Постанова № 4885420, 31.08.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2009 № 20/87

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Григоровича О.М.

суддів:

за участю секретаря судового засідання

представників сторін:

позивача: не з’явився;

відповідача: Ващук М.В. (дов. від 31.08.09 б/н),

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Транс-ВМ Trans"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2009

у справі № 20/87 (суддя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"БМ Транс-ВМ Trans"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Трейд Лайн Лтд"

про стягнення суми,

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.09 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати.

Скарга мотивована тим, що позивач надав відповідачу всі необхідні документи для проведення розрахунків, що підтверджується реєстром переданих оригіналів № 4960 та актом виконаних робіт, який підписано та скріплено печатками сторін.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

03.10.08 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Трейд Лайн Лтд” (далі-відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “БМ Транс-ВМ Trans” (далі-позивач, перевізник) було укладено договір № 1898 на транспортне обслуговування.

Відповідно до п. 1.1 договору від 03.10.08 № 1898 замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.

Ціни на послуги узгоджуються сторонами в замовленнях на перевезення і вказуються у рахунках-фактурах перевізника (п. 3.1 договору від 03.10.08 № 1898).

Згідно з п. 4.1 вказаного вище договору розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 5-ти банківських днів після отримання рахунка-фактури перевізника, товарно-транспортної накладної (СМR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт та податкової накладної якщо в “Замовленнях на перевезення” не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

Відповідно до п. 5.5 у випадку затримки оплати, вказаних у пунктах 3.1, 4.1 даного договору, замовник виплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт виконаних робіт.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач згідно з Заявкою від 03.10.08 № 04/10 здійснив перевезення вантажу в напрямку: Enschede (NL) – м. Київ (Україна) про що свідчить відмітка вантажоодержувача в міжнародній товарно-транспортній накладній (СМR) від 08.10.08 № 3628873 про отримання вантажу 21.10.08.

Однак, відповідач свої зобов’язання по оплаті наданих позивачем послуг з організації та виконання перевезення вантажу не виконав. У зв’язку з чим позивач 22.01.09 на адресу відповідача направив претензію за № 22/01-П, в якій просив на протязі 15 днів з моменту отримання листа перерахувати згідно розрахункових реквізитів суму основного бору та штрафу.

Вимога позивача була залишена відповідачем без реагування.

Як вбачається з матеріалів справи в якості доказу отримання відповідачем оригіналів документів, необхідних для здійснення розрахунків, позивачем залучено копію реєстру від 23.10.08 № 4960.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції не прийняв зазначений реєстр у якості належного та допустимого доказу по справі, оскільки позивач не надав доказів того, що підпис на реєстрі у графі “отримав” належить саме працівнику відповідача, який уповноважений на одержання оригіналів документів від імені відповідача. До того ж, на реєстрі відсутній відтиск печатки відповідача, якою засвідчується дійсність підпису. Тому суд прийшов до висновку, що строк оплати наданих позивачем послуг з організації та виконання перевезення за Заявкою від 03.10.08 № 04/10 не настав.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки вони не відповідають обставинам справи та чинному законодавству в зв’язку з наступним.

Матеріали справи свідчать про надання позивачем послуг з організації та виконання перевезення вантажу, що підтверджується актом виконаних робіт від 21.10.08 № 4960, який підписано представниками обох сторін та скріплено печатками.

В акті зазначено, що роботи виконано в повному обсязі. Всі документи, необхідні для здійснення розрахунків, отримані. Сторони не мають претензій одна до одної.

Відповідно до рахунку-фактури від 23.10.08 № 4960 загальна сума боргу становить 22 085 грн. 37 коп.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідач доказів про сплату боргу не надав. Розмір позовних вимог не спростував та не оспорив.

В частині 1 ст. 530 ЦК України вказано, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 909 ЦК України за договором перевезення одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачі), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Згідно з ч. 2. ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов’язання, підлягають стягненню пеня, три проценти річних та інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. За таких умов рішення суду першої інстанції про відмову в позові підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “БМ Транс-ВМ Trans” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.09 у справі №20/87 скасувати.

3. Позов задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд Лайн Лтд” (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 36; код ЄДРПОУ 19482823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БМ Транс-ВМ Trans” (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 26; код ЄДРПОУ 22974033) 22085 (двадцять дві тисячі вісімдесят п’ять) грн. 37 коп. основного боргу, 1786 (одна тисяча сімсот вісімдесят шість) грн. 19 коп. пені, 1435 (одна тисяча чотириста тридцять п’ять) грн. 55 коп. інфляційних, 223 (двісті двадцять три) грн. 27 коп. 3% річних, 255 (двісті п’ятдесят п’ять) грн. 30 коп. витрат по сплаті державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 127 (сто двадцять сім) грн. 65 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №20/87 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді

04.09.09 (відправлено)