Ухвала суду № 48837061, 11.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2015 року м. Київ К/800/31701/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Васильченко Н.В.,

Логвиненка А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «МАЙСТЕР» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «МАЙСТЕР» до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправною бездіяльності,

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «МАЙСТЕР» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправною бездіяльності, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Південної митниці Міндоходів, яка виразилася у неналежному контролі митної вартості під час митного оформлення митної декларації від 06.11.2014 року № 500060001/2014/036942 та у неповерненні надмірно сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «МАЙСТЕР» до бюджету коштів у сумі 2658,63 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «МАЙСТЕР» кошти у сумі 2658,63 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2015 року у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «МАЙСТЕР» було відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «МАЙСТЕР» було залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2015 року - без змін.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «МАЙСТЕР», не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «МАЙСТЕР» подано заяву про заміну сторони у справі - Південну митницю Міндоходів на Південну митницю Державної фіскальної служби України.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Як вбачається із постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» утворено Південну митницю Держаної фіскальної служби України, яка є правонаступником Дніпропетровської митниці Міндоходів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність заміни відповідача - Південної митниці Державної митної служби України на Південну митницю Державної фіскальної служби України.

Одеською митницею державної фіскальної служби подано заперечення на касаційну скаргу, в яких вона просить залишити касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «МАЙСТЕР» без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «МАЙСТЕР» задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.05.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «МАЙСТЕР» (покупець) та Компанією «ORGACHEM KIMIYA SAN. ve TIC.A.S.», Туреччина (продавець) укладено контракт № 132-1/013 на поставку продукції хімічної промисловості (порошок, що редіспергується, виробництва ORGACHEM KIMIYA SAN. ve TIC. A.S., Туреччина).

З метою митного оформлення товару за контрактом від 14.05.2013 року № 132-1/013, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «МАЙСТЕР» до Південної митниці було подано електронну митну декларацію від 06.11.2014 року № 500060001/2014/036942. Митна вартість визначена позивачем за 2-м методом (за ціною щодо ідентичних товарів) самостійно із зазначенням даних щодо вартості товару в загальній сумі 564941,06 грн. У графі 43 вказаної митної декларації - «Метод визначення митної вартості» декларантом самостійно зазначено порядковий номер методу, що використовувався - 2, тобто другорядний метод визначення митної вартості. У графі 45 - «Коригування» митної декларації зазначена у валюті України митна вартість товару, визначена декларантом самостійно, що з урахуванням транспортних послуг, складало 564941,06 грн., та дорівнює 32397,91 Євро за курсом НБУ на 06.11.2014 року.

Відповідно до митної декларації від 06.11.2014 року № 500060001/2014/036942 Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «МАЙСТЕР» сплачено до Держаного бюджету України мито у розмірі 28247,05 грн. та податок на додану вартість у розмірі 118637,62 грн..

Вказана митна декларація була прийнята Південною митницею до оформлення без зауважень, здійснено митне оформлення товару та товар було випущено у вільний обіг.

11.12.2014 року до Південної митниці надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «МАЙСТЕР» за вих. № 3203/36942 про повернення коштів з бюджету у розмірі 2658,63 грн. з розрахунку визначення митної вартості товару не за першим (основним) методом митної вартості товару за ціною контракту, а за ціною договору щодо ідентичних товарів, оскільки визначення митної вартості товару за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) не відповідає вимогам законодавства щодо процедури визначення митної вартості товару, а Південна митниця діяла неправомірно, в порушення визначених Митним кодексом України прав і обов'язків митних органів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості товару та процедури визначення митної вартості товару, у зв'язку з чим сплачені позивачем 2658,63 грн. підлягають поверненню на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «МАЙСТЕР».

Листом від 26.12.2014 року №1264/15-70-25-02 Одеська митниця Державної фіскальної служби України повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «МАЙСТЕР» про відсутність підстав для повернення платежів, сплачених за митною декларацією від 06.11.2014 року № 500060001/2014/036942.

Відповідно до частини 1 статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із статтею 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 8 статті 264 Митного кодексу України передбачено, що з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Враховуючи, що митний орган самостійно не приймав рішення про визначення митної вартості товарів і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, та методом її визначення, який застосував декларант, немає підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам Митного кодексу України.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 року по справі № 21-338а-14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Толиман» до Південної митниці, Приморської митниці, Південної регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси про визнання протиправною бездіяльності щодо повернення надмірно сплаченого мита та стягнення надмірно сплачених коштів.

Відповідно до статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «МАЙСТЕР» про визнання протиправною бездіяльності Південної митниці Міндоходів, яка виразилася у неналежному контролі митної вартості під час митного оформлення митної декларації від 06.11.2014 року № 500060001/2014/036942 та про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача кошти у сумі 2658,63 грн. не підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 55, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Замінити відповідача - Південну митницю Державної митної служби України на його правонаступника - Південну митницю Державної фіскальної служби України.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «МАЙСТЕР» - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «МАЙСТЕР» до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправною бездіяльності - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

Н.В. Васильченко

А.О. Логвиненко