Ухвала суду № 48837050, 11.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2015 року м. Київ К/800/42157/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Васильченко Н.В.,

Логвиненка А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цехаве Корм ЛТД» на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цехаве Корм ЛТД» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року ТОВ «Цехаве Корм ЛТД» звернулося до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2014 року позов у задоволенні позову ТОВ «Цехаве Корм ЛТД» було відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2014 року апеляційну скаргу ТОВ «Цехаве Корм ЛТД» було залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2014 року - без змін.

У касаційній скарзі ТОВ «Цехаве Корм ЛТД», не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2014 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ТОВ «Цехаве Корм ЛТД» задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами встановлено, що між ТОВ «Цехаве Корм ЛТД», як покупцем, та компанією Евонік Індастріс АГ (Evonik Industries AG) (Німеччина), як постачальником, 12.06.2013 року було укладено рамковий контракт № 00018 (далі - контракт), за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти товари: МетАМІНО® DL-Метіонін кормовий 99 %, ТреАміно® L-Треонін кормовий 98,5 %, ТріпАМІНО® L-тріптофан кормовий 98 % (далі - товари).

Згідно із пунктом 1.2 контракту, на кожну поставку товару контракт повинен доповнюватись специфікацією, яка визначає кількість і вартість товару, погоджена постачальником та покупцем.

25.11.2013 року позивачем на митну територію України завезено товари - (продукти, що використовуються для виробництва кормів для годівлі тварин: ТреАміно® L-Треонін кормовий 98,5 % у кількості 20,544 кг).

08.01.2014 року ТОВ «Цехаве Корм ЛТД» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів подано митну декларацію №100270002/2014/295535 для митного оформлення товару.

Для підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем було надано наступні документи: контракт; страховий поліс від 21.11.2013 року № 8894801442; специфікацію від 21.11.2013 року № 3; ветеринарне свідоцтво від 27.11.2013 року Щ-30 № 226058; лист Державної служби України з контролю за наркотиками від 02.12.2013 року № 09/02-5682; довідку про відсутність валютних коштів за кордоном 26088831 державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва 616/2; декларацію якості від 21.11.2013 року № 131111К1А; ветеринарний сертифікат від 21.11.2013 року № HU321-326/139/Т./2013; реєстраційне посвідчення від 16.10.2012 року АА-01770-04-12; сертифікат відповідності від 22.11.2013 року №546002; заяву на проведення дослідження від 10.12.2013 року 539/26.2-42; експортну митну декларацію від 21.11.2013 року МRN13HU71100020014772.

Митна вартість товару була заявлена за основним методом визначення митної вартості у розмірі 32000 євро - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Вважаючи, що наданих позивачем документів не достатньо для підтвердження визначеної позивачем митної вартості за декларацією ввезеного товару та виявлено наявність у Єдиній автоматизованій системі Державної митної служби України інформації про іншу митну вартість аналогічних товарів, митним органом запропоновано декларанту надати додаткові документи: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити для ідентифікації товарів; прайс-листи виробників товарів; копію митної декларації країни відправлення товарів; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацією; виписку з бухгалтерської документації.

17.01.2014 року Київською міжрегіональною митницею Міндоходів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100270002/2014/000027/1 та картку відмови у митному оформленні від 17.01.2014 року №100270002/2014/30031.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 52 Митного кодексу України, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, або скориговану за результатами контролю, здійсненого митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За нормою частин 1, 2 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) закріплено в статті 58 Митного кодексу України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 Митного кодексу України , або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Митного кодексу України .

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені документально, тому митну вартість скориговано із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Враховуючи, що ТОВ «Цехаве Корм ЛТД» у встановленому порядку не підтверджено заявлену ним митну вартість товарів, а саме не надано у повному обсязі додаткові документи, які б підтвердили заявлену митну вартість товарів, суд першої інстанції, з яким погодися суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку відмовивши в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій, є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цехаве Корм ЛТД» - залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цехаве Корм ЛТД» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 235-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

Н.В. Васильченко

А.О. Логвиненко