Ухвала суду № 48843678, 24.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2015 рокусправа № 804/19228/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року у справі № 804/19228/14 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2014р., рішення від 02.09.2014р. та вимоги від 11.08.2014р., -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати прийняті Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкові повідомлення - рішення від 02.09.2014 р. № 00098711703 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 37157, 81 грн. та № 0009881703 за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 28681, 76 грн., а також визнати протиправним та скасувати рішення від 02.09.2014 р. № 0009891703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не перерахованого єдиного внеску на суму 4297, 92 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.08.2014 р. № Ф-0009211703 за платежем єдиний внесок на суму 42979, 17 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., результати якої викладені в акті від 11.08.2014 р. № 2371/04-07-17-03.2385506855. На підставі акту прийняті спірні податкові повідомлення - рішення, а також рішення та вимога. Податковий орган дійшов висновку про нереальність здійснення господарських операцій позивача, посилаючись на не підтвердження транспортування товару. Проте такі доводи позивач вважає необґрунтованими з підстав надання контролюючому органу під час перевірки всіх належним чином оформлених первинних документів на підтвердження реальності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Аква-Ресурс» та ТОВ «Арт-Легіон».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Суд дійшов висновку, що первинні документи по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Арт-Легіон» та ТОВ «Аква-Ресурс» складені формально та не несуть доказовості відносно змісту здійснених операцій. Оскільки висновки податкового органу щодо виявлених порушень під час проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідають встановленим у справі обставинам, прийняті за результатами перевірки рішення податкової інстанції є правомірними та не підлягають скасуванню.

Не погодившись із судовим рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, зробивши висновок про формальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Аква-Ресурс» і ТОВ «Арт-Легіон», не дав оцінку господарським операціям між позивачем та ТОВ «Проктер енд Гембл Україна», в той час як всі зазначені операції пов'язані між собою. Крім того, чинне податкове законодавство України не містить заборону формування валових витрат та податкового кредиту покупцем товарів, якщо постачальник товарів здійснює свою господарську діяльність за КВЕД, яка не вказана в ЄДР.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач посилається на обґрунтованість рішення суду першої інстанції та відсутність підстав для його скасування. Вказує, що документи, якими позивач обґрунтовує своє право виникнення податкового кредиту та валових витрат, є формальними і не підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю. Представник відповідача, належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, у судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив, що не перешкоджає судовому розгляду справи відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доводи апелянта та перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, ФОП ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Орджонікідзевської міської ради 20.07.1992 р., взятий на податковий облік в Орджонікідзевському відділенні Нікопольської ОДПІ 20.07.1992 р. Позивач оподаткування одержаних доходів від підприємницької діяльності з 01.01.2012 р. по 31.03.2013 р. здійснював на загальній системі оподаткування та був платником податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності єдиного внеску. З 01.04.2013 р. по 31.12.2013 р. здійснював на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку ІІІ групи та був платником: податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, єдиного внеску, єдиного податку. Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 22.07.2014 р. по 04.08.2014 р. проведена документальна планова виїзна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 11.08.2014 р. № 2371/04-07-17-03.2385506855, за висновками якого встановлено порушення позивачем п.п. 177.1, п.п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого підлягає донарахуванню податок на доходи фізичних осіб підприємницької діяльності за 2012 рік на загальну суму 19121, 17 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 24771, 87 грн. за період з січня 2012 р. по жовтень 2012 року; абз. 2 п.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік на загальну суму 42979, 17 грн. На підставі акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.09.2014 р. № 0009881703, від 02.09.2014 р. № 00098711703, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.08.2014 р. № Ф-0009211703 та рішення про застосування штрафних санкцій від 02.09.2014 р. № 0009891703.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів, переглядаючи постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги зазначає, що такі доводи апелянта зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами.

Проте колегія суддів вважає, що перевірка висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства має відбуватись шляхом встановлення обставин реальності здійснення господарських операцій через дослідження наявних належних та допустимих доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (виконавець) та ТОВ з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна» (замовник) 01.04.2011 р. укладений договір № FFC3547LUB, предметом якого є здійснення та організація виконавцем пасажирських перевезень працівників замовника власним автотранспортом, і виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з такими пасажирськими перевезеннями. Згідно п. 2 договору від 04.2011р. № FFC3547LUB загальна вартість цієї угоди складає 192000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 32000,00грн. Відповідно до Додатку № 1 до договору від 01.04.2011 р. № FFC3547LUB щодо вимог до якості послуг зазначено, що виконавець надає послугу у відповідності до норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, вимог відносно наявності та використання матеріально-технічної бази, перевірки технічного стану транспортних засобів і обов'язкового медичного огляду водіїв, а також іншими нормами діючого законодавства,, які регулюють надання послуг з перевезення пасажирів. На підтвердження виконання умов договору, за період з 01.01.2012 р. по 30.10.2012 р. ТОВ «Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна» була сплачена вартість послуг, що підтверджується наступними документами: рахунками-фактур, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), податковими накладними.

Вказані господарські операції були відображені позивачем у складі валових доходів та податкових зобов'язань з ПДВ у відповідних періодах, що підтверджується позивачем.

Між тим, для виконання умов договору, укладеного з ТОВ «Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна», позивачем укладені договори на організацію транспортних послуг з перевезення автомобільним транспортом з ТОВ «Аква-Ресурс» та ТОВ «Арт-Легіон». Реальність виконання цих договорів і була предметом дослідження під час перевірки згідно акту Нікопольської ОДПІ від 11.08.2014 № 2371/04-07-17-03.2385506855.

Так, між позивачем (замовник) та ТОВ «Аква-Ресурс» (виконавець) укладено договір № 01/09/11 від 01.09.2011 р. на надання транспортних послуг з перевезення автомобільним транспортом, предметом якого є взаємовідносини сторін, пов'язані з організацією транспортного процесу з перевезення засобами виконавця у відповідності з діючим законодавством України. Відповідно до п. 2.1, п. 2.2 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе організацію перевезень у міському, приміському та міжміському сполученні власними силами за рахунок замовника; замовник пред'являє, а виконавець приймає до перевезення вантажі на підставі транспортної заявки та накладних. За умовами п. п. 4.2.3 договору замовник зобов'язаний: забезпечити своєчасне та повне оформлення в установленому порядку транспортних документів та дорожніх листів, зазначати в товарно-транспортних накладних фактичний час прибуття та відправлення автомобілів з пунктів навантаження та розвантаження. Пунктами 5.2, 5.3 договору визначено, що оплата за надані послуги здійснюється замовником протягом 5 банківських днів по рахунках виконавця; документами, що підтверджують надання послуг, є підписані акти виконаних робіт. Як вбачається з додаткової угоди до договору № 01/09/11 від 01.09.2011 р., строк дії договору було продовжено до 31.12.2012 р.

Крім того, 01.06.2012 р. між позивачем (замовник) та ТОВ «Арт-Легіон» (виконавець) укладено договір № 01/06/12 на надання транспортно-експедиторських послуг, предметом якого є взаємовідносини сторін, пов'язані з організацією транспортного процесу з перевезення засобами виконавця у відповідності з діючим законодавством України. Відповідно до п. 2.1, п. 2.2 договору замовник доручає, а виконавець здійснює та організовує перевезення власним або орендованим транспортом та виконує визначені договором послуги, пов'язані з такими перевезеннями. За умовами п. п. 4.2.2 договору замовник зобов'язаний: забезпечити своєчасне та повне оформлення в установленому порядку транспортних документів та дорожніх листів, зазначати в товарно-транспортних накладних фактичний час прибуття та відправлення автомобілів з пунктів навантаження та розвантаження. Пунктами 5.1, 5.2 договору визначено, що оплата за надані послуги здійснюється замовником протягом 30 банківських днів по рахунках виконавця; документами, що підтверджують надання послуг, є підписані акти виконаних робіт.

За результатами проведення зазначених господарських операцій позивачем сформовано дані податкового обліку.

Проте, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підставою для бухгалтерської обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатися під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її закінчення. Для контролю впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведенні облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що предметом договорів, укладених позивачем із зазначеними контрагентами було здійснення організації транспортного процесу з перевезення засобами контрагентів - ТОВ «Аква Ресурс» та ТОВ «Арт-Легіон». Зазначені контрагенти - виконавці за умовами договорів, мали здійснювати організацію перевезення власними силами за рахунок замовника - ФОП ОСОБА_1 В даному випадку, як стверджує апелянт, автотранспортом ТОВ «Аква Ресурс» та ТОВ «Арт-Легіон» здійснювалися пасажирські перевезення за умовами договору від 01.04.2011 № FFC3547LUB, укладеного ФОП ОСОБА_1 з ТОВ з ІІ «Проктер енд Гембл Україна».

За приписами Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах (ст. 29 Закону).

Пунктом 25 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначено, що ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу в тому числі автомобільним транспортом. Також ст. 8 Закону України «Про транспорт» встановлено, що разом з ліцензією на кожен автомобільний транспортний засіб видається ліцензійна картка встановленого зразка, яка підтверджує право на надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів, багажу автомобільним транспортним засобом на підставі отриманої ліцензії.

Наведені законодавчі норми передбачають, що надання послуг з перевезень пасажирів автотранспортом має відбуватися лише за наявності відповідної ліцензії та ліцензійної картки.

Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що відповідно до Єдиного ліцензійного реєстру, інформація щодо наявності ліцензій у ТОВ «Аква Ресурс» та ТОВ «Арт-Легіон» відсутня. Крім того, з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що основні види діяльності ТОВ «Арт-Легіон» та ТОВ «Аква Ресурс» не пов'язані з наданням транспортних послуг з пасажирських перевезень. Крім того, як у ТОВ «Аква Ресурс», так і у ТОВ «Арт-Легіон» відсутня ліцензія Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України, яка надає право суб'єкту господарювання надавати послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт».

Що стосується первинних документів, наданих ФОП ОСОБА_1 на підтвердження реальності господарських операцій за умовами договорів, укладених з ТОВ «Аква-Ресурс» та ТОВ «Арт-Легіон», зокрема, це акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), замовлення на надання транспортних послуг з перевезення працівників ТОВ з ІІ «Проктер енд Гембел Україна», графіки фактично здійснених рейсів, податкові накладні та рахунки, зазначені документи факт здійснення визначених господарських операцій з перевезення пасажирів не доводять.

Колегія суддів зазначає, що з наданих позивачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) неможливо встановити маршрут рейсів автобусів для перевезення пасажирів. Акти містять лише назву послуг без зазначення виміру та обсягів господарської операції. Замовлення на надання транспортних послуг з перевезення працівників ТОВ з ІІ «Проктер енд Гембел Україна», які є невід'ємною частиною актів прийому передачі робіт (наданих послуг) та на які позивач посилається як на доказ, що підтверджує маршрут руху та кількість здійснених рейсів, містять відомості щодо напрямку руху та місць збору і доставки працівників, а також кількість здійснених рейсів у відповідному місяці, проте зазначені відомості дублюються в кожному замовленні протягом періоду з січня 2012 р. по травень 2012 р. (ТОВ «Аква Ресурс») та з червня 2012 р. по жовтень 2012 р., до того ж замовлень неможливо встановити які транспортні засоби в той чи інший день були надані перевізником для перевезення пасажирів. Також ані в ході перевірки, ані до суду позивачем не були надані ліцензії, документи, що засвідчують використання автотранспортних засобів на законних підставах, посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи та ліцензійні картки на транспортні засоби, паспорти автобусних маршрутів, дорожні листи, договір обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, які є обов'язковими для здійснення перевезень пасажирів згідно Закону України «Про автомобільний транспорт», в той час як обов'язок щодо забезпечення своєчасного та повного оформлення в установленому порядку транспортних документів за умовами договорів з ТОВ «Аква-Ресурс» та ТОВ «Арт-Легіон» покладено саме на позивача.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що предметом договорів позивача з ТОВ «Арт-Легіон» та ТОВ «Аква-Ресурс» є перевезення вантажів, проте з додатків до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) вбачається, що замовлення стосувалося перевезення працівників ТОВ «Проктер енд Гембл Україна». Отже предмет зазначених договорів не відповідає найменуванню послуг, які начебто були отримані позивачем згідно наданих ним документів на підтвердження здійснення господарських операцій.

Посилання позивача на графіки фактично здійснених рейсів, як на первинні документи, що доводять реальність отримання послуг з перевезення, та яким суд першої інстанції не надав належної оцінки, колегія суддів розцінює критично та зазначає, що ці графіки носять суто формальний характер, оскільки знов таки не підтверджують якими транспортними засобами у відповідні дні здійснювалися перевезення.

Слід зазначити, що позивачем взагалі не надано жодного доказу, який би доводив факт наявності у ТОВ «Арт-Легіон» та ТОВ «Аква-Ресурс» автотранспорту, будь то власного чи орендованого.

Твердження апелянта щодо отримання відповідних послуг ТОВ з ІІ «Проктер енд Гембл Менюфекчуринг Україна», що підтверджено відповідними рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт та податковими накладними, не доводить реальність господарських операцій позивача за умовами договорів з ТОВ «Арт-Легіон» та ТОВ «Аква-Ресурс» та не доводять здійснення перевезень працівників ТОВ з ІІ «Проктер енд Гембл Менюфекчуринг Україна» саме цими підприємствами. Отже, колегія суддів доходить висновку, що за відсутності ліцензій з наданням транспортних послуг з пасажирських перевезень, обов'язкових документів, необхідних для здійснення перевезень пасажирів згідно вимог законодавства, документів, які підтверджують наявність відповідних транспортних засобів у перевізника та законність експлуатації транспортних засобів (технічні паспорти, договори оренди тощо), реальність здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ «Арт-Легіон» та ТОВ «Аква-Ресурс» не доведена. Надані позивачем первинні документи не несуть доказовості відносно змісту здійснених операцій. А відтак, винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення є правомірними та підстав для їх скасування не вбачається.

Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у зв'язку з доведеністю заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 123 859,29 грн. є правомірним висновок відповідача щодо заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 42 979,17 грн., а отже оскаржувана вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних фінансових санкцій відповідають приписам Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», є правомірними, тому підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року у справі № 804/19228/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай