Постанова № 4886458, 30.09.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2009 № 32/164

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача : не з’явився

від відповідача : не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку "Трансбанк"

на ухвалу Господарського суду м.Києва від 25.05.2009

у справі № 32/164 (суддя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Авто-Транс"

до Акціонерного комерційного банку "Трансбанк"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про зобов"язання вчинити дії

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2009 у справі №32/164 позов задоволено повністю: зобов’язано Акціонерний комерційний банк „Трансбанк” (далі-відповідач) виконати платіжне доручення Товариства з обмеженою відповідальністю „УКР-АВТО-ТРАНС” (далі-позивач) №456 від 10.03.2009 щодо переказу 150000,00грн. на поточний рахунок позивача №26007100376 у ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” у місті Києві, МФО 380805 та платіжне доручення позивача №457 від 10.03.2009 щодо переказу 2600000,00грн. на поточний рахунок позивача №26007100376 у ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”у місті Києві, МФО 380805; стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00грн. витрат на сплату державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2009 у справі №32/164 було задоволено заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, з метою забезпечення позову до набрання рішенням у даній справі законної сили накладено арешт на грошові кошти, що належать відповідачеві, що будуть виявлені на будь – якому рахунку державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, в межах суми позову у розмірі 2750000,00грн.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 25.05.2009 у справі №32/164 про вжиття заходів до забезпечення позову.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом при винесені ухвали не враховано норми частини третьої статті 59 Закону України „Про банки і банківську діяльність” відповідно до якої заборонено накладати арешт на кореспондентські рахунки банку. Відповідач також наполягає на відсутності документального підтвердження припущення позивача, що майно відповідача може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення, що є основною підставою для застосування судом заходів до забезпечення позову. Крім того, відповідач зазначив про невизначеність судом щодо заходу до забезпечення позову, що є порушенням процесуального законодавства та наполягає на тому, що оскаржувана ухвала винесена після прийняття рішення у справі, а отже не може вважатися такою, що забезпечує позов.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2009 (колегія у складі: Смірнова Л.Г.- головуюча, Калатай Н.Ф., Тищенко О.В.) апеляційну скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 05.08.2009.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2009 №01-23/1/1, у зв’язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. у щорічній відпустці, розгляд апеляційної скарги у даній справі доручено здійснювати колегії суддів у складі: Смірнова Л.Г. – головуюча, судді: Євграфова Є.П., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2009, в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України), розгляд справи було відкладено на 13.08.2009, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2009 розгляд справи було відкладено на 30.09.2009.

В судове засідання 30.09.2009 представники сторін не з’явились. Через загальний відділ діловодства до суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю направити у судове засідання, оскільки представники позивача А.В. Стельмащук та О.В.Случ не зможуть прибути у судове засідання у зв’язку з тим, що братимуть участь у іншому судовому процесі.

Згідно зі статтею 77 ГПК України, пункту 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Таким чином, у позивача не існувало перешкод для направлення з метою участі у розгляді справи іншого повноважного представника, в тому числі керівника підприємства, та реалізації у зв’язку з цим конституційного і процесуального права на участь у судовому засіданні, передбаченого статтею 129 Конституції України та статтею 22 ГПК України.

Враховуючи закінчення строку розгляду апеляційної скарги, передбаченого статтею 102 ГПК України, а також приписи частини третьої статті 22 ГПК України, згідно з якою сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, суд відхиляє клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Крім того, слід зазначити, що ухвалою суду апеляційної інстанції від 13.08.2009 явка представників учасників судового процесу не визнавалася обов’язковою. При цьому пунктом 2 вищевказаної ухвали Київський апеляційний господарський суд довів до відома сторін, що нез’явлення їх представників в засідання судової колегії не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Свою позицію, щодо апеляційної скарги, позивачем було викладено у відзиві на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач повністю заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі відповідача, просив Київський апеляційний суд залишити ухвалу господарського суду міста Києва від 25.05.2009 у справі №32/164 без змін.

В обгрунтування своїх заперечень позивач зазначив, що чинним законодавством передбачена можливість накладення арешту на кореспондентські рахунки банків в межах конкретно зазначеної суми, а призначення тимчасової адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів переконливо свідчить про те, що у разі невжиття заходів до забезпечення позову, виконання рішення господарського суду у даній справі буде неможливим. Застосування заходів до забезпечення позову можливе на будь-якій стадії провадження у справі, а тому винесення ухвали після прийняття рішення у справі не порушує вимог процесуального законодавства.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до приписів статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

При цьому, втручання державних органів у господарську діяльність підприємств не допускається, якщо вона не зачіпає передбачених законодавством України прав державних органів по здійсненню контролю за діяльністю підприємств. А адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Відповідно до пункту третього частини другої статті 86 ГПК України, ухвала господарського суд має містити мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.

Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції було визнано достатньо обґрунтованим припущення позивача щодо неможливості або утруднення виконання рішення суду у зв’язку з значним розміром позовних вимог, існуючим ускладненням ситуації на фінансовому ринку.

Проте, ухвала господарського суду міста Києва від 25.05.2009 не містить обґрунтувань з посиланням на певні докази, на підставі яких можна припустити, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду.

Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до пункту 1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006 № 01-8/2776, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

В свою чергу, згідно з вищезазначеним пунктом інформаційного листа, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Звертаючись до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову позивач, в обґрунтування своїх вимог щодо необхідності накладення арешту на грошові кошти відповідача, посилався на призначення тимчасової адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідача, що переконливо свідчить про те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, виконання рішення господарського суду про зобов’язання відповідача виконати платіжні доручення щодо переказу 2750000,00грн. може бути неможливим.

Стаття 1074 Цивільного кодексу України встановлює, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до приписів статті 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” (далі-Закон), з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Статтею 1 Закону визначено, що мораторієм є зупинення виконання банком майнових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною четвертою статті 85 Закону встановлено, що мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій.

Оскільки рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2009 задоволено вимоги позивача, які не носять майнового характеру, а пов’язані з виконанням умов договору банківського рахунку, а саме надання послуг позивачеві щодо здіснення переказу грошових коштів на поточні рахунки позивача, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвалу господарського суду міста Києва від 25.05.2009 про вжиття заходів до забезпечення позову було винесено з порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для задоволення апеляційної скарги Акціонерного комерційного банку „Трансбанк” та скасування ухвали господарського суду міста Києва від 25.05.2009 про вжиття заходів до забезпечення позову у справі №32/164.

За таких обставин та керуючись ст. ст.33, 34, 66, 67, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку „Трансбанк”

задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 25.05.2009 про вжиття заходів до забезпечення позову скасувати.

3. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „УКР-АВТО-ТРАНС” (03150, м.Київ, вул.Фізкультури, 9; код ЄДРПОУ 16293211) про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити повністю.

4. Матеріали справи №32/164 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя

Судді

02.10.09 (відправлено)