Постанова № 4885425, 22.07.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2009 № 54/60

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Браніцький О.М., довіреність б/н від 06.07.2009 року

від відповідача - Тополь І.М., довіреність №178-04/09 від 16.04.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "БМБ Компаунд"

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.05.2009

у справі № 54/60 (суддя

за позовом ТОВ "Компанія Фарком"

до ТОВ "БМБ Компаунд"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 202 917,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фарком» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» (далі – відповідач), який ґрунтувався на обставинах неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 14/08 від 01.06.2008 року, був задоволений частково.

З відповідача на користь позивача стягнуто 128 500 грн. боргу, 10 687,31 грн. пені, 8 265 грн. штрафу, 1 343,28 грн. процентів річних, 10 689,23 грн. інфляційних витрат, 1 594,85 грн. державного мита та 92,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 року та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, а судові витрати покласти на позивача. Вважав що судом першої інстанції при прийнятті рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, неповно з’ясовано обставини, що мають істотне значення для справи, висновки, викладені у рішенні господарського суду, не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначав, що суд не звернув уваги на факт відсутності підписаних між сторонами специфікацій до договору поставки № 14/08 від 01.06.2008 року, хоча необхідність у їх підписанні була передбачена договором поставки, зокрема, у відповідності до п.3.1. Договору, товар повинен був поставлятися та передаватися Постачальником у власність покупця на підставі Специфікацій та у відповідності із замовленням покупця.

Скаржник, спираючись на п. 6.1.1. договору поставки , також зазначав, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тій обставині, що така істотна умова договору поставки, як строк поставки товару, між сторонами не був погоджений.

Заперечуючи правомірність висновків місцевого господарського суду з приводу ненадання відповідачем підстав та не наведення ним обставин для звільнення від обов’язку оплатити переданий позивачем згідно видаткових накладних та рахунків-фактур товар, апелянт послався на те, що недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору поставки та відсутність вимоги , направленої в порядку статті 530 ЦК України, спростовували висновки суду першої інстанції про визнання відповідача боржником , що прострочив. До того ж , як вказав апелянт, у документах, які господарський суд міста Києва визнав в якості доказів , що підтверджували виконання позивачем умов договору поставки, а такими були визнані рахунки-фактури, видаткові накладні, довіреності, відсутні будь-які посилання на договір поставки , як на підставу відпуску товару позивачем.

У відзиві № 18 від 06.07.2009 року (вх. № 02-7-1/3675 від 06.07.2009 року) на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вказуючи на те, що судом першої інстанції повністю досліджені всі обставини справи , вірно застосовано норми законодавства, а тому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

В обґрунтування спростовувань доводів апеляційної скарги позивач звертав увагу суду на те, що доказом наявності заборгованості Відповідача перед Позивачем за договором поставки № 14/08 від 01.06.2008 року був «Акт звірки взаєморозрахунків з ТОВ «БМБ Компаунд» за період з 01.01.2009 по 27.04.2009», де було зазначено про проведення звірки станом на 27.04.2009 року саме за договором № 14/08 від 01.06.2008 року і відповідачем визнана заборгованість у розмірі 149 500 грн.

На думку позивача, у відповідності до п.1.2 Договору поставки №14/08, специфікація була покликана підтверджувати лише замовлення Покупця , нею не передбачалося затверджувати істотні умови поставки, зокрема щодо строку оплати, оскільки він визначався безпосередньо п. 5.6 Договору поставки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2009 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.07.2009 року.

Двічі через неявку представника відповідача і згідно з його клопотаннями судові засідання відкладалися.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/8/2 від 09.07.2009 року склад колегії суддів: головуючий суддя: Коротун О.М., судді: Кропивна Л.В., Поляк О.І. ,у зв’язку із наданням чергової відпустки суддям Коротун О.М. та Поляк О.І. , був змінений на склад колегії суддів: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.

Заслухавши доводи представників сторін, які навели свої аргументи в обґрунтування своїх вимог та заперечень, у судовому засіданні, 20.07.2009 року колегія суддів оголосила перерву до 14:00 год. 22.07.2009 року.

У судове засідання 22.07.2009 року з’явились представники позивача і відповідача. В усних поясненнях, наданих в судовому засіданні, відповідач зазначав , що незважаючи на відсутність вимоги позивача в порядку статті 530 Цивільного кодексу України, сплачує вартість отриманого на підставі видаткових накладних товару.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши доводи представників сторін , суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного .

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.06.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Фарком», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд», як покупцем, був укладений договір поставки № 14/08, на виконання якого постачальник відповідно до видаткових накладних РН-503 від 29.04.08 р. РН-607 від 15.10.08р., РН-706 від 28.10.08 р., РН-733 від 06.11.08, РН-744 від 17.11.08 р. здійснив поставку товару, а покупець, відповідач у справі, отримав його через своїх уповноважених осіб, які діяли на підставі довіреностей ЯПЛ № 436751 від 23.09.08 р., ЯПЛ № 436804 від 14.10.08 р., ЯПЛ № 436831 від 27.10.08 р., ЯПЛ № 436848 від 05.11.08 р., ЯПЛ № 436861 від 14.11.08 р. отримав товар.

Утім, з висновком суду про укладення договору поставки та вчинення сторонами дій на його виконання, суд апеляційної інстанції погодитися не може , оскільки такі обставини не підтверджені належним чином , у тому числі вказаними у законі доказами.

Відповідно до частин 1,2 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтею 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як випливає з пунктів 1.2. та 5.1 договору поставки, найменування, одиниця виміру товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією, покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, що визначені за одиницю товару у специфікації, що є невід’ємною частиною даного договору.

До обов’язків постачальника входить , за п. 6.1.1. договору, передання товару у власність покупця у термін, встановлений в окремій специфікації.

У свою чергу, умови поставки, за змістом розділу 3 договору, вказують в якості підстави поставки товару та його передачі постачальником у власність покупця специфікацію, умови якої сторони визначають за певною процедурою, формалізуючи свою волю шляхом підписання специфікації.

Проте, і у матеріалах справи і у сторін, як випливає з їх пояснень, відсутні складені та погоджені специфікації . Не містять матеріали справи й доказів на доведення того, що, передаючи товар відповідно до видаткових накладних, позивач виконував замовлення покупця ( відповідача у справі).

Будучи , в силу приписів статті 101 ГПК України, не пов’язаним у процесі перегляду справи доводами апеляційної скарги і перевіряючи законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, апеляційний господарський суд також не погодився з мотивами, за якими суд першої інстанції спростував і не взяв до уваги посилання відповідача на ненастання строку платежу і відсутність у зв’язку з цим у нього обов’язку оплатити поставлений товар.

При цьому місцевий господарський суд, відхиляючи доводи відповідача, послався на умови договору ( пункт 5.6.) та видаткові накладні і в обґрунтуванні рішення вказав на те, що факт поставки продукції позивачем та її прийняття відповідачем доведений, але останнім , усупереч обов’язку оплатити кожну окрему партію товару протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару згідно накладної , здійснено лише частково.

З такими доводами погодитися не можна, адже недосягнення сторонами згоди з усіх умов господарського договору позбавляє його якостей договору, що відбувся .

Відповідно до частини 8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся. Якщо одна із сторін вчинила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що підставою позову , правом на зміну якої відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач не скористався, є невиконання відповідачем умов договору поставки, а матеріалами справи доведено, що такий договір не відбувся, у відповідача не виникло обов’язку його виконувати , а у позивача - права на підставі договору вимагати належного виконання його умов , тим більше вимагати застосування правових наслідків за невиконання зобов’язань відповідно до статей 611 та 625 Цивільного кодексу України .

Аналогічна правова позиція викладена в узагальненні Вищого господарського суду України порушених господарськими судами питань щодо застосування норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України (інформаційний лист від 07.04.2008 N 01-/211 ).

Подані позивачем докази , а саме: наявні і складені між сторонами акти звірки взаєморозрахунків не мають. в силу ч. 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України , заздалегідь встановленої сили і не спростовують встановлених апеляційною інстанцією висновків про неукладеність договору поставки , адже сам по собі такий акт є документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами.

З огляду на наведене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до п. 2,3 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фарком» слід відмовити . Судові витрати, понесені позивачем при звернення із позовом до суду першої інстанції покладаються в силу статті 49 Господарського процесуального кодексу України на позивача.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції зауважує, що частково задовольнивши позов, місцевий господарський суд у резолютивній частині рішення не визначився щодо іншої частини заявлених вимог позивача, чим не дотримався вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги у зв’язку із її задоволенням , на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 р. у справі № 54/60 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю “Компанія Фарком” відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фарком» (код ЄДРПОУ 32920422; місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Тверський тупик, 5 “А”) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компауд» (код ЄДРПОУ 30406297; місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Попудренка, 52) державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 1015,00 грн.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Матеріали справи № 54/60 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя

Судді

23.07.09 (відправлено)