Постанова № 4884925, 02.07.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2009 р.                                                                       справа № 8264/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Христофорова А.Б.

при секретарі                                                  Аржанові А.С.

за участю:

представника позивача –                              Кошуба В.О.,

представника відповідача –                     Кір»янкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Державної з енергозбереження України про визнання недійсною постанови № 15-6/09-22-021КП-30ЕС 16.04.2009 про застосування економічних санкцій у 237666,90 грн.,-

ВСТАНОВИВ :

КП «Компанія «Вода Донбасу» звернулося до суду з позовом до Державної з енергозбереження в особі Територіального управління по Донецькій області про визнання недійсною постанови № 15-6/09-22-021КП-30ЕС 16.04.2009 про застосування економічних санкцій у 237666,90 грн.

Ухвалою суду 12.06.2009 замінено відповідача у справі на Державну інспекцію з енергозбереження України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державною з енергозбереження в особі територіального управління по Донецькій області була проведена перевірка стану використання паливно-енергетичних ресурсів підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства, за результатами якої складено акт 10.04.2009 № 15-6/09-17-021 КП, яким встановлено перевитрати позивачем електричної внаслідок понаднормативних втрат питної води при транспортуванні. На підставі цього акту відповідачем було прийнято оскаржувану постанову, яка була отримана позивачем разом з рахунком на оплату штрафних санкцій 21.04.2009.

Позивач не погоджується постановою про застосування економічних санкцій, оскільки у порушення вимог п. 12 Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів неефективного використання, затвердженого наказом Державного комітету України з енергозбереження 04.08.2000 № 64, акт перевірки не було підписано керівником КП «Компанія «Вода Донбасу», у зв’язку з чим не може встановлювати наявність порушень законодавства з енергозбереження як такий, що не вимогам законодавства.

Крім того, згідно розділу 7 акту перевірки, позивачем у 2008 році за одним видом господарської діяльності (водопостачання та водовідведення) не перевищено встановлені норми витрат електроенергії.

Ст. 11 Закону України «Про енергозбереження» передбачені економічні заходи для забезпечення енергозбереження, в тому числі введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих та тарифів залежно перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо встановлених стандартами. У 8 акту перевірки зазначено, що позивачем перевищено норми втрат питної води при транспортуванні. Однак, з аналізу норм Закону України «Про енергозбереження», Положення про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженого постановою Кабінету України 29.06.2000 № 1039, та Інструкції, Інспекція здійснює контроль за ефективним використанням паливно-енергетичних ресурсів, у зв’язку з чим в відсутні повноваження на застосування санкцій за понаднормативні втрати питної води.

Просив задовольнити позовні вимоги (а.с. 3-5).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та суду пояснив, що відповідач в обґрунтування застосування економічних санкцій зазначає про невідповідність загальновиробничих норм питомих витрат палива, теплової та електричної енергії, затверджених на 2008 для Шахтарського ВУВКГ, вимогам Загального положення про порядок нормування витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному господарстві, затвердженого постановою Кабінету України 15.07.1997 № 786. Позивачем на 2008 затверджені зазначені норми у відповідності з вимогами Основних положень з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, що затверджені наказом Держкоменергозбереження 22.10.2002 № 112 погоджені першим заступником голови НАЕР. Відповідач визначає питну воду як енергоносій, що не приписам ст.. 1 Водного кодексу України, Закону України «Про енергозбереження». У контексті вказаного Закону вода дорівнює енергоносію у разі передачі за допомогою теплової енергії. Позивач надає послуги з питного водопостачання, а не теплопостачання. Для Шахтарського ВУВКГ 20.10.2006 були затверджені технологічні нормативи використання питної води (ІТНВПВ), розроблені у відповідності з вимогами п. 3.4 Галузевих технологічних нормативів використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України, затверджених наказом Держжиткомгоспу 17.02.2004 № 33, дійсно порушуються позивачем, за що до місцевого бюджету справляється збір за забруднення навколишнього природного середовища. Просив визнати недійсною постанову № 15-6/09-22-021КП-30ЕС 16.04.2009 про застосування економічних санкцій у 237666,90 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з тих підстав, що оскаржувана постанова прийнята на підставі акту комплексної перевірки стану використання паливно-енергетичних ресурсів підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства № 15-6/09-17-021 КП 10.04.2009 за результатами перевірки Шахтарського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, яке відокремленим підрозділом КП «Компанія «Вода Донбасу». Матеріали перевірки були направлені до Шахтарського ВУВКГ без підписів але з зауваженнями. Повторно матеріали перевірки та пояснення до зауваження були направлені до Шахтарського ВУВКГ листом 05.05.2009 № 15-6/03-15-1492, але станом на 05.06.2009 підприємством не були повернуті. Таким чином, посадові особи Шахтарського ВУВКГ підпису акту та припису до нього відмовились, чим порушено п. 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Планова перевірка Шахтарського ВУВКГ, яке відокремленим підрозділом КП «Компанія «Вода Донбасу», проводилася згідно затвердженим річним планом та відповідно до п. 2 Постанови Кабінету України 22.10.2008 № 935.

В 7 акту вказано, що норми питомих витрат ПЕР для Шахтарського ВУВКГ затверджуються керівництвом КП «Компанія «Вода Донбасу», але затверджені норми на 2008 не відповідають Постанові КМУ № 786 15.07.1997, згідно з п. 16 якої розроблення науково обґрунтованих норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів здійснюється на основі міжгалузевих, галузевих та регіональних методик нормування, у яких враховуються основні особливості технологічних процесів конкретного виробництва. Тобто розрахунки норм питомих витрат ПЕР повинні виконуватися на основі «Методики розрахунку норм питомих витрат ПЕР на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України», затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 335 11.10.2006, зареєстрованою в Міністерстві України 28.12.2006 за № 1381/13255. Згідно методики норма питомих витрат електроенергії повинна визначатися на 1000 куб.м поданої в систему подачі та розподілу води, однак на 2008 для Шахтарського ВУВКГ затверджена норма питомих витрат електроенергії на 1000 куб.м. реалізованої води, що не вимогам п.п. 1.4, 1.6, 2.3, 2.4 галузевої методики.

Відповідач, посилаючись на Закон України «Про енергозбереження», п. 6 Постанови Кабінету України № 786 15.07.1997, зазначає, що вода віднесена до енергоносіїв. Нормативи використання питної води законодавчо встановлюються відповідно до ст.. 29 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», ст.. 40 Водного кодексу України. Технологічними нормативами використання питної води максимально допустимий обсяг технологічних витрат води при виробництві та транспортуванні, використанні на власні потреби підприємствами питного водопостачання та утриманні зон санітарної охорони. Згідно Галузевих технологічних нормативів використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства 17.02.2004 № 33, зареєстрованих в Міністерстві України 07.12.2007 за № 1557/10156, Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 05.07.1995 № 30, Основних положень з нормування питомих витрат ПЕР у суспільному виробництві, затверджених наказом Держкоменергозбереження № 112 22.10.2002, зареєстрованих в Міністерстві України 07.11.2002 за № 878/7166, поточний індивідуальний технологічний норматив використання питної води у водопровідному господарстві – це максимально допустимий обсяг технологічних витрат води при підйому, очищені та транспортуванні 1000 куб.м води на спорудах мережами, знаходяться на балансі або обслуговуються підприємством, втрат води при транспортуванні абонентам через дану систему питного водопостачання, втрат води на власні потреби працівників та на утримання території зон санітарної охорони споруд в належному санітарному стані. Підставою для застосування економічних санкцій та адміністративних штрафів недотримання вимог щодо встановлення норм питомих витрат ПЕР або перевищення показників міжгалузевих та регіональних норм питомих витрат. час проведення перевірки Шахтарського ВУВКГ виявлений факт перевитрат електричної на роботу насосних станцій внаслідок перевищення фактичних втрат води на нормативними, за що було прийнято рішення про застосування економічних санкцій, передбачених Законом України «Про енергозбереження», п. 4 Постанови Кабінету України № 935 22.10.2008, Постанови Кабінету України № 699 02.09.1993 «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві».

Просив відмовити у задоволенні позову (а.с. 40-43).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач – Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» юридичною особою, зареєстроване 03.09.2007 виконавчим комітетом Донецької ради, включене до ЄДРПОУ за № 00191678, здійснює діяльність у відповідності Статутом, затвердженим розпорядженням голови Донецької обласної ради 28.08.2007 № 98р, збирання, очищення та розподілення води, транспортування продукції трубопроводами, збирання оброблення стічних вод та (а.с. 21-32, 33).

Відповідач - Державна інспекція з енергозбереження України урядовим органом державного управління, що у складі НАЕР йому підпорядковується. Інспекція в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України Кабінету України, Положенням про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженим постановою Кабінету України 29 червня 2000 р. № 1039, та наказами НАЕР.

Територіальне управління Державної з енергозбереження по Донецькій області територіальним органом Державної з енергозбереження України, створеним відповідно до п. 9 Положення про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженим постановою Кабінету України 29 червня 2000 р. № 1039.

10.04.2009 Територіальним управлінням Державної з енергозбереження по Донецькій області було складено акт № 15-6/09-17-021 КП за результатами проведення комплексної перевірки стану використання паливно-енергетичних ресурсів підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства на Шахтарському виробничому управлінні водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу» (а.с.6-15).

У судовому засіданні встановлено та не оспорюється сторонами у справі, що Шахтарське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства (далі за текстом - Шахтарське ВУВКГ) структурним підрозділом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» без права юридичної особи, на що, зокрема, мається посилання в 7 акту перевірки (а.с. 13).

Згідно висновків вказаного вище акту за результатами перевірки встановлено, що стан енергозбереження на підприємстві не в повній діючим вимогам з енергозбереження. Так, згідно розділу 7 акту затверджені Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» норми питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів (далі за текстом - ПЕР) для Шахтарського на 2008 не відповідають постанові Кабінету України № 786 15.07.1997, оскільки норми питомих витрат ПЕР не відповідають критеріям прогресивності, відсутні норми питомих витрат ПЕР на виробництво похідних енергоносіїв (теплова енергія, стиснене повітря), в розрахунках норм питомих витрат ПЕР не враховані заходи з економії енергоресурсів, не виконуються вимоги щодо класифікації норм питомих витрат (індивідуальні, технологічні, загальновиробничі), розрахунки норм питомих витрат ПЕР виконані на «перекачування води» становлять 310 кВт-год/тис.м3, однак затверджена норма КП «Компанія «Вода Донбасу» становить 1101,1 кВт-год/тис.м3 на «реалізацію води», обґрунтування відсутні (а.с. 13).

Наказом Державного комітету України з енергозбереження № 64 04.08.2000, зареєстрованим у України 25 вересня 2000 р. за № 653/4874, затверджено Порядок проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів неефективного використання.

У відповідності до п. 12 цього Порядку за результатами перевірки інспектор складає акт. У разі виявлення порушень з питань енергозбереження складається припис, який обов'язковий для виконання підприємством. Акт підписується працівником що проводив перевірку та керівником (головним інженером) підприємства, яке перевірялося. У разі незгоди керівництва підприємства з висновками акта, воно може оскаржити його до Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів.

Як вбачається з акту перевірки № 15-6/09-17-021 КП 10.04.2009 підписаний тільки державними інспекторами з енергозбереження Гурщенком В.М. Зискіною О.А. Підпис керівника або головного інженера КП «Компанія «Вода Донбасу» у акті відсутній; відповідний акт відмови підписання керівником підприємства акту перевірки не складено. Зазначені обставини свідчить про порушення з боку посадової особи суб’єкта владних повноважень законодавчо передбаченого порядку проведення перевірки.

Відповідно до п. 15 вищевказаного Порядку рішення про сплату підвищеної плати за неефективне використання енергоресурсів приймається відповідно до законодавства України на підставі акта перевірки підприємства, складеного інспектором оформлюється постановою про сплату підвищеної плати. Перший примірник постанови залишається в а другий примірник у триденний термін після оформлення постанови надсилається (видається повноважному представнику) підприємству для сплати ним підвищеної плати.

16.04.2009 на підставі акту перевірки та у відповідності до Законів України „Про енергозбереження», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Постанов Кабінету України 22.10.2008 № 935 «Про організацію державного контролю за ефективним (раціональним) використанням паливно-енергетичних ресурсів» (далі за текстом – Постанова № 935), 02.09.1993р. № 699 „Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві» (далі за текстом – Постанова № 699) та згідно з Положенням про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженим постановою Кабінету України 29.06.2000 № 1039, начальником Територіального управління Державної з енергозбереження по Донецькій області було винесено Постанову № 15-6/09-22-021КП-30ЕС про застосування економічних санкцій (підвищеної плати або енергетичного збору за нераціональне (неефективне) використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів) у 237666,90 грн. (а.с.17-19).

Згідно з постановою до позивача застосовано економічні за перевитрати електричної через понаднормативні перевитрати питної води (перевитрати питної води в 2008 році в 649,3 тис.м3/рік). Підставою для такого висновку у постанові відповідач зазначив п. «е», ст. 11, ст.ст. 17, 20 Закону України «Про енергозбереження», п.п. 1, 3, 4 Постанови Кабінету України № 786 15.07.1997 (далі за текстом – Постанова № 786), п. 4 Постанови № 935, п.п. 1.4, 7.4, 7.9 Основних положень з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затверджених Наказом Держкоменергозбереження № 112 22.10.2002, зареєстрованих в Міністерстві України 07.11.2002 за № 878/7166 (далі за текстом – Основні положення), п. 1.3 Галузевих технологічних нормативів використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 33 17.02.2004, зареєстрованих в Міністерстві України 07.12.2004 за № 1557/10156 (далі за текстом – Галузеві нормативи) (а.с. 18).

Розрахунок суми них санкцій проведено за Методикою визначення та оцінки втрат паливно-енергетичних ресурсів та перевірки підприємств водопровідно-каналізаційного господарства з питань енергозбереження, затвердженою Наказом Державного комітету України з енергозбереження 20.12.2002 № 138.

Суд вважає постанову № 15-6/09-22-021КП-30ЕС 16.04.2009 про застосування економічних санкцій протиправною з наступних підстав.

У відповідності до преамбули Закону України «Про енергозбереження» паливно-енергетичні ресурси - сукупність всіх природних перетворених видів палива та енергії, використовуються в національному господарстві.

Підпунктами «е», ст. 11 цього Закону економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих та тарифів залежно перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами; застосування економічних санкцій за марнотратне витрачання палива та внаслідок безгосподарної або некомпетентної діяльності працюючих.

Згідно ст. 17 цього Закону за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів понад встановлені показники норм питомих витрат суб'єкти господарювання сплачують збір за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів (енергетичний збір) у 200 відсотків вартості перевитрачених ресурсів. До обсягу перевитрат паливно-енергетичних ресурсів, на нараховується енергетичний збір, не включається обсяг видів палива та паливно-енергетичних ресурсів, отриманих суб'єктом господарювання з альтернативних джерел енергії.

Статтею 20 Закону України «Про енергозбереження» норми нормативи витрат паливно-енергетичних ресурсів в обов'язковому порядку включаються в енергетичні паспорти обладнання, режимні карти, технологічні та з експлуатації, а також у технічні умови та паспорти на види машин механізмів, що споживають паливно-енергетичні ресурси. На період до введення в систем енергетичних стандартів допускається застосування прогресивних норм нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів. Порядок установлення норм питомих витрат палива та визначається Кабінетом України. Контроль за дотриманням нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів здійснюється уповноваженим на те Кабінетом України органом.

Пунктами 1, 3 Постанови № 786 визначено, що нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві України здійснюється з метою раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів основою для застосування економічних санкцій за нераціональне використання та запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження. Норми витрат паливно-енергетичних ресурсів повинні встановлюватися з урахуванням особливостей конкретного виробництва, як правило, на підприємства, установи, організації. Диференціація норм за конкретними технологіями чи видами споживання здійснюється підприємством самостійно на основі міжгалузевих та галузевих методик. норми не повинні перевищувати встановлених показників міжгалузевих та галузевих типових норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів для певних видів споживання.

У пункті 4 Постанови № 935 наголошується, що розрахунок обсягів неефективного (нераціонального) використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники нормативних значень витрат, що встановлені стандартами, а у разі відсутності стандартів - нормами питомих витрат палива та або нормативами витрат паливно-енергетичних ресурсів, проводиться у перерахунку на річне споживання, крім випадків, що підтверджені документально, за період дня настання до виявлення, але не більш як за один дня порушення таким суб'єктом установлених актами законодавства правил, згідно з методиками визначення та розрахунку втрат (перевитрат) паливно-енергетичних ресурсів, затверджуються НАЕР в установленому порядку.

Згідно з п. 1.4 Основних положень основою для запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження прогресивні показники норм питомих витрат ПЕР. Воно здійснюється відповідно до Положення про матеріальне стимулювання колективів окремих працівників підприємств, організацій та установ за економію паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затвердженого спільним наказом Держкоменергозбереження та Мінекономіки 21.06.2000 N 47/127, зареєстрованим у Міністерстві України 10.07.2000 за N 405/4626. Підставою для застосування економічних санкцій та адміністративних штрафів недотримання вимог щодо встановлення норм питомих витрат ПЕР або перевищення показників міжгалузевих та регіональних норм питомих витрат, погоджених та затверджених відповідно до пунктів 7.2 та 7.7 Положення.

Пунктом 7.4 Основних положень визначено, що нормуванню підлягають види продукції робіт, передбачені номенклатурою за статистичною звітністю, форма N 11-МТП, затверджена наказом Держкомстату України 05.07.2006 N 300, та види основної продукції підприємства з розрахунку охоплення нормуванням не менше 95 % кожного з видів споживаних купованих ПЕР при віднесенні норм до натуральних або умовних (зведених) одиниць вимірювання обсягів виробництва продукції відповідно до вимог розділу 4.

Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» були розроблені та погоджені першим заступником голови НАЕР загальновиробничі норми питомих витрат палива, теплової та електричної на 2008 рік. У відповідності до цих норм КП «Компанія «Вода Донбасу» розробило, у тому числі, витрати електроенергії на 2008р., серед яких витрати на послуги з розподілу води, пропуск стоків, очистку стоків, відпуск теплоенергії, виробленої промкотельними та інше виробниче споживання.

          Аналізуючи приведені вище норми законодавства, суд приходить до висновку, що вони стосуються виключно порядку нормування використання паливно-енергетичних ресурсів та відповідальності за нераціональне використання (у тому числі, понад встановлені нормативи), види та перелік яких визначається нормами спеціального законодавства. Разом тим, відповідач, приймаючи оскаржувану постанову про застосування до КП «Компанія «Вода Донбасу» економічних санкцій, виходив з того, що Шахтарським ВУВКГ допущено перевитрати електричної через понаднормативні перевитрати питної води. При цьому, розрахунок перевитрат електроенергії відповідач здійснив на підставі Методики визначення та оцінки втрат паливно-енергетичних ресурсів та перевірки підприємств водопровідно-каналізаційного господарства з питань енергозбереження, затвердженої Наказом Державного комітету України з енергозбереження 20.12.2002 № 138. Тобто, відповідач, визначаючи обсяг перевитрат електроенергії по підприємству, враховував та фактично надавав оцінку нормативам витрачання питної води по Шахтарському ВУВКГ, порядок розрахунку яких, в свою чергу, встановлюється спеціальними нормативно-правовими актами.

Так, відповідно до статті 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними фізичними особами, насамперед, для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних громадських потреб відповідно до статті 48 Водного кодексу.

Статтею 49 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування платним.

Згідно статтею 30 цього Кодексу платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів підприємства, установи та організації незалежно форми власності, відділення, відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту рибництва.

У відповідності до ст. 31 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» з метою стимулювання раціонального використання та охорони водних з підприємств питного водопостачання справляється збір за спеціальне водокористування.

Розмір збору за спеціальне водокористування підприємством питного водопостачання визначається на основі нормативів збору виходячи з фактичних обсягів використаної води та встановлених забору води.

Збір за використання води для задоволення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових потреб населення, а також потреб зовнішнього упорядкування територій міст та інших населених пунктів з підприємств питного водопостачання не справляється.

За понадлімітний забір води збір справляється у п'ятикратному розмірі.

Сплата збору за спеціальне використання водних ресурсів не звільняє підприємства питного водопостачання сплати збору за скидання ними забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Обсяг використаної підприємством питного водопостачання води визначається за показниками вимірювальних приладів. У разі відсутності вимірювальних приладів обсяг використаної води, як виняток, визначається за технологічними даними (тривалість роботи споруд, пристроїв, обсяг надання послуг споживачам з водокористування, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо).

Збір за воду, втрачену при транспортуванні, справляється з підприємств питного водопостачання

Галузевими нормативами установлені Галузеві технологічні нормативи використання питної води підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства (далі - Галузеві ТНВПВ ВКГ) та порядок розрахунку Поточних індивідуальних ТНВПВ (далі - Поточні ІТНВПВ) для конкретних підприємств водопровідно-каналізаційного господарства (далі - підприємств ВКГ) (п. 1.1 Галузевих нормативів).

Згідно п. 1.3 Галузевих нормативів поточний ІТНВПВ для підприємства ВКГ - сумарний обсяг поточних ІТНВПВ у водопровідному та каналізаційному господарствах даного підприємства ВКГ у кубічних метрах на рік, віднесений на планову подачу води у населений пункт у тисячах кубічних метрів на рік.

Позивачем були розроблені Поточні індивідуальні технологічні нормативи використання питної води, затверджені 20.10.2006 на строк до 31.12.2011, були узгоджені Державним управлінням екології та природних ресурсів в Донецькій області, Донецьким регіональним управлінням водних ресурсів та Позивач не заперечує факт перевищення вказаних вище нормативів, що підставою для сплати збору за спеціальне водокористування відповідно до ст. 31 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Отже, у даному випадку у відповідача були відсутні підстави для застосування до позивача санкцій, пов’язаних понаднормативними втратами питної води, яки відповідач ставить у залежність перевитратами електричної енергії. Відповідач у акті перевірки та час судового розгляду справи не довів, що позивачем було порушено будь-які вимоги законодавства при визначенні загальновиробничих норм питомих витрат палива, теплової та електричної на 2008 рік, у тому числі й вимоги Основних положень з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, чи бездіяльності владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення 4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;          

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем не доведена законна підстава прийняття постанови про застосування економічних санкцій, у зв’язку чим суд визнає недійсною.

Судові витрати у даному випадку розподіляються згідно ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-72, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Державної з енергозбереження України про визнання недійсною постанови № 15-6/09-22-021КП-30ЕС 16.04.2009 про застосування економічних санкцій у 237666,90 грн. – задовольнити.

Визнати недійсною постанову начальника Територіального управління Державної з енергозбереження по Донецькій області № 15-6/09-22-021КП-30ЕС 16.04.2009 про застосування економічних санкцій у 237666,90 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» витрати по сплаті судового збору у 3,40 грн.

Постанова постановлена у нарадчій та проголошена вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 02 липня 2009 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 07 липня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Христофоров А.Б.