу до моменту настання ДТП, і в зв'язку з цим, виник знос деталей, відповідач не повинен, тощо.

В судовому засіданні представник апелянта скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити за наведених у скарзі підстав.

Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню за таких обставин.

Так, 16.10.2008 р. ТОВ “ІФ-10 Лайнер” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ “БМ Транс-BM Trans” про відшкодування шкоди в сумі 28 163,86 грн. та упущеної вигоди в розмірі 7 476 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що 03.12.2006 р. на митному терміналі “Чоп”, Кузьменко Віктор, водій автомобіля Volvo д.н.з. 194 71 КА з напівпричепом Schmitz д.н.з. 22971 КА, який належить на праві приватної власності ТОВ “БМ Транс-BM Trans” - відповідач, порушивши Правила дорожнього руху скоїв ДТП, вчинивши наїзд напівпричепом Schmitz д.н.з. 22971 КА, в результаті було завдано пошкоджень сідельному тягачу РЕНО д.н.з. АА 04 97 ВА, який належить позивачу. Згідно Акту № 113 від 12.12.2006 р. (дослідження спеціаліста автотоварознавця) вартість відновлювального ремонту сідельного тягача РЕНО д.н.з. АА 0497 ВА складає 47 908, 73 грн. з ПДВ. Власником напівпричепа Schmitz д.н.з. 22971 КА є ТОВ “БМ Транс-BM Trans”, який на підставі згідно ст. ст. 1166, 1172, 1187,1188 ЦК України повинен відшкодувати завдану шкоду в повному обсязі. Відповідач, як власник наземного транспортного засобу, застрахував цивільну відповідальність перед третіми особами в ЗАТ АСК “Інго Україна”, остання сплатила на користь позивач згідно полісу № ВВ/ 0376601 19 744, 87 грн. Різниця між відшкодованими страховою компанією коштами та загальною матеріальною шкодою складає 28 163,86 грн. Крім цього, позивачу завдано шкоди у вигляді упущеної вигоди на суму 7 500 грн.. адже після ДТП, автомобіль РЕНО д.н.з. АА 04 97 В А, простоював на ремонті 14 діб з 04.12.2006 р. по 18.12.2006 р. Згідно звичаїв ділових відносин, упущену вигоду позивач співставляє з вартістю простою, закріпленого в договірних документах з замовниками послуг по перевезенню вантажів, ця сума складає еквівалент по курсу НБУ 80 євро за добу, в грудні 2006 р. курс НБУ складав 6,6714 грн. за 1 євро, тобто сума упущеної вигоди становить 7476 грн. , тощо.

Позиція відповідача по справі, викладена у відзиві на позовну заяву, відповідає доводам апеляційної скарги.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши обставини справи, дослідивши надані ним письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 28 163,86 грн., а відтак їх задовольнив, в іншій частині позову відмовив.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд на підставі ст.ст. 22, 1166,1192,1194 ЦК України та п. 37.4 ст. 37 Закону № 1961 посилався на те, що матеріалами справи підтверджується відшкодування ЗАТ “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна”, як страхувальника за полісом № ВВ/0376601 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 20.10.2006 р. лише частини заподіяної відповідачем шкоди (страховиком) внаслідок ДТП, тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача 28 163, 86 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Відмовляючи в задоволенні вимог щодо стягнення упущеної вигоди в розмірі 7 476 грн., місцевий суд вважав, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження збитків у вигляді упущеної вигоди, а саме: договорів на послуги по перевезенню вантажів автомобілем РЕНО д.н. АА 0497 ВА або будь-яких інших доказів, в тому числі на підтвердження розміру упущеної вигоди. За відсутності причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками у вигляді упущеної вигоди, позовна вимога щодо стягнення з відповідача упущеної вигоди у розмірі 7 476 грн. є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд не погоджується з висновками місцевого суду в частині задоволених позовних вимог за таких обставин.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 06.08.2007 р. ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на підставі ст. 37 Закону № 1961 виплатило страхове відшкодування позивачу в розмірі 19 744, 87 грн. (підтверджується банківською випискою наявною в матеріалах справи). Згідно Акту № 113 дослідження спеціаліста-автотоварознавця від 12.12.2006 р. матеріальна шкода, яку завдано власнику автомобіля Renault magnum, реєстраційний номер: АА 04-97 ВА, ушкодженого внаслідок ДТП становить 19 744,87 грн. Таким чином, матеріальну шкоду позивачу відшкодовано ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» в повному обсязі.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на те, що позивачем не надано суду жодних доказів проведення позивачем відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля на суму 28 163,86 грн., а навпаки пояснено, таких витрат не проведено, апеляційний суд вважає, що у позивача не виникло права на відшкодування збитків на підставі вищенаведених положень закону.

За наведених вище обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду - скасуванню в частині задоволених позовних вимог з прийняттям нового – про відмову в позові повністю.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “БМ Транс-BM Trans” задовольнити частково, рішення господарського суду м. Києва від 27.04.2009 р. по справі № 29/510 скасувати частково.

Прийняти нове рішення : в позові Товариства з обмеженою відповідальністю “ІФ-10 Лайнер” до Товариства з обмеженою відповідальністю “БМ Транс-BM Trans” про стягнення 35 639,86 грн. грн. відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІФ-10 Лайнер” (03680, м. Київ, вул. Качалова, 5б; код ЄДРПОУ 256 34036) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БМ Транс-BM Trans” (03148, м. Київ, вул. Жмеринська,26; код ЄДРПОУ 22974033) 140 (сто сорок) грн. 82 коп. держмита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 29/510 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя

Судді

21.09.09 (відправлено)