Постанова № 48833541, 12.08.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2015 р. Справа№ 910/1331/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Яковлєва М.Л.

за участі представників:

від позивача: Яворська К.І. - представник

від відповідача: Дудника А.Г. - представник;

Зуб'юк О.А. - представник

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: Карук О.О. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 року у справі № 910/1331/15-г (суддя: Мандриченко О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»

до Державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1)Філія «Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат» Державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»

2) Приватне акціонерне товариство «Кримський Титан»

про відшкодування шкоди в порядку регресу 113 057,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» про стягнення з відповідача 113057,96 грн. завданих збитків, а також 2 261,16 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 у справі № 910/1331/15-г позов задоволено повністю.

На підставі рішення з Державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» підлягає стягненню на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» 113 057,96 грн. завданих збитків та 2 261,16 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державне підприємство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 у справі № 910/1331/15-г скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин справи та належної правової оцінки зібраних у справі доказів, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача 18.06.2015 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Приватне акціонерне товариство «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС», правонаступник Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.03.2015 копія якої долучена до матеріалів справи та копією статуту Приватного акціонерного товариства «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС», 22.06.2015 надало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечувало проти доводів апеляційної скарги, просило скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

23.06.2015 від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких відповідач зазначив, що суд неповно дослідив обставини справи, просив врахувати надані пояснення при прийнятті рішення та задовольнити апеляційну скаргу.

20.07.2015 відповідачем надано додаткові письмові пояснення по справі.

10.08.2015 представником відповідача подано клопотання про долучення до матеріалів справи роздруківки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Дочірнього підприємства «Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат».

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2015 у зв'язку з перебуванням суддів: Іоннікової І.А. та Тищенко А.І. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Ільєнок Т.В., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 справу було прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Суліма В.В., Яковлєва М.Л.

Представник третьої особи-1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши думку представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представника третьої особи-1.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзивів та письмових пояснень, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-2, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

05.02.2014 між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Блок» було укладено договір страхування, згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер АМ 2228 ВМ.

08.08.2014 в селі Ємилівка, Володарсько-Волинський район, Житомирської області, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Тойота», державний реєстраційний номер АМ 2228 ВМ, що належить ТОВ «Блок», під керуванням Артющик О. С. та автомобілем марки «КрАЗ-6510», державний реєстраційний номер 0377ЮВ, що належить Іршанський ГКЗ, під керуванням водія Ігнатюка М.Г. Даний факт підтверджується довідкою ВДАІ № 9421359 від 22.08.2014 р. про дорожньо-транспортну пригоду.

Постановою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 27.08.2014 року у справі № 276/1047/14-п винним у спричиненні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди визнано водія автомобіля марки «КрАЗ-6510», державний реєстраційний номер 0377ЮВ, Ігнатюка Максима Григоровича.

З наявної в матеріалах справи копії висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 925 від 17.08.2014, вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП власнику автомобіля марки «Тойота», державний реєстраційний номер АМ 2228 ВМ, склала 163 169,21 грн.

Належними та допустимими доказами, а саме платіжним дорученням № 8308 від 29.08.2014, підтверджується, що страховик виконав взяті на себе зобов'язання за договором та виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 162 547,96 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «КрАЗ-6510», державний реєстраційний номер 0377 ЮВ, на момент скоєння ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Україна» згідно із полісом № АІ/6271347, що підтверджується витягом з централізованої бази даних МТСБУ.

Пунктом 2 полісу № АІ/6271347 встановлено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну в розмірі 50 000,00 грн. та франшизу в розмірі 510,00 грн.

Приватне акціонерне товариство СК «Саламандра-Україна» відповідно до претензії ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» № 3898 від 23.09.2014 р. здійснило страхове відшкодування в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика за полісом № АІ/6271347 за вирахуванням франшизи на суму 49 490,00 грн. (50 000,00 грн. - 510,00 грн.).

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Положеннями ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки Приватне акціонерне товариство СК «Саламандра-Україна» здійснило страхове відшкодування в межах обов'язкового ліміту в сумі 49 490,00 грн., а розмір заподіяних збитків, перевищує ліміт відповідальності страховика за полісом № АІ/6271347, то обов'язок відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди 162 547,96 грн. та страховим відшкодуванням 49 490,00 грн., що складає суму в розмірі 113 057,96 грн., покладається на володільця автомобіля марки «КрАЗ-6510», державний реєстраційний номер 0377 ЮВ, водій якого є винним у спричиненні ДТП та завдані збитків.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль марки «КрАЗ-6510», державний реєстраційний номер 0377 ЮВ, яким керував винний у ДТП водій Ігнатюк М.Г., знаходився у володінні та користуванні Іршанського ГКЗ, що також підтверджується довідкою ВДАІ № 9421359 від 22.08.2014 р. про дорожньо-транспортну пригоду та постановою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 27.08.2014 року у справі № 276/1047/14-п.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає що Державне підприємство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» не є належним відповідачем у даній справі, оскільки на виконання Указу Президента України від 07.07.2004 р. № 765/2004 «Про заходи щодо забезпечення розвитку виробництва двоокису титану та підвищення ефективності використання виробничих потужностей підприємств із видобутку ільментової руди» було припинено діяльність Дочірнього підприємства «Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат» шляхом приєднання його до ЗАТ «Кримський ТИТАН» і створено філію «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» ЗАТ «Кримський ТИТАН».

Окрім цього, відповідач зазначає на номер та дату запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи ДП «Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат» 17.12.2004 р. та номер запису: 12851120002000051. Доказів, які б підтверджували дану інформацію суду надано не було.

Також відповідач стверджує, що ЗАТ «Кримський ТИТАН» є правонаступником ДП «Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат»

Постановою Кабінету Міністрів України №373 від 28.03.1998 «Про створення Державної акціонерної компанії «Українські поліметали»» було затверджено перелік державних підприємств, майно яких передається до статутного фонду компанії, до якого входило ДП «Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат».

При цьому, пунктом 7 вказаної постанови встановлено, що майно державних підприємств, яке передається до статутного фонду компанії, перебуває у державній власності до прийняття згідно із законодавством спеціального рішення про приватизацію.

Доказів проведення приватизації ДП «Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат», або прийняття відповідного рішення про приватизацію, не надано, а відтак, суд приходить до висновку, що спірний майновий комплекс перебуває у державній власності, а не у власності будь-якої іншої особи.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцем є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.

Указом Президента України «Про заходи щодо забезпечення розвитку виробництва двоокису титану та підвищення ефективності використання виробничих потужностей підприємств із видобутку ільменітової руди» №765/2014 від 07.07.2004 постановлено Кабінету Міністрів України вжити в установленому порядку заходів щодо підвищення ефективності діяльності підприємств із виробництва двоокису титану та видобутку ільменітової руди, в тому числі забезпечити передачу Фонду державного майна України у місячний строк Вільногірського державного гірничо-металургійного комбінату, Іршанського державного гірничо-збагачувального комбінату, а також інших активів Державної акціонерної компанії «Українські поліметали», пов'язаних із технологічним процесом видобування ільменітової руди.

06 вересня 2004 року між Фондом державного майна України, як орендодавцем, та Закритим акціонерним товариством «Кримський титан», після зміни найменування Приватне акціонерне товариство «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС», як орендарем, було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу ДП «Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат» №586.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №406 «Про деякі питання забезпечення функціонування підприємств титанової галузі» було прийнято рішення віднести до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі цілісні майнові комплекси Іршанського гірничо-збагачувального і Вільногірського гірничо-металургійного комбінатів після припинення договору їх оренди з Приватним акціонерним товариством «Кримський титан».

Наказом Фонду державного майна України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №2253/1073 від 06.09.2014 було передано Міністерству економічного розвитку і торгівлі України цілісний майновий комплекс ДП «Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат».

У подальшому, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1074 від 06.09.2014 цілісний майновий комплекс ДП «Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат» був закріплений за ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на праві господарського відання.

Дослідивши наявні в матеріалах справи та додатково подані докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідно до постанови від 06.08.2014 № 406 «Про деякі питання забезпечення функціонування підприємств титанової галузі» Кабінет Міністрів України постановив віднести до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі цілісний майновий комплекс Іршанського гірничо-збагачувального комбінату після припинення договору оренди з Приватним акціонерним товариством «Кримський ТИТАН» та оскільки філія «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» ДП «Обєднана гірничо-хімічна компанія» на базі цілісного майнового комплексу Іршанського гірничо-збагачувального комбінату перейшло на праві господарського відання ДП «Обєднана гірничо-хімічна компанія», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, Державне підприємство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» є правонаступником прав та обов'язків Дочірнього підприємства «Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат», а відповідно є належним відповідачем у справі, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 року по справі № 910/1331/15-г залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/1331/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Т.В. Ільєнок

М.Л. Яковлєв