Постанова № 4885835, 25.08.2009, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.08.2009 р. справа №35/110пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

за участю представників сторін:

від позивача:

не з’явився

від відповідача:

Філіпчук Н.М. дов. № 1424 від 10.08.2009р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс»м .Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від

09.06.2009р.

у справі

№ 35/110пд (суддя Джарти В.В.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс»м. Донецьк

до

Приватного акціонерного товариства «Альба Україна»м. Бориспіль Київської області

про

визнання недійсним договору поставки

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс»м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Альба Україна»м. Бориспіль Київської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 110282 від 18.12.2006р.

Господарський суд Донецької області рішенням від 09.06.2009р. у справі № 35/110пд відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс»м. Донецьк у задоволенні позовних вимог, посилаючись на ті обставини, що позивачем не надано доказів підтверджуючих викладені в позовній заяві обставини щодо недійсності укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 110282 від 18.12.2006р. з підстав, передбачених ст. 230 ЦК України, або його невідповідність ч. 1, 2, 3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс»м. Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 09.06.2009р. у справі № 35/110пд скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заявник скарги вважає рішення господарського суду прийнятим з порушенням норм процесуального права, а саме ч.1 ст.43 ГПК України, яке виразилось у тому, що суд в своєму рішенні не дав оцінки відсутності в оскаржуваному договорі істотної умови договору –ціни, що є порушенням ч.2 ст.189 ГК України, ч.1 ст. 695 ЦК України.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, документів, підтверджуючих поважність причин неявки у судове засідання не надав.

Враховуючи те, що ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 24.06.2009р. у справі № 35/110пд явка сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, а неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на іншу дату, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу без представника позивача, оскільки для з’ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться у справі № 35/110пд.

Відповідач у клопотанні № 1494 від 14.08.2009р. повідомив, що у відповідності до ч.1 ст. 5 та п.5 Перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства»від 17.09.2008р. №514-VІ, Закрите акціонерне товариство «Альба Україна»змінило назву на Приватне акціонерне товариство «Альба Україна», код ЄДРПОУ 22946976 залишився незмінним. На підставі викладеного відповідач просив вважати правильним найменування відповідача - Приватне акціонерне товариство «Альба Україна»м. Бориспіль Київської області.

Відповідно до частини 1 статті 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Колегія суддів визнала за можливе задовольнити клопотання відповідача та вважати правильним найменування відповідача - Приватне акціонерне товариство «Альба Україна»м. Бориспіль Київської області.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України “Про судоустрій” та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст. 9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Між ЗАТ «Альба Україна»та Товариством з обмеженою відповідальністю “Медфармсервіс” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 110282 від 18.12.2006р.

У пункті 1.1 даного договору сторони визначили зобов’язання продавця передати лікарські засоби та вироби медичного призначення у власність покупця, а покупець зобов’язувався приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

Згідно пункту 1.2 договору товар передається по найменуваннях та в кількості, з зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних.

Даний договір підписаний головою правління з боку відповідача та директором –з боку позивача та завірений печатками сторін, в договорі є відмітка про його дійсність лише із протоколом розбіжностей.

Позивач, вважаючи, що відповідач навмисно ввів його в оману стосовно порядку розрахунків, посилаючись на ч.1 ст.230, ст.ст. 215, 216, 227, 236 ЦК України, ст.179 ГК України, звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 110282 від 18.12.2006р.

Предмет на підстави позову позивачем не змінювались.

У ст. 230 ЦК України наведені правові наслідки вчинення правочину під впливом обману, а саме якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Як вбачається з матеріалів справи договір купівлі-продажу № 110282 від 18.12.2006р. сторонами підписаний 18.12.2006р.

18.12.2006р. сторонами підписано протокол розбіжностей до договору купівлі-продажу, в якому мова про узгодження терміну відстрочки платежу та суми договору, не йшла, тобто позивач погодився на відстрочку платежу в 30 календарних днів і пропозиції про збільшення відстрочки платежу не було. Умови спірного договору сторони продовжували виконувати, а саме: позивач приймав продукцію.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами, оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Оскільки договір купівлі-продажу № 110282 від 18.12.2006р. підписаний уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень та/або заперечень, слід визнати, що на момент укладення договору позивачеві були відомі умови цього договору і всі розбіжності за спірним договором були врегульовані вказаним протоколом розбіжностей, що відповідає приписам ч.ч. 5, 6 ст. 181 ГПК України.

У відповідності до статті 11 Цивільного Кодексу України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 509 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Майново-господарські зобов’язання, у відповідності до ст. 179 Господарського Кодексу України, які виникають на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями.

Статтею 179 Господарського Кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ГК України, з врахуванням особливостей, передбачених господарським законодавством.

Приписами статей 627, 628 Цивільного Кодексу України передбачено, що сторони є вільними при укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Під обманом розуміється навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину.

По наданим позивачем документам та наведеним в позовній заяві підставам визнання недійсним договору не доведено наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення договору.

У главі 20 Господарського Кодексу України встановлений загальний порядок укладення господарських договорів, згідно якого за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором, після чого сторони погоджують розбіжності, які виникли та договір підписується на взаємоузгоджених умовах.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не направляв на адресу відповідача протокол розбіжностей стосовно розбіжностей щодо ціни договору, про що свідчить відсутність відповідної відмітки у тексті договору, або інші листи, які б підтверджували незгоду позивача з умовами договору в частині ціни та порядку розрахунків.

Наведене дає підстави вважати, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, підписання спірного договору за викладеними в ньому умовами здійснювалося за вільним вибором сторін.

У відповідності до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу України.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналізуючи умови спірного договору, колегія суддів встановила, що зміст договору не суперечить вимогам чинного законодавства, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним та відповідало їх волі, умови договору націлені на реальне настання наслідків, обумовлених вказаним договором, тому підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу № 110282 від 18.12.2006р. за наведеними позивачем в позовній заяві підставами немає.

Посилання заявника скарги, в обґрунтування визнання недійсним договору купівлі-продажу № 110282 від 18.12.2006р., з причин відсутності в договорі істотних умов договору: ціни, порядку та строків платежів, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки такі підстави визнання недійсним договору не зазначені в позовній заяві та не розглядались господарським судом при прийманні рішення по справі.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 09.06.2009р. у справі № 35/110пд ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Вважати правильним найменування відповідача - Приватне акціонерне товариство «Альба Україна»м. Бориспіль Київської області.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс»м. Донецьк залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 09.06.2009р. у справі № 35/110пд залишити без змін.

Головуючий

Судді:

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3 у справу

4 ДАГС