Ухвала суду № 48843014, 19.08.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2015 рокусправа № 804/6728/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

секретар: Фірсік Д.Ю.

за участі: представника позивача Семеняка М.В.

представника відповідача Копань А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. імені Газети «Правда», 29, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Артур-С» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 р. в справі № 804/6728/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Артур-С» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Артур-С» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004301504 від 28.11.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 20700,22 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4205,75 грн. В обґрунтування позову зазначило, що відповідачем в порушення приписів п. 86.4 ст. 86 Податкового кодексу України не вручений платнику податків акт документальної позапланової невиїзної перевірки з питань повноти нарахування орендної плати за землю в період з 01.01.2011 р. по 31.08.2013 р. № 828/1504/23648005 від 22.10.2013 р., за наслідками якої прийняте зазначене вище податкове повідомлення-рішення. Про існування акту перевірки та власне податкового повідомлення-рішення позивачу стало відомо у 2015 р. Актом перевірки встановлено заниження позивачем орендної плати за земельні ділянки у 2011 р. - на 7762,60 грн., у 2012 р. - на 7762,58 грн., у січні-серпні 2013 р. - на 5175,04 грн. Позивач вказує, що розмір орендної плати визначався умовами договору, без внесення змін до якого у позивача були відсутні підстави для внесення плати в іншому розмірі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову, ухвалити нове рішення про задоволення позову з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач вказує на безпідставність висновку суду першої інстанції про наявність у позивача обов'язку самостійно перераховувати величину орендної плати з урахуванням коефіцієнту, який враховується при справлянні плати за земельні ділянки, які мають історико-культурне призначення, а також взагалі враховувати збільшуючий коефіцієнт, передбачений п. 276.3 ст. 276 Податкового кодексу України, при розрахунку розміру орендної плати відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України. Позивачем орендна плата розраховувалась та сплачувалась, виходячи з 3% нормативної грошової оцінки землі.

На думку апелянта, висновок суду першої інстанції про розмір нормативної грошової оцінки на рівні 517504,67 грн. суперечить висновку, викладеному в рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2014 р. в справі № 904/3749/14, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 517497,03 грн. Крім того, вказує, що позивач розраховував у період з січня 2011 р. по квітень 2013 р. у податкових деклараціях орендну плату за землю відповідно до приписів п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, виходячи з трьох відсотків нормативної грошової оцінки. Збільшення відповідачем розміру орендної плати на коефіцієнт (1,5), передбачений пп. 276.3.3 п. 276.3 ст. 276 Податкового кодексу України, є незаконним, оскільки норми ст. 276 Податкового кодексу стосуються земельного податку, а не орендної плати, яка не є загальнодержавним податком, що свідчить про відсутність у податкового органу повноважень на прийняття податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ фірма «Артур-С» з питань повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01.01.2011 р. по 31.08.2013 р., за результатами якої складений акт № 828/1504/23648005 від 22.10.2013 р. Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 276.3 ст. 276 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижена орендна плата за земельні ділянки, розташовані на території Бабушкінського району, на 2011 р. - 7762,60 грн., 2012 р. - 7762,58 грн., січень-серпень 2013 р. - 5175,04 грн.

На підставі цього акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004301504 від 28.11.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 20700,22 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4205,75 грн.

Крім того встановлено, що 31.03.2008 р. між Дніпропетровською міською радою та ТОВ фірма «Артур-С» укладено договір оренди земельної ділянки строком на 15 років, державна реєстрація договору відбулась 30.05.2008 р. за № 040810400189. За умовами договору позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 0,0206 га, яка розташована у м. Дніпропетровську, по вул. Чкалова, 21 (Бабушкінський район) та зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим № 1210100000:02:383:0004. Відповідно до п. 4.1 договору орендна плата встановлюється в розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», незалежно від мети використання. Згідно з п. 5.2 договору цільове призначення земельної ділянки - землі історико-культурного призначення складає 10865,76 грн. на рік без податку на додану вартість.

В акті перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, податковим органом зазначено, що згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.03.2008 р. № 612, яка є невід'ємною частиною договору, з урахуванням індексації, передбаченої ст. 289 Податкового кодексу України, у 2011-2013 роках нормативна грошова оцінка, земельної ділянки по вул. Чкалова, 21, площею 0,0206 га, складає 517504,67 грн.; згідно з п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу розмір земельною податку у 2011-2013 роках за земельну ділянку по вул. Чкалова, 21, площею 0,0206 га, складає 5175,05 грн.

З обставин справи вбачається, що ТОВ фірма «Артур-С» у податковій декларації з орендної плати за земельній ділянки державної і комунальної власності за 2011 р. задекларовано орендну плату на 2011 р. в розмірі 15525,13 грн., у податковій декларації з орендної плати за земельній ділянки державної і комунальної власності за 2012 р. задекларовано орендну плату на 2012 р. в розмірі 15525,15 грн., у податковій декларації з орендної плати за земельній ділянки державної і комунальної власності за 2013 р. задекларовано орендну плату за січень-серпень 2013 р. в розмірі 10350,08 грн.

Розмір орендної плати нараховувався позивачем відповідно до п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України без врахування приписів п. 276.3 ст. 276 Податкового кодексу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що орендна плата є різновидом плати за землю як загальнодержавного податку, тому при визначенні розміру орендної плати повинні застосовуватися положення пп. 276.3.3 п. 276.3 ст. 276 Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 цього кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначено в підпункті 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковим кодексом визначається обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону «Про оренду землі».

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII Податкового кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Відповідно до пп. 276.3.3 п. 276.3 ст. 276 Податкового кодексу у редакції, чинні на час виникнення спірних правовідносин, податок за земельні ділянки (в межах населених

пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного

призначення, використання яких не пов'язано з функціональним

призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі,

обчисленому відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу із застосуванням коефіцієнту місцевого значення - 1,5.

Як зазначено вище, договором оренди від 31.03.2008 р. між Дніпропетровською міською радою та ТОВ фірма «Артур-С» цільове використання земельної ділянки за цим договором - роздрібна торгівля та комерційні послуги, по фактичному - розміщення кафе.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи.

Відтак, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є формою плати за землю як загальнодержавного податку, до правовідносин, пов'язаних із визначенням розміру такої плати застосовуються положення ст. 276 Податкового кодексу України, відповідно, є правильним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення.

Доводи апелянта колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовані висновками, викладеними вище.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Артур-С» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 р. в справі № 804/6728/15 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 р. в справі № 804/6728/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Артур-С» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 20.08.2015 р.

Головуючий: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак

Суддя: Н.А. Олефіренко

і