Ухвала суду № 48857064, 18.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" серпня 2015 р. м. Київ К/800/59191/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівГончар Л. Я., Маслія В. І.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівської обласної державної адміністрації про скасування наказу в частині,

установив:

ОСОБА_4 звернувся з позовом до Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівської обласної державної адміністрації, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Управління культури і туризму Чернігівської облдержадміністрації від 15 серпня 2005 року № 184 в частині затвердження до списку нововиявлених об'єктів культурної спадщини земельної ділянки, площею 0,1503 га, по АДРЕСА_1, яка розташована на території об'єкту археологічної спадщини поселення "Замкова Гора" літописного міста Варин, 1086 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати його та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях відповідач просив залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що 15 серпня 2005 року Управлінням культури, туризму і охорони культурної спадщини Чернігівської обласної державної адміністрації прийнято наказ № 184 «Про затвердження списку нововиявлених об'єктів культурної спадщини», яким затверджено Список нововиявлених об'єктів культурної спадщини Чернігівської області (пам'ятки археології, землі історико-культурного призначення) та наказано вирішити питання про занесення їх до державного реєстру нерухомих пам'яток України.

24 жовтня 2011 року Головним управлінням культури, туризму і охорони культурної спадщини Чернігівської обласної державної адміністрації позивачу надано висновок № 3605-п із проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки, площею 0,1503 га, в оренду для комерційного використання під нежитловою будівлею по по АДРЕСА_1.

Зі змісту висновку № 3605-п від 24 жовтня 2011 року вбачається, що вищевказана земельна ділянка розташована у межах об'єкта археологічної спадщини поселення (посад городища "Замкова Гора" літописного міста Варин, 1086 р.) Х-ХV культури III ст. (№ 419-6), занесеного до Переліку об'єктів культурної спадщини Чернігівської області.

Позивач заперечує правомірність оскаржуваного наказу від 15 серпня 2005 року № 184 в частині затвердження до списку нововиявлених об'єктів культурної спадщини земельної ділянки, яка передана йому в оренду для комерційного використання згідно рішення восьмої сесії п'ятого скликання Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області від 22 серпня 2011 року.

Скасовуючи наказ відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку, що перебування належної позивачу земельної ділянки у списку нововиявлених об'єктів культурної спадщини порушує права позивача.

Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, в позові відмовив.

Колегія суддів вважає висновки судів передчасними, прийнятими з порушенням норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно із ч.ч. 1 - 3 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду обмежено ст. 99 КАС України. З урахуванням положень цієї статті належним способом захисту порушеного права є, зокрема, звернення до суду з даними позовом в межах строку, встановленого ст. 99 КАС України.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ від 2005 року, про який дізнався в 2011 році, хоча з позовом звернувся до суду в липні 2013 року.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, тоді як суд першої інстанції залишив вказану норму Закону без уваги.

Між тим, дійшовши таких висновків, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ч. 4 ст. 11 КАС України не вжив передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, зокрема, не дав оцінку позовним вимогам в аспекті наслідків пропуску строку звернення до суду.

Наслідки пропуску цих строків встановлені ст. 100 КАС України, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Така редакція цієї статті характеризує її як норму процесуального права.

Отже, аналіз наведеної вище редакції ч. 1 ст. 100 КАС дає підстави вважати, що суд повинен самостійно, на свій розсуд, застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду.

Згідно із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Неповнота у встановленні фактичних обставин справи привела до порушення судами норм процесуального права, що в свою чергу не дає можливості суду касаційної інстанції визначитись в правильності правової позиції оцінки позовних вимог, проведеної судами попередніх інстанцій.

Оскільки судом апеляційної інстанції допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, остання підлягає направленню до суду апеляційної інстанції на новий розгляд для надання оцінки причинам поважності пропуску строку звернення до суду.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: