Ухвала суду № 48843248, 19.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4876/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Губської Л.В.

при секретарі: Строй Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу в місті Києві, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолайф Центр» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Автолайф Центр» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києвівід 10.03.2015 року № 0000562201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2015 року

та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Автолайф Центр» з питання дотримання ним вимог податкового законодавства при взаємовідносинах ТОВ «Софтпро-Трейдінг» (ідентифікаційний код 30330993), ТОВ «Барій Стандарт» (ідентифікаційний код 38858360) і ПМП «Домінанта» (ідентифікаційний код 20245896) за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року, за результатами якої складений акт від 20.02.2015 року № 1178/26-52-22-01/35222000 (надалі - Акт перевірки), в якому містяться висновки контролюючого органу про завищення позивачем, в порушення норм п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 і п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкового кредиту за звітний період вересень 2014 року на суму податку на додану вартість 230 150 грн. Епізод даного податкового правопорушення відповідач пов'язує з фактом неправомірного визначення ТОВ «Автолайф Центр» об'єкта оподаткування податком на додану вартість з витрат на придбання товарів і послуг у контрагентів ТОВ «Софтпро-Трейдінг» (на суму 65 992,38 грн., крім того ПДВ 13 198,48 грн.) на підставі договору поставки від 28.07.2014 року № 15/П, ТОВ «Барій Стандарт» (на суму 232 125,58 грн., крім того ПДВ 46 425,12 грн.) на підставі договору поставки від 01.09.2014 року № 16/П, ПМП «Домінанта» (на суму 856 630 грн., крім того ПДВ 170 526 грн.) на підставі договору про надання послуг від 25.08.2014 року № 13/У. На думку перевіряючого, вказані підприємства не мали реальних можливостей для здійснення зазначених господарських операцій, оскільки в результаті вжиття регіональним контролюючим органом заходів по проведенню зустрічних звірок ТОВ «Софтпро-Трейдінг», ТОВ «Барій Стандарт» і ПМП «Домінанта» по взаємовідносинам з платниками податків господарські операцій по ланцюгу попереднього постачання товарів (робіт, послуг) документально підтверджені не були.

Висновки про нереальність («безтоварність») правочинів між ТОВ «Автолайф Центр» і підприємствами-постачальниками ТОВ «Софтпро-Трейдінг», ТОВ «Барій Стандарт» і ПМП «Домінанта» та, як наслідок, про відсутність у позивача достатніх правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками цих господарських операційбули зроблені відповідачем на підставі актів Кіровоградської ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 18.12.2014 року № 31/11-23-22-04/20245896 про неможливість проведення зустрічної звірки ПМП «Домінанта» з ТОВ «Перший час», ТОВ «Маєток-Виробництво» за вересень 2014 року, від 18.12.2014 року № 13/11-23-22-06/38858360 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Барій Стандарт» по взаємовідносинам з ТОВ «Перший час», ТОВ «Маєток-Виробництво» і ТОВ «Петбар» за вересень 2014 року та від 18.12.2014 року № 33/11-23-22-04/30330993 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Софтпро-Трейдінг» по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за вересень 2014 року, а також відомості про досудове розслідування кримінального провадження, порушеного за фактом вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 205 КК України (створення/придбання суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі й названих підприємств, з метою здійснення незаконної діяльності) - лист від 17.01.2015 року № 364/7/11-23-22-03.

За результатами проведеної документальної перевірки позивача в акті перевірки зафіксовано заниження ТОВ «Автолайф Центр» податку додану вартість за звітний період вересень 2014 року на суму 230 150 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняла податкове повідомлення-рішення (форми «Р») від 10.03.2015 року № 0000562201, яким визначило ТОВ «Автолайф Центр» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 345 225,00 грн., в т.ч. 230 150,00 грн. за основним платежем, 115 075,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття спірного відповідачем податкового повідомлення-рішення, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що первинні та інші документи свідчать про фактичний рух активів (коштів і матеріальних цінностей на підприємстві) із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності ТОВ «Автолайф Центр».

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що протягом липня-вересня 2014 року між ТОВ «Автолайф Центр» (Покупець, Замовник) та підприємствами ПМП «Домінанта» (Рекламіст), ТОВ «Софтпро-Трейдінг», ТОВ «Барій Стандарт» (Продавці) були укладені договори щодо надання послуг та поставки товарів, а саме:

25.08.2014 року договору про надання рекламних послуг за № 13/У з ПМП «Домінанта», за умовами якого останнє (Рекламіст) зобов'язувалося за дорученням Замовника (позивача) та за плату організувати рекламну компанію Замовника у формі розміщення аудіо ролика в рекламних блоках радіостанцій з позивними «Мьюзік Радіо» на частотному каналі 101.5 ФМ, «Авторадіо» на частотному каналі 107,4 ФМ, «Європа Плюс» на частотному каналі92,8 ФМ, «Ретро ФМ» на частотному каналі 92,4 ФМ, «Душевне радіо», на частотному каналі 106 ФМ, «Радіо ONE» на частотному каналі 99,4 ФМ, «Джем ФМ» на частотному каналі 95,6 ФМ у відповідності з умовами даного Договору та додатками до нього. Технічні вимоги до аудіоролика, період та загальний час рекламної компанії, а також вид та тривалість рекламних матеріалів зазначається в додатках до цього Договору, що є його невід'ємною частиною. Графік виходу аудіо роликів також обумовлюється в додатках до цього Договору. Права та обов'язки сторін визначені у п. 3 даного Договору. Вартість послуг, що надаються Рекламістом визначається додатками до даного Договору. Надання послуг за Договором підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання наданих послуг. На підтвердження фактів надання ПМП «Домінанта» послуг з організації рекламної компанії та оплати вартості таких послуг позивач надав до суду копії наступних документів: додатків № 1, № 2 і № 3 до Договору; актів надання послуг № 227 від 30.09.2014 року, № 228 від 30.09.2014 року, № 229 від 30.09.2014 року; податкових накладних від 30.09.2014 року № 227, від 30.09.2014 року № 228, від 30.09.2014 року № 229; оборотно-сальдової відомості по субрахунку рахунку бухгалтерського обліку 631 за період з 25.08.2014 року по 18.03.2015 року з відповідними проводками на рахунки 281 «Товари на складі», 93 «Собівартість», 64 «Податки»; виписок ПАТ «Банк «Кліринговий дім» у м. Києві (МФО 300647) по особовому рахунку ТОВ «Автолайф Центр» за період вересень-грудень 2014 року; податкової декларації ПМП «Домінанта» з ПДВ за звітний період вересень 2014 року;

28.07.2014 року договору поставки за № 15/П з ТОВ «Софтпро-Трейдінг», за умовами якого останнє (Продавець) продає, а Покупець (позивач) придбаває обладнання, прилади, запчастини, вузли, автопокришки, автохімію, фарби та витратні матеріали для автомобілів (надалі - товар) узгодженими партіями, за асортиментом, кількістю та ціною, що визначені у видаткових накладних (що одночасно вважаються специфікаціями до Договору). Відвантаження товару відбувається протягом 1-го робочого дня з дати складання Продавцем видаткової накладної. Передача товару здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2010) за адресою: м. Київ, вул. Крайня. На підтвердження фактів отримання товарів від ТОВ «Софтпро-Трейдінг» та оплати вартості таких товарів позивач надав до суду копії наступних документів: видаткових накладних № 7 від 02.09.2014 року, № 55 від 12.09.2014 року; податкових накладних від 02.09.2014 року № 7, від 12.09.2014 року № 55; оборотно-сальдової відомості по субрахунку рахунку бухгалтерського обліку 631 за період з 25.08.2014 року по 18.03.2015 року з відповідними проводками на рахунки 281 «Товари на складі», 93 «Собівартість», 64 «Податки»; виписок ПАТ «Банк «Кліринговий дім» у м. Києві (МФО 300647) по особовому рахунку ТОВ «Автолайф Центр» за період вересень-грудень 2014 року; податкової декларації ТОВ «Софтпро-Трейдінг» з ПДВ за звітний період вересень 2014 року;

01.09.2014 року договору поставки за № 16/П з ТОВ «Барій Стандарт» (аналогічний за змістом договору поставки від 28.07.2014 року № 15/П), за умовами якого останнє (Продавець) продає, а Покупець (позивач) придбаває обладнання, прилади, запчастини, вузли, автопокришки, автохімію, фарби та витратні матеріали для автомобілів (надалі - товар) узгодженими партіями, за асортиментом, кількістю та ціною, що визначені у видаткових накладних (що одночасно вважаються специфікаціями до Договору). На підтвердження фактів отримання товарів від ТОВ «Барій Стандарт» та оплати вартості таких товарів позивач надав до суду копії наступних документів: видаткових накладних № 207 від 30.09.2014 року, № 208 від 30.09.2014 року, № 212 від 30.09.2014 року та № 213 від 30.09.2014 року; податкових накладних від 30.09.2014 року № 207, від 30.09.2014 року № 208, від 30.09.2014 року № 212 та від 30.09.2014 року № 213; оборотно-сальдової відомості по субрахунку рахунку бухгалтерського обліку 631 за період з 25.08.2014 року по 18.03.2015 року з відповідними проводками на рахунки 281 «Товари на складі», 93 «Собівартість», 64 «Податки»; виписок ПАТ «Банк «Кліринговий дім» у м. Києві (МФО 300647) по особовому рахунку ТОВ «Автолайф Центр» за період вересень-грудень 2014 року; свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Барій Стандарт» № 200145126 від 01.11.2013 року, податкової декларації ТОВ «Барій Стандарт» з ПДВ за звітний період вересень 2014 року.

Придбані у контрагентів товари та рекламні послуги були використанні ТОВ «Автолайф Центр» у своїй господарській діяльності (за даними акта перевірки в перевіряємий період товариство здійснювало підприємницьку діяльність з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів за наявності дозвільних документів, торгівлю автомобілями та легковими автотранспортними засобами), а саме: товари реалізовані третім особам (покупцям) в ході виконання надання послуг з технічного обслуговування та ремонту авто, розміщення реклами в радіоефірі сприяло в подальшому збільшенню кількості замовлень на роботи та послуги.

Позивачем надано: копії статуту, довідки з органу статистики відносно ТОВ «Автолайф Центр» станом 30.04.2013 року; копію штатних розпису, затвердженого з липня 2014 року; копію договору суборенди від 01.10.2014 року № 0110141, укладеного між ТОВ «Автолайф Центр» (Суборендар) і ТОВ «Сканер-Центр» (Суборендодавець) щодо платного строкового використання нежитлових приміщень, загальною площею 5281,00 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Крайня, 1, для розміщення офісу та СТО; договорів, укладених ТОВ «Автолайф Центр» (як Виконавцем) в 2013 - 2014 роках з третіми особами (Замовниками) на надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, та нарядів замовлень до них; податкової звітності ТОВ «Автолайф Центр» з ПДВ; банківських виписок.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити відповідно до чинного законодавства України.

Доказів того, що первинні документи підписані неуповноваженими особами відповідачем не надано, а судом першої інстанції не встановлено.

Перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентами, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та зареєстровані платниками податку на додану вартість, тому були зобов'язані нараховувати ПДВ та згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК виписувати податкові накладні, які згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК є законною підставою для формування податкового кредиту.

Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин встановлено не було.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11 зазначено, що згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідач не спростував належними засобами доказування дійсність господарських зобов'язань, фінансово-господарських документів та достовірність внесених у них відомостей, тому в суду немає достатніх підстав для відхилення наданих позивачем доказів.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, а висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2015 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 20.08.2015 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: Л.М. Гром,

Л.В. Губська

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Губська Л.В.

Гром Л.М.