Ухвала суду № 48842926, 16.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 червня 2015 рокусправа № 804/209/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у справі № 804/209/15 за позовом Приватного підприємства «Південбудмонтаж» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року Приватне підприємство «Південбудмонтаж» звернулось із позовом до суду, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 28.11.2014 р. № 0006722201.

На обґрунтування позову Підприємство послалось, зокрема, на те, що факт придбання металоконструкцій підвісного крану з метою їх використання у власній господарській діяльності, рух активів у процесі здійснення таких господарських операцій, сплата грошових сум здійснювалася за наявними договорами у розмірі та у строки, що ними передбачені, документи, які супроводжують господарські операції оформлені та складені належним чином, що підтверджує правомірне формування позивачем податкового кредиту. З огляду на наведене, висновки податкового органу про встановлені під час перевірки порушення з боку Підприємства є неправомірними, а тому, винесене на цій підставі спірне податкове повідомлення - рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року даний позов задоволено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвали нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Наявними у справі письмовими доказами підтверджено, що посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість Приватним підприємством «Південбудмонтаж» з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Екологічні ресурси України» за липень 2014 року та повноти їх відображення в податковому обліку. За результатами перевірки складено акт № 4063/2201/31905948 від 04 листопада 2014 року, у висновках якого зазначено про виявлені правопорушення з боку позивача, зокрема: п. 198.2,п. 198.3 ст. 198, п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого Підприємством завищено податок на додану вартість у липні 2014 р. на суму 63 366,00 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов з огляду на відсутність у контрагента позивача - ТОВ «Екологічні ресурси України» матеріальних та трудових ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, що унеможливлює здійснення ним господарської діяльності. Крім того, податковий орган вказував на те, що надані товарно - транспортні накладні не містять всіх реквізитів, зокрема: номерних знаків автомобіля, яким здійснено перевезення вантажу.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки, 28 листопада 2014 року Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення - рішення № 0006722201, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на загальну суму 95049,00 грн. (основний платіж - 63366,00 грн., штрафні санкції - 31683,00 грн.)

Не погодившись з таким рішенням податкового органу, позивач оскаржив його до суду, правомірність винесення якого і стало предметом розгляду даного спору.

Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено безтоварність господарських операцій Підприємства з його контрагентам та відповідно наявність у нього порушень податкового законодавства, а тому відсутні законні підстави для донарахування позивачу спірних грошових зобов'язань.

Колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з фактичних обставин справи, погоджується з такими висновками суду та вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необгрунтованої податкової вигоди мають грунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Матеріали справи свідчать про те, що у спірний перевіряємий період Приватне підприємство «Південбудмонтаж» (покупець) придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічні ресурси України» (продавець) на підставі договору поставки № 21 металоконструкцію підвісного крану та оплатило його.

Виконання умов договору підтверджено податковими накладними, видатковими накладними та випискою з банка. (ар.с.49-50,53-54,57-58,60-65)

Переміщення товару від постачальника до покупця здійснено транспортом продавця з перевантаження краном ТОВ «УТБ № 12і К», що підтверджується товарно-транспортними накладними.(ар.с.51,55,59)

Придбаний товар позивач використав у господарській діяльності на виконання умов договору підряду № 5/08 від 04 серпня 2014 року укладеного з ПП «СМК «Стройсервіс-2000», що підтверджується актом приймання виконаних робіт від 30 вересня 2014 року.(ар.с.153-162)

При цьому, суд першої інстанції цілком об'єктивно виходи з того, що станом на час укладення позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Екологічні ресурси України» договору та його виконання, вказаний контрагент був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, був платникам податку на додану вартість, а також з того, що отримані позивачем податкові накладні відповідають вимогами ст. 201 Податкового кодексу України, а первинні документи містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Отже, колегія суддів зазначає, що виконання умов договору поставки № 21 підтверджується вищенаведеними документами бухгалтерського обліку, а суми ПДВ, сплачені у ціні придбаного товару цілком правомірно віднесено позивачем до податкового кредиту за липень 2014 року.

Окрім цього, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про дотримання позивачем у справі необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваного донарахування відповідає наявним у справі доказам.

А відтак, оскільки всі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, і цим обставинам дана правильна юридична оцінка, колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в мажах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у справі № 804/209/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай