Постанова № 4885836, 25.08.2009, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.08.2009 р. справа №17/92

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

за участю представників сторін :

від позивача:

Ігнатова Н.О. дов. № Н-01/837 від 14.03.2008р.

від відповідача:

Малиновський Д.В. дов. № 30 від 01.07.2009р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Державного підприємства «Донецька залізниця»м.Донецьк

Відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1»м.Красноармійськ Донецької області

на рішення господарського суду

Донецької області

від

09.06.2009р.

у справі

№ 17/92 (суддя Татенко В.М.)

за позовом

Державного підприємства „Донецька залізниця” м. Донецьк

до

Відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1»м. Красноармійськ Донецької області

про

стягнення 24 894грн. 48коп.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство “Донецька залізниця” звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Вугільна компанія “Шахта Красноармійська-Західна № 1” м. Красноармійськ Донецької області 24894грн. 48коп., з яких 13 734грн. 24коп. – плата за користування вагонами, 11 160грн. 24коп. –збір за зберігання вантажу.

Господарський суд Донецької області рішенням від 09.06.2009р. у справі № 17/92 позов задовольнив частково, стягнувши з відповідача плату за користування вагонами у сумі 13 734грн. 24коп., збір за зберігання вантажів у розмірі 10 406грн.88коп., у задоволенні позову в частині стягнення 753грн. 36коп. збору за зберігання вантажу господарський суд відмовив.

При винесенні рішення господарський суд, посилаючись на приписи «Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України. Тарифне керівництво №1»затверд. наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999р. № 551, (далі Тарифне керівництво №1) та на умови договору № 5 від 29.11.2007р., відповідно до якого сторони добровільно конкретизували у договорі умови щодо нарахування плати за зберігання вантажів, дійшов до висновку, що збір за зберігання вантажів підлягає стягненню за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватися на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання, що визначається з 24-ої години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу.

Державне підприємство «Донецька залізниця», не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 09.06.2009р. у справі № 17/92 змінити в частині відмови у задоволенні позову, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залізниці задовольнити повністю.

Заявник апеляційної скарги вважає, що судом при винесенні рішення були неправильно застосовані норми матеріального права –ст. 46 Статуту залізниць України, п.2 розділу 2 Тарифного керівництва № 1, а також норми процесуального права –ст. 43 ГПК України, в частині повного і всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Заявник апеляційної скарги вважає, що господарський суд безпідставно не прийняв до уваги той факт, що у розділі 3 укладеного договору № 5 від 29.11.2007р. сторони визначили порядок проведення розрахунків, а саме те, що плата за додаткові послуги за врегульованими тарифами визначається відповідно до розділу 2 Тарифного керівництва № 1 з урахуванням коефіцієнтів. Залізницею при розрахунку збору за зберігання вантажу за накопичувальними картками №№ 09090782, 16090803, 18090807 були використані встановлені пунктом 2 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 ставки збору за зберігання вантажу, з урахуванням діючих коефіцієнтів.

Заявник скарги вважає, що обов’язок відповідача по сплаті збору за зберігання вантажу за час затримки вагонів у зв’язку з митним оформленням виникає не з умов укладеного сторонами договору, а із норм чинного законодавства, а саме: ст.ст. 11, 908 ЦК України, ст.ст. 6, 46 Статуту залізниць України, п.5, п.8 Правил зберігання вантажів, затв. наказом Мінтрансу від 21.11.200р. № 644. На думку заявника скарги Тарифне керівництво № 1 встановлює тарифи на перевезення, розміри зборів і штрафів та регулює порядок їх застосування, цей документ не відноситься до Правил перевезення вантажів, а тому не може конкретизувати положення, передбачені Статутом залізниць України, у тому числі і з питань строків зберігання вантажів.

Відкрите акціонерне товариство “Вугільна компанія “Шахта Красноармійська-Західна №1” м. Красноармійськ Донецької області, не погоджуючись із рішенням господарського суду Донецької області від 09.06.2009р. у справі № 17/92 в частині задоволення позову, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити залізниці у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник скарги вважає, що господарським судом при винесенні рішення безпідставно не були застосовані норми Порядку взаємодії митних органів і залізниць України під час переміщення через митний кордон України товарів залізничними вантажними поїздами, ст. 44 Митного Кодексу України, ст. ст. 46, 119 Статуту залізниць України, ст. 614 ЦК України.

Заявник скарги вважає, що господарський суд помилково залишив поза увагою той факт, що затримка вантажу, виникла з причин, які не залежать від вантажовідправника, а залізниця видала вантаж після закінчення митного оформлення, тому збір за зберігання вантажу та плата за користування вагонами нараховані безпідставно.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону України “Про судоустрій” та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав копії актів загальної форми №№ 29, 31, 41, 43, відомостей плати за користування вагонами № № 16029049, 15020047, 28020062, 08030071, накопичувальних карток №№14020118, 28020157, 07030180, витяг з Книги повідомлень про час подачі вагонів під вивантаження чи завантаження, витяг з Книги перевізних документів вантажоодержувача для митного оформлення вантажів, додатково наданий розрахунок збору за зберігання вантажу, копія договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 5 від 29.11.2007р. та договору № 1/142 від 11.11.2003р. про експлуатацію залізничної під’їзної колії ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1».

Дослідивши надані документи, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

На станцію Удачна Донецької залізниці у період з 07 по 25 лютого 2009 року на адресу ВАТ “ВК “Шахта Красноармійська-Західна № 1” за перевізними документами №№ 02599, 02626, 02702, 02826 прибули вагони з вантажем №№ 24627960, 24443129, 24543845, 24460362, про що залізницею вантажоодержувачу було направлено повідомлення.

Вагон № 24627960 з 02год. 07.02.2009р. по 23:30год. 13.02.2009р. затриманий на станції Удачна у зв’язку з митними операціями та знаходився на місцях загального користування, про що станцією складено акт загальної форми № 29 від 07.02.2009р. Вантажоодержувач від підпису даного акту відмовився.

Вагон № 24443129 з 02:30год. 08.02.2009р. по 23:30год. 13.02.2009р. затриманий на станції Удачна у зв’язку з митними операціями та знаходився на місцях загального користування, про що станцією складено акт загальної форми № 31 від 08.02.2009р. Вантажоодержувач від підпису даного акту відмовився.

Вагон № 24543845 з 14:00год. 18.02.2009р. по 01:10год. 28.02.2009р. затриманий на станції Удачна у зв’язку з митними операціями та знаходився на місцях загального користування, про що станцією складено акт загальної форми № 41 від 18.02.2009р. Вантажоодержувач від підпису даного акту відмовився.

Вагон № 24460362 з 05:10год. 25.02.2009р. по 02:00год. 07.03.2009р. затриманий на станції Удачна у зв’язку з митними операціями та знаходився на місцях загального користування, про що станцією складено акт загальної форми № 43 від 25.02.2009р. Вантажоодержувач даний акт підписав із зауваженнями стосовно того, що «За час знаходження вагону під митним контролем відповідальності за плату за користування вагонами та зберігання вантажу на станції призначення вантажоодержувач не несе».

Облік часу перебування вагонів на станції здійснювався станцією Удачна за відомостями плати за користування вагонами №№ 16029049, 15020047, 28020062, 08030071, відповідно до яких залізницею нарахована плата за користування вагонами у розмірі 13 734грн. 24коп. у відповідності до ст.119 Статуту залізниць України, відомості плати за користування вагонами підписані представником відповідача із застереженнями стосовно правомірності нарахування залізницею сум за час затримки, посилаючись на те, що за час знаходження вагонів під митним контролем відповідальності за плату за користування вагонами та зберігання вантажів вантажовласник не несе.

Позивач, вважаючи, що затримка видачі вагонів сталася з вини відповідача, одержувача вантажу –ВАТ “ВК “Шахта Красноармійська-Західна № 1”, на підставі ст.46 Статуту залізниць України, нарахував збір за зберігання вантажу у сумі 11 160грн. 24коп. та пред’явив відповідачу накопичувальні картки для підписання, які відповідач підписав із застереженнями, від сплати нарахованого збору відмовився.

Оскільки відповідач від сплати сум, нарахованих залізницею за час затримки відмовився, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення нарахованих плати за користування вагонами в сумі 13 734грн. 24 коп. (з врахуванням ПДВ –2 289,04грн.) та збору за зберігання вантажів в сумі 11 160грн. 24коп. (з врахуванням ПДВ –1860,04грн.) у примусовому порядку.

Згідно з вимогами ст.46 Статуту залізниць України одержувач зобов’язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів встановлюється Правилами зберігання вантажів. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ї години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Пунктом 5 Правил зберігання вантажів передбачено якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту залізниць України з нього стягується збір за зберігання вантажу, встановлений тарифом.

Відповідно до п.4 Правил зберігання вантажів термін граничного зберігання починається з моменту подачі вагону під вивантаження засобами одержувача.

Пунктом 8 даних Правил передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача сплачується після закінчення терміну безоплатного зберігання, якій обчислюється з моменту їх затримки.

Відповідно до ст. 17 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах.

У відповідності до даних положень Статуту 29.11.2007р. між ДП “Донецька залізниця” та ВАТ “ВК “Шахта Красноармійська-Західна № 1” укладено договір за № 5 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3 договору № 5 від 29.11.2007р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги передбачено, що плата за додаткові послуги за регульованими тарифами визначається у відповідності до Розділу 2 Тарифного керівництва № 1 з урахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею; розмір плати за користування вагонами, контейнерами, наданими на під’їзні колії вантажовласник сплачує згідно з Правилами користування вагонами та контейнерами.

11.09.2003р. між ДП “Донецька залізниця” та ТОВ «Димитроввантажтранс»укладено договір №1/22 про експлуатацію залізничної під’їзної колії ТОВ «Димитроввантажтранс»при станції Удачна Донецької залізниці”.

Відповідно до п.13 договору власник під’їзних колій сплачує залізниці плату, а саме: за використання вагонів (контейнерів) згідно Статуту залізниць України та Правил користування вагонами і контейнерами; інші збори та плати, які вносяться залізниці згідно діючого законодавства.

Згідно п.2 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 термін безоплатного зберігання починається з 24-ої години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу.

Пунктом 2.3 Розділу 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифне керівництво № 1, затвердженим Наказом Мінтрансу № 551 від 15.11.1999р. передбачено, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання, що визначається з 24-ї години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу.

Тобто, сторонами в договорі визначений інший порядок справляння збору за зберігання у вагонах вантажів, ніж передбачено в Правилах зберігання вантажів, оскільки договір № 5 від 29.11.2007р. укладено пізніше, ніж затверджені Правила зберігання вантажів (Наказ Мінтрансу України від 21.11.2000р. №644), слід визнати, що такий порядок нарахування збору узгоджений сторонами в добровільному порядку, що є можливим враховуючи приписи ст. 627 ЦК України.

Так, за умовами укладеного між сторонами договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 5 від 29.11.2007р. оплата збору за зберігання вантажів здійснюється на підставі Тарифного керівництва № 1, розділом 2 якого передбачено, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання, що визначається з 24-ї години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу.

Згідно розрахунку позовних вимог наданого позивачем на вимогу суду (а.с. 49) сума збору за зберігання вантажів, враховуючи умови договору, складає 10 406грн. 88коп.

Враховуючи наведене, слід визнати, що господарський суд обґрунтовано визнав підлягаючими задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з ВАТ “ВК “Шахта Красноармійська-Західна № 1” м. Красноармійськ Донецької області збору за зберігання вантажу в сумі 10 406грн. 88коп.

Облік часу перебування вагонів здійснювався станцією Удачна за відомостями плати за користування вагонами №№ 16029049, 15020047, 28020062, 08030071.

Позивачем за користування вагонами, із посиланням на ст.119 Статуту залізниць України та Правила користування вагонами і контейнерами, нарахована плата за користування вагонами, у тому числі за період затримки вагонів, пов’язаної з митним оформленням у сумі 13 734грн. 24 коп. (з врахуванням ПДВ –2 289,04грн.), від внесення якої відповідач відмовився. Відомості плати за користування вагонами відповідач підписав із зауваженнями.

Згідно зі статтею 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата.

Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами.

Під користуванням вагонами (контейнерами) слід розуміти використання відповідного рухомого складу залізниці певним суб'єктом господарської діяльності, у тому числі власником залізничної під'їзної колії, який безпосередньо приймає вагони (контейнери) від залізниці для виконання подальших операцій з ними, а потім повертає їх залізниці.

Час користування, за який цим суб'єктом господарської діяльності вноситься відповідна плата, визначається від моменту прийняття вагонів (контейнерів) від залізниці до моменту їх повернення залізниці.

Стаття 119 Статуту встановила, що зазначена плата за користування вагонами і контейнерами стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Порядком взаємодії митних органів і залізниць України під час переміщення через митний кордон товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами, затвердженим спільним наказом Державної митної служби України та Мінтрансу України від 30.03.2001р. N 231/174 (в редакції наказу Державної митної служби України та Мінтрансзв'язку України від 28.05.2004 N 399/442, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.06.2004, далі - Порядок) визначено, що товари (вантажі), що прибувають на станцію призначення й перебувають під митним контролем, розміщуються на цій станції й перебувають під охороною залізниці, а для здійснення митних процедур можуть подаватися в інші зони митного контролю.

Про прибуття вантажу посадова особа станції призначення повідомляє митницю призначення та вантажоодержувача. За відсутності на станції призначення митного підрозділу митниця призначення та залізнична станція погоджують окремий порядок повідомлення й передання документів залежно від місцевих умов, який встановлюється у Технологічному процесі роботи станції.

Після проведення митного оформлення вантажів перевізні документи з відповідними відмітками, підписом та відбитками особистої номерної печатки посадової особи митниці призначення вантажоодержувачем повертаються на станцію призначення та служать підставою для видачі товарів (вантажів) одержувачу.

Видача вантажів до закінчення митного оформлення забороняється.

Статтею 121 Статуту залізниць України передбачений перелік обставин при яких вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами. А саме: якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; у інших випадках, передбачених Правилами.

Тобто, ті обставини, що вантаж у вагонах знаходився під митним оформленням, не зазначені в нормах чинного законодавства та в умовах укладених між сторонами договорів про організацію перевезень вантажів та експлуатацію залізничної під’їзної колії підставами з яких не повинна сплачуватись плата за користування вагонами.

Таким чином, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 09.06.2009р. у справі № 17/92 підлягає залишенню без змін, оскільки є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст. 43 ГПК України, тому підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1»м.Красноармійськ Донецької області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 09.06.2009р. у справі № 17/92 залишити без змін.

Головуючий

Судді:

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3 у справу

4 ДАГС