Постанова № 48843695, 04.08.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"04" серпня 2015 р. справа № 804/12654/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Олефіренко Н.А.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю представника відповідача Ярославцева В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 р. у справі № 804/12654/14

за позовом ОСОБА_2

до Управління Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті у Дніпропетровській області

про скасування постанов, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті у Дніпропетровській області, в якому просив скасувати постанови відповідача від 24 липня 2014 року №019382, №019383 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 2 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення ст. 39 вказаного Закону. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що позивач заперечував наявність в його діях порушень вимог Закону, посилався на порушення порядку оформлення акта перевірки та встановленого порядку розгляду справи про притягнення його до відповідальності.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив повністю, та зазначив, що не знайшов беззаперечними доводи позивача.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. Зокрема, позивач в апеляційній скарзі зазначив, що він не був сповіщений відповідачем про розгляд його справи, при винесенні постанови не був присутній, тому ніяких пояснень надати не міг. Керуючи своїм автомобілем, виконував приватну поїздку, а не здійснював пасажирських перевезень, тому не зобов'язаний був дотримуватись вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, та пояснив, що факти вчинення правопорушення були встановлені та підтверджуються належними доказами; позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду його справи рекомендованими листами, крім того, він особисто з'являвся до керівництва Управління Укртрансінспекції, тому був обізнаний про розгляд справи. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 липня 2014 року Управлінням Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті у Дніпропетровській області у зв'язку із допущенням порушень статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за які передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", винесені постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ліцензія НОМЕР_1:

- №019383 у зв'язку із допущенням порушення 31.05.2014 року о 7 год. 35 хв. у Запорізькій області, а/д Н08 475 км, що підтверджується актом №013072 від 31.05.2014 року;

- №019382 у зв'язку із допущенням порушення 04.06.2014 року о 6 год. 35 хв. у Дніпропетровській області, а/д Н08 437 км, що підтверджується актом №001014 від 04.06.2014 року.

Актом №013072 від 31.05.2014 року встановлено, що позивачем здійснювалось перевезення пасажирів автомобільним транспортом на нерегулярному маршруті Дніпропетровськ - Бердянськ без оформлення документів, передбачених ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме - відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа у транспортному засобі.

Актом №001014 від 04.06.2014 року встановлено, що позивачем надавались послуги з нерегулярних пасажирських перевезень без оформлення документів, передбачених статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: не оформлена ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документи, що засвідчують оплату транспортних послуг, договір обов'язкового страхування пасажирів, протокол про перевірку та адаптацію тахографа.

Вказані акти позивачем під час їх складення не отримувались, в актах міститься позначка про відмову в їх підписанні та наданні пояснень.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач безпідставно стверджував про те, що він здійснював приватну подорож разом із членами своєї сім'ї та друзями, оскільки належними доказами доведено відповідачем, що позивач виконував пасажирські перевезення, а тому повинен був дотримуватись вимог ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт». При цьому суд, допитавши свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які за поясненням позивача знаходились в автомобілі під час його зупинення для перевірки у зазначені дати, не прийняв їх показання до уваги, оскільки вони мали розбіжності, а свідок ОСОБА_3 згідно відповіді з місця роботи на запит суду в ті дні працювала. З огляду на викладене та той факт, що свідки з боку позивача є членами родини та його близькими особами, часто подорожують до моря, суд критично поставився до їх показань.

Також суд прийняв до уваги протокол №000687 перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу від 03.06.2014 року, складений ПП "Юніс-Еко" на ім'я перевізника ОСОБА_2 на транспортний засіб Мерседес-Бенс 312 НОМЕР_2, тахограф Kienzie, дата попередньої адаптації не зазначена, підстава проведення - "чергове"; типовий договір про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньо обласних маршрутах протяжністю понад 50 км. та міжобласних маршрутах, укладеного 31 травня 2014 року між позивачем та фізичною особою ОСОБА_7, вартість послуг 0 грн.; типовий договір про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньо обласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах, укладеного 4 червня 2014 року між позивачем та фізичною особою ОСОБА_7, вартість послуг 0 грн., відправлення о 8 год. 00 хв., прибуття до Приморську 12 год. 00 хв., відправлення з Приморську о 16 год. 00 хв., прибуття в кінцевий пункт маршруту о 20 год. 00 хв. 4 червня 2014 року; ліцензійну картку НОМЕР_3; копію договору обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті від 12.03.2014 року, застрахована особа - ОСОБА_2, а також показання свідка ОСОБА_8, начальника відділу лінійного контролю Управління Укртрансінспекції Дніпропетровської області, який пояснив, що влітку 2014 року особисто приймав від позивача зазначені документи, за наслідками розгляду документів начальник прийняв рішення про накладення стягнення.

Суд також прийняв до уваги показання свідка ОСОБА_9, головного спеціаліста відділу лінійного контролю Управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області, який пояснив, що 04.06.2014 року приймав участь у рейдовій перевірці, та надав свідчення про те, що на лобовому склі автомобілю був трафарет про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів.

Суд також дослідив журнал реєстрації Інформаційних листів щодо здійснення нерегулярних перевезень, в якому здійснені записи про повідомлення перевізником ОСОБА_2, водій ОСОБА_2, про намір здійснення пасажирських перевезень транспортних засобом МБ НОМЕР_2 в тому числі: №915/1 від 29.05.2014 року про вибуття 31.05.2014 року о 4:00, маршрут руху Дніпропетровськ - Бердянськ, кількість пасажирів - 18; №976/1 від 03.06.2014 року про вибуття 04.06.2014 року о 5:00, прибуття о 22:00, маршрут руху Дніпропетровськ - Бердянськ, кількість пасажирів - 18.

За зазначених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в діях позивача порушень, відповідальність за які передбачена відповідальність за ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо непереконливості доказів, наданих позивачем на обґрунтування своєї правової позиції, але, разом з тим, звертає увагу на наступне.

Суд першої інстанції зазначає, що 18.06.2014 року за вих. №3312/10/09-14 складене повідомлення про розгляд справи о 14 год. 00 хв. 26.06.2014 року; відповідачем надані докази направлення поштової кореспонденції позивачу: 26.06.2014 року штрихкодовий ідентифікатор 4903805356400, лист вручений 01.07.2014 року; 31.07.2014 року штрихкодовий ідентифікатор 4903805447197, лист вручений 22.07.2014 року; 28.07.2014 року штрихкодовий ідентифікатор 4903805447197, лист вручений 01.08.2014 року. Відомості щодо того, які саме документи вкладені в поштові відправлення судом не встановлені. Отже, суд зазначає, що факт отримання повідомлення достеменно встановити не можливо.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що довідкою Поштамту ЦПЗ №1 про надходження кореспонденції на ім'я позивача за період з 09.04.2014 року по 09.10.2014 року спростовується факт отримання позивачем повідомлення про розгляд справи відповідачем.

Проте, у відповідності до п.п. 25-27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ N 1567 від 08.11.2006 р., справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення; справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням; у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Суд першої інстанції встановив, що відповідачем не надано належних доказів про повідомлення позивача про час і місце розгляду справи у спосіб, визначений відповідним нормативним актом, але залишив це поза увагою та правової оцінки цьому не надав.

Проте, у відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Як вбачається з матеріалів справи, право позивача на участь у процесі прийняття оскаржуваних постанов було порушено.

В постановах про застосування адміністративно-господарського штрафу зазначається єдина підстава їх прийняття - акти перевірки, що свідчить про те, що відповідач не досліджував інші докази, зокрема надані позивачем під час розгляду справи судом, а тому такі постанови, у відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, не можна вважати добросовісними, розсудливими та обґрунтованими, отже, вони підлягають скасуванню.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування постанови суду з ухваленням нового рішення відповідно до ст. 202 КАС України.

Керуючись ст. 196, 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 р. у справі № 804/12654/14 скасувати. Позов задовольнити.

Скасувати постанови Управління Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті у Дніпропетровській області №019382 від 24 липня 2014 року та №019383 від 24 липня 2014 року про застосування до ОСОБА_2 адміністративно-господарського штрафу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: Н.А. Олефіренко