Ухвала суду № 48857065, 13.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2015 року м. Київ К/800/24208/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівГончар Л. Я., Маслія В. І.,розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Благовіщенка" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Благовіщенка" до Державної екологічної інспекції в Запорізькій області про визнання неправомірними дій та скасування припису,

встановив:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Благовіщенка" звернулось з позовом до Державної екологічної інспекції в Запорізькій області про визнання неправомірними дій та скасування припису.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дії Державної екологічної інспекції в Запорізькій області під час проведення позапланової виїзної перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними речовинами Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Благовіщенка"; визнано протиправним та скасовано припис Державної екологічної інспекції в Запорізькій області № 158/07 ПЗ від 17 вересня 2013 року; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати його та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заперечень не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що у період з 11 вересня 2013 року по 12 вересня 2013 року посадовими особами Державної екологічної інспекції у Запорізькій області проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами СТОВ "Благовіщенка", за результатами якої складено акт.

Відповідно до висновків акту в ході перевірки СТОВ "Благовіщенка" встановлено порушення ст. ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України "Про надра", а саме: відсутність спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).

На підставі висновків акту перевірки, з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області видано припис № 158/07 ПЗ від 17 вересня 2013 року, яким зобов'язано СТОВ "Благовіщенка" отримати спеціальний дозвіл на користування надрами на свердловини № 42/1н, № 01-ВП до 10 листопада 2013 року.

Не погодившись з приписом відповідача, позивач заявив цей позов.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправності дій відповідача під час проведення перевірки та скасування припису, суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності дій відповідача під час проведення перевірки та неправомірності винесеного припису у зв'язку з відсутністю встановленого відповідачем порушення.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, вказав на помилковість висновків останнього щодо відсутності у позивача обов'язку на отримання спеціального дозволу на користування надрами, та, відповідно, щодо протиправності виданого відповідачем припису.

Така позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає правовій позиції Верховного Суду України з розгляду справ цієї категорії.

Так, у справі № 21-88а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра).

Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.

Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби".

Проте із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) ВК України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби".

Отже, видобувати підземні води без отримання спеціального дозволу на користування надрами - при використанні підземних вод за умови неперевищення продуктивності забору води в обсязі 300 кубічних метрів на добу мають право суб'єкти господарювання тільки для власних господарсько-побутових потреб, а видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Між тим, як встановлено судами, відповідно до КВЕД 2010 серед видів діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів та ін., а артезіанські свердловини СТОВ "Благовіщенка" використовує для крапельного зрошування овочів.

Водозабір здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування № 5684/Зап, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Запорізькій області, з 08 липня 2011 року терміном дії до 31 грудня 2015 року.

При цьому, відповідно до зазначеного вище дозволу, виданого позивачу на спеціальне водокористування, ліміт забору води з підземних джерел встановлений в цілому понад 300 кубічних метрів на добу. Крім того, відповідно до звітів про використання води за ІІ квартал 2013 року, ІІІ та IV квартали 2012 року забір води позивачем здійснювався понад 300 кубічних метрів на добу.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, оскільки Товариство використовувало воду не тільки для власних господарсько-побутових потреб, а й для виробничих, то суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, вказавши на обов'язковість наявності спеціального дозволу на користування надрами.

У зв'язку з вищенаведеним суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині визнання неправомірними дій

Оскільки висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Благовіщенка" відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: