Постанова № 4886355, 23.09.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2009 № 38/191

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача: Сьомка Р.О., дов. б/н від 01.01.2009

від відповідача : Корєнєвська Х.О., дов. №34 від 01.07.2009

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства "Озерянський комбінат залізобетонних гідротехнічних конструкцій" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг”

на рішення Господарського суду м.Києва від 23.06.2009

у справі № 38/191 (суддя

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Озерянський комбінат залізобетонних гідротехнічних конструкцій"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про визнання частково недійсним договору

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГ:

На розгляд господарського суду міста Києва було передано вимоги Відкритого акціонерного товариства „Озерянський комбінат залізобетонних гідротехнічних конструкцій” (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” (далі-відповідач) про визнання недійсними 1) підпункту 5.3. пункту 5 договору оперативного лізингу (оренди) №486 від 01.05.2007 у редакції, яка діяла до 15.10.2008; 2) підпункт 5.3. пункту 5 договору оперативного лізингу (оренди) №486 від 01.05.2007 у редакції, викладеній додатковою угодою №1 від 15.10.2008; 3) підпункту 10.14 пункту 10 договору оперативного лізингу (оренди) №486 від 01.05.2007 у редакції, яка діяла до 15.10.2008; 4) підпункту 10.14 пункту 10 договору оперативного лізингу (оренди) №486 від 01.05.2007 у редакції, викладеній додатковою угодою №1 від 15.10.2008.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.06.2009 позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсними підпункт 10.14. пункту 10 договору оперативного лізингу (оренди) №486 від 01.10.2007 та пункт 5 додаткової угоди №1 від 15.10.2008 до договору оперативного лізингу (оренди) №486 від 01.10.2007, укладеного між сторонами; стягнуто з відповідача на користь позивача 42,50грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 156,25грн. В іншій частині в задоволенні відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що наведені у редакції підпункту 5.3 пункту 5 договору не суперечать нормам Господарського кодексу України (далі-ГК України) та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, а підпункт 10.14 пункту 10 договору та пункт 5 додаткової угоди №1 від 15.10.2008 до договору суперечать нормам Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) та Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що передбачена підпунктом 5.3 пункту 5 договору штрафна санкція застосовується у випадку порушення грошового зобов’язання, а не за невиконання будь-якого іншого зобов’язання за договором, а тому до даних правовідносин застосовується такий вид неустойки як пеня, а не штраф. Підписавши додаткову угоду № 1 до договору, розмір пені був встановлений з перевищенням можливого розміру, передбаченого законодавством за такий вид порушення зобов’язання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2009 (колегія у складі: Смірнова Л.Г.-головуюча, Калатай Н.Ф., Тищенко О.В.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 04.08.2009.

Відповідач також не погодився з рішенням місцевого господарського суду та звернувся з апеляційною скаргою, відповідно до якої просив Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2009 в частині визнання недійсними підпункту 10.14 пункту 10 договору та пункт 5 додаткової угоди №1 від 15.10.2008 до договору, прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу відповідача обгрунтовано помилковістю висновку суду, що у підпункті 10.14 договору та пункті 5 додаткової угоди сторони передбачили штрафні санкції за припинення договору відповідачем, за намір відповідача достроково розірвати договір, оскільки зазначені підпункти місять умови порушення зобов’язання саме позивачем. Крім того, відповідач посилається на приписи статті 627 ЦК України, якою передбачено свободу договору та приписи статті 230 ГК України, за змістом якої вбачається, що поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки і включає в себе також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2009 (колегія у складі: Смірнова Л.Г.-головуюча, Пашкіна С.А., Тищенко О.В.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 04.08.2009.

Розпорядженнями Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/7 від 03.08.2009 та №01-23/1/8 від 03.08.2009, у зв’язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. у щорічній відпустці та зайнятістю судді Пашкіної С.А. в іншому судовому процесі, розгляд апеляційних скарг у даній справі доручено здійснювати колегії у складі: Смірнова Л.Г.-годовуюча, Баранець О.М., Тищенко О.В.

В порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) у судовому засіданні 04.08.2009 було оголошено перерву до 02.09.2009, у судовому засіданні 02.09.2009 було оголошено перерву до 23.09.2009.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/3 від 02.09.2009, у зв’язку з зайнятістю судді Баранця О.М. в іншому судовому процесі, розгляд апеляційних скарг у даній справі доручено здійснювати колегії у складі: Смірнова Л.Г.-годовуюча, Алданова С.О., Тищенко О.В.

У судове засідання 23.09.2009 з’явилися представники сторін. Представник позивача повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив апеляційну скаргу позивача задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Проти апеляційної скарги відповідача, представник позивача заперечив.

У наданому суду відзиві на апеляційну скаргу відповідача, позивач зазначив, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання, отже штраф не може бути стягнуто у зв’язку з розірванням договору.

Представник відповідача проти апеляційної скарги позивача заперечив у повному обсязі та просив задовольнити апеляційну скаргу відповідача, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2009 в частині визнання недійсними підпункту 10.14 пункту 10 договору та пункт 5 додаткової угоди №1 від 15.10.2008 до договору, прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, колегія суддів,

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем 01.10.2007 був укладений договір оперативного лізингу (оренди) №486 (далі-договір), відповідно до якого відповідач передав позивачу в платне користування на умовах оперативного лізингу транспортний засіб у відповідності з замовленням.

Згідно з підпунктом 5.3. пункту 5 договору в разі затримки сплати лізингового платежу та/або платежів не передбачених графіком платежів позивач сплачує штраф у розмірі 30% від суми заборгованості, на строк від 10 до 20 днів –50% від суми заборгованості, на строк від 20 до 30 днів – 100% від суми заборгованості. Сума, що підлягає до сплати позивачем в таких випадках складається з суми штрафу та суми несплаченого у строк платежу. Якщо позивач прострочить сплату лізингового платежу більше ніж на 30 днів відповідач має право на дострокове розірвання договору, відшкодування збитків і повернення транспортного засобу. Всі платежі, які не передбачені графіком платежів сплачуються протягом 10 банківських днів з дати надання рахунку-фактури відповідачем.

Відповідно до підпункту 10.14 пункту 10 договору відповідач має право на одержання компенсації від позивача в сумі 5 місячних внесків, якщо відповідач припинив дію цього договору на підставі підпункту 8.5 пункту 8; позивач має намір розірвати договір достроково; якщо на протязі 2 днів після повідомлення відповідачем про отримання транспортного засобу від постачальника позивач не захоче чи не зможе прийняти транспортний засіб.

Згідно з розділом 1 даного договору компенсація –санкція, яка стягується в такій формі і в такій сумі, які передбачені даним договором.

Між позивачем та відповідачем 15.10.2008 була підписана додаткова угода №1 до договору (далі-додаткова угода).

Згідно з пунктом 3 додаткової угоди сторони дійшли згоди викласти підпункт 5.3. пункту 5 договору у наступній редакції: „В разі затримки сплати лізингового платежу та/або платежів передбачених цим договором повністю або частково позивач сплачує пеню в сумі, що дорівнює 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сума, що підлягає до сплати позивачем в таких випадках складається з суми несплаченого у строк платежу та пені. Якщо позивач прострочить сплату лізингового платежу більше ніж на 30 днів відповідач має право на дострокове розірвання договору, відшкодування збитків і повернення транспортного засобу. Всі платежі, які не передбачені графіком платежів сплачуються протягом 10 банківських днів з дати надання рахунку-фактури відповідачем.

Відповідно до пункту 5 додаткової угоди сторони дійшли згоди викласти підпункт 10.14 пункту 10 договору у наступній редакції: „Позивач сплачує штраф в сумі 5 місячних платежів в таких випадках.”

Посилаючись на те, що вищезазначені умови договору суперечать чинному законодавству позивач звернувся з даним позовом до суду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.06.2009 позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсними підпункт 10.14. пункту 10 договору оперативного лізингу (оренди) №486 від 01.10.2007 та пункт 5 додаткової угоди №1 від 15.10.2008 до договору оперативного лізингу (оренди) №486 від 01.10.2007. В частині позовних вимог щодо визнання недійсними підпункту 5.3. пункту 5 договору оперативного лізингу (оренди) №486 від 01.05.2007 у редакції, яка діяла до 15.10.2008 та підпункту 5.3. пункту 5 договору оперативного лізингу (оренди) №486 від 01.05.2007 у редакції, викладеній додатковою угодою №1 від 15.10.2008 у задоволенні відмовлено.

Відмовляючи в вищезазначеній частині позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що згідно статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається, а норми статей 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” не містять застережень, що розмір пені, встановлений цим законом не може бути збільшеним за погодженням сторін.

Проте, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з вищезазначеним висновком виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 207 ГК України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або частково.

Згідно частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання (частина перша статті 549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Таким чином, пеня, як різновид неустойки характеризується такою ознакою, як застосування виключно у грошових зобов’язаннях, яка є імперативною.

Враховуючи, що підпунктом 5.3. пункту 5 договору оперативного лізингу (оренди) №486 від 01.05.2007 у редакції, яка діяла до 15.10.2008 закріплено умови щодо застосування штрафних санкцій саме за порушення грошового зобов’язання, до даних правовідносин, відповідно до приписів статті 549 ЦК України, слід застосовувати такий вид неустойки як пеня.

Відповідно до частини першої статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, підпункт 5.3. пункту 5 договору оперативного лізингу (оренди) №486 від 01.05.2007 у редакції, яка діяла до 15.10.2008 та підпункт 5.3. пункту 5 договору оперативного лізингу (оренди) №486 від 01.05.2007 у редакції, викладеній додатковою угодою №1 від 15.10.2008 суперечить чинному законодавству.

За таких обставин, рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2009 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними підпункту 5.3. пункту 5 договору оперативного лізингу (оренди) №486 від 01.05.2007 у редакції, яка діяла до 15.10.2008 та підпункту 5.3. пункту 5 договору оперативного лізингу (оренди) №486 від 01.05.2007 у редакції, викладеній додатковою угодою №1 від 15.10.2008 підлягає скасуванню.

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, штрафні санкції сплачуються боржником лише у випадках порушення ним свого зобов’язання.

Як вірно встановлено судом відповідно до підпункту 10.14 договору відповідач має право на одержання компенсації від позивача в сумі 5 місячних внесків в таких випадках, коли: відповідач припинив дію цього договору на підставі підпункту 8.5 пункту 8; позивач має намір розірвати договір достроково; якщо на протязі 2 днів після повідомлення відповідачем про отримання транспортного засобу від постачальника позивач не захоче чи не зможе прийняти транспортний засіб. Згідно з розділом 1 даного договору компенсація –санкція, яка стягується в такій формі і в такій сумі, які передбачені даним договором.

Відповідно до пункту 5 даної додаткової угоди сторони дійшли згоди викласти підпункт 10.14 пункту 10 договору у наступній редакції: „Позивач сплачує штраф в сумі 5 місячних платежів в таких випадках.”

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у підпункті 10.14. пункту 10 договору оперативного лізингу (оренди) №486 від 01.10.2007 та пункті 5 додаткової угоди №1 від 15.10.2008 до договору оперативного лізингу (оренди) №486 від 01.10.2007 сторони передбачили сплату позивачем штрафних санкцій не за порушення позивачем якогось свого договірного зобов’язання, а за припинення відповідачем дії цього договору, за намір позивача розірвати договір достроково, за не отримання позивачем транспортного засобу, що суперечить нормам Цивільного і Господарського кодексів України.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Озерянський комбінат залізобетонних гідротехнічних конструкцій” підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” задоволенню не підлягає.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до приписів статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101-106, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Озерянський комбінат залізобетонних гідротехнічних конструкцій” на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2009 у справі №38/191 задовольнити повністю, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2009 у справі №38/191 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними підпункту 5.3. пункту 5 договору оперативного лізингу (оренди) №486 від 01.05.2007 у редакції, яка діяла до 15.10.2008 та підпункту 5.3. пункту 5 договору оперативного лізингу (оренди) №486 від 01.05.2007 у редакції, викладеній додатковою угодою №1 від 15.10.2008 скасувати.

3. Визнати недійсним підпункт 5.3. пункту 5 договору оперативного лізингу (оренди) №486 від 01.05.2007 (у редакції, яка діяла до 15.10.2008), укладеного між Відкритим акціонерним товариством Озерянський комбінат залізобетонних гідротехнічних конструкцій та Товариством з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”.

4. Визнати недійсним підпункт 5.3. пункту 5 договору оперативного лізингу (оренди) №486 від 01.05.2007 (у редакції, викладеній додатковою угодою №1 від 15.10.2008), укладеного між Відкритим акціонерним товариством Озерянський комбінат залізобетонних гідротехнічних конструкцій та Товариством з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”.

5. В іншій частині рішення залишити без змін.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” (03142, м. Київ, бул. Ак. Вернадського, 34/1, код 32774741) на користь Відкритого акціонерного товариства „Озерянський комбінат залізобетонних гідротехнічних конструкцій”(11021, Житомирська обл., Олевський р-н, смт. Новоозерянка, вул. Заводська, 1, код 01033444) 42(сорок дві)грн.00коп. державного мита за розгляд даної справи в апеляційному порядку.

7. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи №38/191 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя

Судді

28.09.09 (відправлено)