Ухвала суду № 48857211, 18.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2015 року м. Київ К/800/11166/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.,

та представників сторін:

від позивача - Журавель О.В.,

від відповідача - Дуль Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015

у справі № 826/14637/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віса Нова"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2014 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 14197-25 від 29.07.2014; визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ про опис майна у податкову заставу № 1275/26-59-25-01-14 від 22.09.2014. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2014 в частині відмови у задоволенні позову та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0008642213, №0008632213 від 13.06.2014. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2014 - залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Крім того, відповідачем було заявлене клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Віса-Нова» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «СТАРКСЕРВІС» за період з 01.01.2012 по 31.03.2014, за результатами якої складено акт №1013/22-13/37558998 від 25.04.2014, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог: пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження зобов'язання з податку на прибуток підприємств у 2013 році на загальну суму 13 769 763,00 грн.; п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15 303 034,00 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки, відповідачем 13.06.2014 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0008642213, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 17 212 204,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 13 769 763,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 442 441,00 грн.;

- №0008632213, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 19 128 793,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 15 303 034, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 825 759, 00 грн.

29.07.2014, керуючись ст.ст. 20, 59, 60 ПК України, податковим органом прийнято податкову вимогу № 14197-25, зі змісту якої вбачається, що станом на 28.07.2014 сума податкового боргу ТОВ «Віса-Нова» за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 36 340 996,00 грн. в тому числі: з податку на прибуток підприємств на загальну суму 17 212 204,00 грн.; з податку на додану вартість на загальну суму 19 128 793,00 грн.

Крім того, 22.09.2014 ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийнято рішення № 1275/26-59-25-01-14 про опис майна у податкову заставу.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив того, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України.

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.06.2014, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Віса-Нова» (Замовник) та ТОВ «СТАРКСЕРВІС» (Виконавець) був укладений Договір поставки № 0111-02 від 01.11.2013, за умовами якого Виконавець, за замовленням Замовника, зобов'язується поставити товар відповідно до заявок, складених на підставі специфікацій, у строки й на умовах, передбачені даним Договором.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, на виконання умов вказаного договору, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема: договором; податковими накладними; квитанціями про реєстрацію податкових накладними; товарно-транспортними накладними; замовленнями-специфікаціями; кошторисами; протоколами погодження остаточного вигляду виробу, тощо.

На момент здійснення господарських операцій, контрагент позивача був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Крім того, реальність здійснення господарської діяльності контрагентом позивача - TOB «СТАРКСЕРВІС», підтверджується ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2014 у справі № 908/777/14 за апеляційною скаргою ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, якою встановлено, що TOB «СТАРКСЕРВІС» звітувало до ДП1 у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за 2012 рік, як про валовий дохід, так і про валові витрати, і у поданій декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року підприємство відобразило обсяг поставки 53 579 999,00 грн. та ПДВ у розмірі 10 716 000,00 грн.

Також, вказаною ухвалою суду встановлено, що ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві не зверталась із кредиторськими вимогами до TOB «СТАРКСЕРВІС», що свідчить про відсутність податкової заборгованості.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності порушень, встановлених документальною позаплановою перевіркою позивача, на підставі чого судом правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про скасування податкової вимоги № 14197-25 від 29.07.2014 та рішення про опис майна у податкову заставу № 1275/26-59-25-01-14 від 22.09.2014.

Відповідно до п. 89.1, п. 89.2 ст. 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Отже, передумовою для застосування податковим органом податкової застави по відношенню до майна платника податків (в тому числі прийняття рішення про опис майна у податкову заставу та відповідно складення акта про опис його майна) є наявність податкового боргу у такого платника.

Разом з тим, на момент прийняття спірної податкової вимоги, позивач був вправі здійснити як досудове так і судове оскарження податкових повідомлень-рішень, а тому податкові зобов'язання, встановлені податковим органом у своїх рішеннях, є неузгодженими, а тому не являлися податковим боргом.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у відповідача не було законних підстав для прийняття спірної податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль