Ухвала суду № 48842909, 23.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2015 рокусправа № П/811/4579/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднанної державної податкової інспекції Головного управління Держівної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністравного суду від 03 лютого 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорактів" до Кіровоградської об'єднанної державної податкової інспекції Головного управління Держівної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорактів" звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000022207 від 11.12.2014р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акта перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами, внаслідок чого штрафні (фінансові) санкції застосовані, згідно спірного податкового повідомлення-рішення, є неправомірними та підлягає скасуванню.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області № 0000022207 від 11.12.2014 року.

Стягнуто на користь ТОВ "Дорактів" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, кіровоградська ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Сторони, які про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з'явились.

Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін апеляційної скарги не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши наявні у справі докази та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, ТОВ "Дорактів" зареєстроване як юридична особа 24.07.2013 року виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради (а.с.10-11). Основним видом діяльності позивача за КВЕД є будівництво доріг і автострад (а.с.11).

На підставі наказу №23 від 12.11.2014 року посадовою особою Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Дорактів" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Відекс" за липень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки №2/11-23-22-07/38802737 від 21.11.2014 року (а.с.29-43).

В акті перевірки податковим органом зафіксовано наступні порушення:

- ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України - перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків;

- п.44.1 ст.44, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 19812,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000022207 від 11.12.2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24 765,00 грн., в тому числі за основним платежем - 19 812,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4 593,00 грн. (а.с.26).

З матеріалів справи встановлено, що 23.07.2014 року між ТОВ "Дорактів" (покупець за договором) та ТОВ "Відекс" (постачальник за договором) укладено договір поставки №171/1. Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити матеріали, відповідно до видаткових накладних, а покупець оплатити та прийняти його на умовах, викладених в договорі (а.с.67).

На виконання договірних зобов'язань за вказаним договором, ТОВ "Відекс" в період, який перевірявся, поставило ТОВ "Дорактів" матеріали (контролер уніфікований, стійки для світлофора, плівку світлоповертаючу).

Факт поставки матеріалів підтверджується наявними у матеріалах справи документами, зокрема, ТОВ «ВІДЕКС» відповідно до договору № 117/1 від 23.07.2014р. виставлено рахунок - фактуру №СФ-0000723 від 23.07.2014р. на придбання контролера уніфікованого у кількості 2 шт. та стійки для світлофора у кількості 4 шт. на загальну суму 59 402,21грн. у т.ч. ПДВ 9 900,37грн.; та рахунок-фактуру №СФ-0000723/1 від 23.07.2014р. на придбання плівки світлоповертаючої білої у кількості 155 м2 та плівки світлоповертаючої синьої у кількості 166,80 м2 на загальну суму 59 468,64грн. у т.ч. ПДВ 9 911,44грн.(а.с.68-69).

Зазначені рахунки-фактури позивачем було сплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 61 від 24.07.2014р на суму 59 402,21грн. та платіжним дорученням № 62 від 24.07.2014 р. на суму 59 468,64грн.( а.с. 74-75).

Відповідно до видаткової накладної №РН-0000377 від 24.07.2014р. ОСОБА_1 за дов. № 7 від 24.07.2014р. отримано контролер уніфікований у кількості 2 шт та стійку для світлофора (а.с.70), за видатковою накладною №РН-0000378 від 24.07.2014р. ОСОБА_1 за дов. № 8 від 24.07.2014р. отримано плівку світлоповертаючу білу у кількості 155,00 м2 та плівку світлоповертаючу у кількості 166,80м2 (а.с.71).

Окрім того ТОВ «ВІДЕКС» було виписано податкові накладні № 378 від 24.07.2014р. на суму 59 468,64грн. у т.ч. ПДВ 9 911,44грн. та № 377 від 24.07.2014р. на суму 59 402,21грн. у т.ч. ПДВ 9 900,37грн. (а.с. 72-73).

При цьому, податкові та видаткові накладні, якими оформлювався факт прийняття підприємством матеріалів (контролер уніфікований, стійки для світлофора, плівку світлоповертаючу), містить всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву товару, його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, підписи уповноважених осіб.

На дату складання податкових накладних ТОВ "Відекс" було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість, на підставі свідоцтва.

Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що придбані матеріали було використано під час виконання договору підряду № 0307/1 від 03.07.2014р., укладеного з ТОВ «Проектдорсервіс» з встановлення світлофору (а.с. 80-93), тобто за основним видом діяльності позивача.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, про те, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом є доведеним, висновки податкового органу стосовно заниження податку на додану вартість в розмірі 19 812,00грн. є необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем надано копії документів, які не дають підстав вважати, що відображений ним податковий кредит сформовано з порушенням вимог податкового законодавства. Окрім того, податковим органом в акті перевірки не було наведено жодних фактів, які свідчать про неправильність та невідповідність вказаних первинних документів фактичним обставинам справи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами 1, 2 ст.9 Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

Відповідно до пункту 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги стосовно того, що для проведення перевірки правильності відображення в обліку та звітності ТОВ «Дорактів» операцій по господарських відносинах з ТОВ «ВІДЕКС» за липень 2014р. було використано акт перевірки ТОВ «ВІДЕКС», в якому податковим органом встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків. У зв'язку з цим, податковим органом визнано угоди поставки нікчемними, в тому числі, укладені з позивачем.

Оскільки статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, і відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано доказів про умисність укладення правочину між позивачем та контрагентом з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Також колегія суддів зазначає, що відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Крім того, за договорами, що розглядались, було придбано товар, який використано позивачем відповідно до господарської діяльності підприємства, що не спростовано відповідачем. Належних та допустимих доказів наявності судовий рішень, зокрема вироків судів про порушення посадовими особами контрагентів позивача вимог податкового законодавства відповідачем до суду апеляційної інстанції надано не було.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновки суду першої інстанції щодо реальності правочинів, укладених позивачем, а відтак і про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднанної державної податкової інспекції Головного управління Держівної фіскальної служби у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністравного суду від 03 лютого 2015 року по справі № П/811/4579/14- залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня виготовлення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай