Постанова № 4885294, 22.09.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2009 № 34/178

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Моторного О.А.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача – Дем’яненко М.В.

від відповідача – Риков О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Українська транспортна страхова компанія"

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.05.2009

у справі № 34/178 (суддя

за позовом Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Добробут та Захист"

до ЗАТ "Українська транспортна страхова компанія"

про стягнення 28883,17 грн.

Постанова прийнята 15.09.2009 року в зв’язку з оголошенням перерви в судовому засіданні 09.07.2009 року на підставі ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ЗАТ СК „Добробут та Захист” звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ЗАТ „Українська транспортна страхова компанія” про стягнення пере страхового відшкодування та пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2009 року у справі № 34/178 позовні вимоги ЗАТ „Страхова компанія „Добробут та Захист” були задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 27274 грн. частки страхового відшкодування, 1040,15 грн. пені, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення повністю та постановити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

Представник позивача надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення суду прийнято з дотримання всіх вимог норм права, є законним та обґрунтованим, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

22.05.2007 року між Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Добробут та Захист” (перестрахувальник) та Закритим акціонерним товариством „Українська транспортна страхова компанія” (перестраховик) укладено договір, предметом якого є облігаторне (обов'язкове) пропорційне квотне перестрахування перестраховиком частини відповідальності перестрахувальника, прийнятої ним за договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів), у відповідності з Правилами добровільного страхування наземного транспорту б/н, зареєстрованих Державною Комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 09.12.2004 року.

Відповідно до п. 3.8 договору, сторонами визначено основний документообіг, який здійснюється шляхом оформлення перестрахувальником щомісячних рахунків - бордеро премій; рахунків - бордеро збитків та щоквартальних бордеро заявлених, але не сплачених збитків.

Пунктом 3.9 договору встановлено, що відповідальність перестраховика за кожним договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, який підпадає під дію договору перестрахування, починається та закінчується одночасно з відповідальністю перестрахувальника.

Сторонами підписано додаток №1 до договору, яким сторони погодили, що перестрахувальник передає у перестрахування ризики, пов'язані з такими типами транспортних засобів: легкові автомобілі, автобуси, мікроавтобуси, вантажні автомобілі, причепи.

Додатком №7 до договору укладеного сторонами, з 01.07.2006 року до 27.05.2007 року сторони погодили, що транспортні засоби передають у перестрахування за тарифами, вказаними у додатку №1 до договору з врахуванням періоду (рго-гаtа), розмір перестрахувальної премії, що належить до сплати перестраховику зазначено в рахунку-бордеро.

На підставі зазначених умов договору перестрахування, позивачем було передано відповідачу у перестрахування, згідно з рахунком бордеро премій № 11 від 01.04.2008 року за період з 01.03.2008 року до 31.03.2008 року, ризик за договором страхування № 10/17 - 1060, що укладений ЗАТ „СК „Добробут та Захист” з ЗАТ „Інвест-Кредит Банк” на період з 21.03.2008 року до 20.03.2009 року.

За перестрахованим договором відповідач отримав відповідну перестрахувальну премію в розмірі 1490,02 грн.

27.08.2008 року до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування № 622/08 звернувся страхувальник, підставою для чого стала ДТП, що мала місце 22.02.2008 на розі вулиць Саксаганського - Шота Руставелі, в результаті якої застрахований автомобіль отримав значні пошкодження.

Позивачем було визначено розмір відновлювального ремонту, складено страховий акт № 929/11/08 від 28.07.2008 року та сплачено страхове відшкодування страхувальнику ЗАТ „Інвест-Кредит Банк” в розмірі 108196,01 грн.

Пунктом 5.1 договору, перестраховик, в межах власного утримання, приймає участь у відшкодуванні всіх збитків за договорами страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію договору перестрахування.

Оскільки попередня сума збитку перевищувала 50000 грн., її врегулювання позивач провів за правилами п.п. 5.3, 5.4 - врегулювання касового збитку (касовий збиток - розмір страхового відшкодування, при перевищенні якого перестраховик, при оформленні обгрунтованого розрахунку страхового відшкодування, після заяви перестрахувальника на виплату страхового відшкодування, сплачує свою частку відшкодування перестрахувальнику раніше, ніж перестрахувальник зробить виплату страхового відшкодування).

27.08.2008 року позивач листом № 2343/1 повідомив відповідача про настання страхового випадку, яке мало місце 22.08.2008 року.

Після врегулювання збитку, позивач листом від 01.12.2008 року № 3254 надав повний пакет документів з розрахунками, що є необхідним відповідачу для сплати своєї частки відшкодування в розмірів 27274 грн.

Також в даному листі позивач просив відповідача перерахувати частку страхового відшкодування в сумі 27274 грн. протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання даних документів на його поточний рахунок 26508178 в „Райффайзен банк Аваль” в м. Києві, ідентифікаційний код 31571133, МФО 300335.

Дана заява була отримана відповідачем 03.12.2008 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом, який зареєстрований відповідачем за вх. № 6482.

У відповідь на даний лист відповідач листом за вих. № 967 від 17.12.2008 року просив надати розрахунок частки страхового відшкодування перестраховика у рахуванням суми працездатних залишків пошкодженого ТЗ, розрахованих у відповідності до вимог п.7.15 „Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів” та довідку ДАІ із зазначенням пунктів ПДР порушених учасниками ДТП.

Позивач на лист відповідача, повідомив останнього про те, що згідно змісту п.7.15 „Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх ТЗ”, а саме: „якщо вартість відновлювального ремонту, з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових розкомплектованого або аварійного ДТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого ДТЗ дорівнює його утилізаційній вартості. Відновлювати такий ДТЗ за принципом внеску - економічно не доцільно. Однак, відповідно до звіту №108 від 31.10 2008 року вартість відновлювального ремонту, склала 135282,80 грн., не перевищує ринкову вартість без зазначених пошкоджень ТЗ Хюндай, д.н.з. АЕ 3756 СЕ, яка складає 147784 грн.

Стосовно довідки ДАІ, яку витребував відповідач, в даному листі позивач вказав, що по факту ДТП слідчим відділом Печерського РУ порушено кримінальну справу, а тому до завершення розслідування та встановлення винної особи, працівники правоохоронних органів не можуть визначити та зазначити в довідку, які саме пункти Правил дорожнього руху були порушені.

Проте, відповідач своєї частки відшкодування не сплатив.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарське зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно ст. 12 Закону України „Про страхування” перестрахування - страхування одним страховиком на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося вище, відповідно до умов договору, відповідач мав сплатити свою частку відшкодування протягом 10 робочих днів, після отримання від перестрахувальника документів.

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, умови договору не виконав, у строк до 16.12.2008 року частки страхового відшкодування не сплатив.

Матеріали справи також містять довідку за підписом Голови правління та головного бухгалтера позивача, відповідно до якої залишкова сума боргу відповідача за рахунками-бордеро премій за період з 01.03.2008 року до 31.03.2008 року складає 27274 грн.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі зазначає, що причинами для відмови з їх сторони виплати страхового відшкодування є те, що позивач не своєчасно, відповідно до вимог договору, повідомив його про настання страхової події та те, що позивачем не було направлено всіх необхідних документів, перелік яких передбачений договором, а саме довідки ДАІ з зазначення пунктів ПДР, що були порушені учасниками ДТП.

Проте, колегія суддів вважає дані твердження безпідставними та не приймає їх до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до п.8.1 договору перестрахування всі листи, повідомлення та інша інформація, що надсилається за цим договором або у зв’язку з його виконанням, повинні бути виконані в письмовій формі та вважаються наданими належним чином, якщо вони надіслані телеграфом, телетайпом, телефаксом, електронною поштою, а потім надіслані листом, рекомендованим листом або доставлені особисто за адресами, що зазначені в договорі.

Як вбачається з пояснень позивача та долучених до матеріалів справи доказів, а саме витягу з факсового журналу повідомлень, позивачем направлялося факсове повідомлення відповідача про настання страхової події 27.08.2008 року о 17 год. 51 хвл.

Як вказувалося раніше ДТП сталося 22.08.2008 року, тобто позивач вчасно, в строк 5 днів, здійснив повідомлення відповідача по настання страхової події.

Пізніше на виконання вимог п.8.1 договору перестрахування, позивач письмово повідомив відповідача про страхову подію та направив йому пакет документів, необхідний для здійснення страхової виплати з боку останнього.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідачем не було надано ані суду першої інстанції ані апеляційній інстанції належних доказів, які б спростовували твердження позивача про своєчасне повідомлення ЗАТ „Українська транспортна страхова компанія” про страхову подію.

Стосовно „розгорнутої” довідки ДАІ, в якій зазначаються пункти Правил дорожнього руху, які були порушені учасниками ДТП необхідно зазначити, що як раніше зазначалося по факту ДТП 22.08.2008 року була порушена кримінальна справа, а тому до закінчення розслідування та встановлення винної особи в даній пригоді працівники правоохоронних органів не можуть визначити та зазначити в довідку, які саме пункти Правил дорожнього руху були порушені.

Крім того, 10.11.208 року Печерським районним судом міста Києва було винесено вирок, яким визнано Фірманюка О.І. винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України.

Дана кримінальна справа була порушена відносно Фірманюка О.І. по факту ДТП, що мало місце 22.08.2008 року, в результаті якого було пошкоджено застраховану машину Хюндай д.н.з. АЕ 3756 СЕ, під керуванням водія Козій В.М., стосовно виплати страхування якої і виник даний спір.

Таким чином, позовні вимоги ЗАТ СК „Добробут і Захист” стосовно стягнення боргу в розмірі 27274 грн. підлягають повному задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 1609,17 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 12.2 договору перестрахування сторони несуть відповідальність одна перед одною за несвоєчасне виконання передбачених цим договором розрахунків у вигляді сплати пені в розмірі 0,1% від суми платежу, що просторочений, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом першої інстанції вірно було зменшено суму пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 1040,15 грн., оскільки позивачем невірно було визначено період нарахування пені та її розмір, а отже невірно була й заявлена до стягнення пеня в розмірі1609,17 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, правомірно частково задоволені вимоги Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Добробут та Захист”, а тому апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія” не підлягає задоволенню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2009 року у справі № 34/178 – без змін.

2. Матеріали справи № 34/178 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя

Судді